Вова, не заїдайся з українцями
Основною метою гучних затримок у справі Шеремета було залякування активної опозиції.
Логіка безпосередньо Зеленського і його оточення проста: вони прикручують гайки. Але спосіб, у який вони це роблять, зіграв дуже поганий жарт безпосередньо з паном Зеленським і його оточенням. Розумієте, це спрацювало б – і спрацьовує – на росії. Це обкатана російська технологія боротьби з інакодумством всередині російської федерації. І це один із ключових моментів, який відрізняє Україну від північного сусіда.
Тому що українці, на відміну від росіян, мають тривалу традицію руху опору в умовах тоталітарного режиму. Більше того, в українців є досвід перемоги у такій боротьбі.
Ми – тут я маю на увазі як мінімум три покоління – безпосередньо варилися у товаристві і взаємодіяли з такими переможцями. Це були цілком реальні персонажі, яких ми знали особисто, з якими жили по сусідству, до яких ходили на лекції, позичали книги, з якими консультувалися з юридичних питань.
Спочатку це були жертви сталінських репресій, легендарні упівці, люди – кремінь, ломом підперезані, які пройшли через пекло, принагідно розтрощивши ГУЛАГ, і при цьому зберегли світлий розум. Ви маєте пам’ятати цих дідів з прямими спинами, яких боялося і по кривій дузі обходило все районне начальство, тому що завестися з таким було собі дорожче, він же до смерті задовбе скаргами і позовами.
Потім дисиденти, наша гордість, інтелектуальна, духовна, наукова, творча, технічна еліта України. І юридична, звичайно, тому що в силу пройдених життєвих університетів вони вимушено ставали блискучими юристами. І що головне, не загубилися, не зачаїлися, не залягли на дно після повернення із заслання, а створили кістяк Народного Руху.
Руху, який у кінцевому підсумку завалив комуністичний режим в Україні. І на мою скромну думку, саме вони стали убивцями радянського союзу.
Арсенал боротьби «політичних» проти репресивного режиму залишається незмінним. Це максимально можлива публічність і привернення уваги до своєї ситуації.
Це залучення медіа, особливо закордонних журналістів.
Це листи, памфлети, рукописи, які передавалися з тюрми і моментально розходилися по всій країні.
Це організована група підтримки на волі, це збір коштів, передачі, оплата адвокатів, пікети і мітинги, знову ж таки, заради досягнення максимального розголосу.
Це форми протесту всередині в’язниці, насамперед голодування, акції непокори, повстання.
У принципі, Зеленський міг би знати, як це відбувається. Мусив же дід розповідати про «заключенних»? Я тільки дивуюся, чому не попередив і не навчив майбутнього диктатора змалечку:
“Вова, не заїдайся з українцями. Не доведи, Боже, попадеш на ідейних, то забудеш і як звали, все на світі проклянеш”.
