Прибічники не оцінять, противники не пробачать
Угодницька політика нинішньої влади по відношенню до Путіна підриває міжнародні позиції України і заохочує агресора – Заява партії «Європейська Солідарність»
Партія «Європейська Солідарність» вважає, що домовленості нормандської зустрічі в Парижі, за підсумками якої було оголошено про обмін «всіх на всіх», або бодай «всіх встановлених на всіх встановлених», були грубо порушені Російською Федерацією і повністю контрольованими нею бойовиками. Ми вітаємо всіх звільнених з окупованих територій заручників і полонених, військових і цивільних, журналістів, тих, хто в боровся з окупаційним режимом в тилу ворога. При цьому наголошуємо, що це був нерівноправний обмін на умовах Москви, в якому Кремль грав активну роль, а українське керівництво пасивно виконувало його забаганки.
Росія не звільнила жодного представника кримських татар і політв’язнів Кремля з російських в’язниць, приховує інформацію про десятки утримуваних в окупованому Криму і на Донбасі. Учасники переговорної групи від України вже заявили, що на Донбасі залишилися сотні заручників. Про який обмін «всіх на всіх» або «всіх встановлених» тоді йде мова?
До обміну мали бути задіяні лише громадяни, безпосередньо причетні до бойових дій на сході країни, але під диктат російської сторони були звільнені терористи-убивці, які підірвали мирну ходу громадян у Харкові, та бійці «Беркуту», обвинувачені у розстрілах під час Революції гідності і які можуть вказати на безпосередніх замовників вбивств на Майдані у 2014 році. Всі ці злочини відбулися ще до початку війни на Донбасі і ці злочинці апріорі не підпадали під дії мінських угод чи амністію.
Москва і контрольовані нею бойовики всі ці роки шантажували Україну вимогою видати терористів і бійців «Беркуту», але команда Порошенка не піддавалася на цей тиск, було знайдено і звільнено більш ніж 3000 наших громадян, які перебували в полоні, без виконання неприпустимих забаганок Кремля.
Сьогодні колишні поплічники Януковича, інтегровані в нову владу, вже відкрито хизуються, що від початку президентства Зеленського звільнені від кримінальної відповідальності усі, хто був причетний до злочинів Майдану. Більше того – вони обіцяють повний реванш і закликають до «полювання» на майданівців, волонтерів та учасників АТО. Ми не бачимо жодної реакції чинної влади на погрози у бік родичів Небесної Сотні і їхніх адвокатів, про які вони публічно заявили.
Здача переговорних позицій командою Зеленського – це продовження сумнівної політики по замиренню агресора. Частиною цієї безперервної і небезпечної політики є відмова України від судових позовів у газових питаннях, видача Росії важливого свідка у справі збитого малайзійського лайнера МН17, що ускладнює притягнення Російської Федерації до відповідальності у міжнародних судах.
Подібна угодницька політика нинішньої влади є неприпустимою. Вона не лише підриває міжнародні позиції України, а й заохочує подальші злочинні дії країни-агресора.
Хуцпа 80-го левела – це говорити про “усвідомлення цінності людського життя”, віддаючи замовникові вбивства – непокараних убивць. Тобто це вже не брехня в звичайному розумінні, а якась порнографія духа в особливо жорсткій формі.
Усвідомлення цінности людського життя з’являється в людстві там і тоді, де з’являється табу на вбивство. Навіть в архаїчному родоплемінному соціумі за вбивство належиться суд не тільки тому, що родичі жертви жадають помсти, а насамперед тому, що таким чином суспільство демонструє всім сущим і прийдешнім, що воно “свідоме цінности людського життя”: свідоме того, що “кров людська – не водиця, проливати не годиться” © (і кожен цивілізований народ має в своїй мові збережені аналоги цій формулі.)
Вбивця ж, звільнений без суду, – ознака домінування зовсім інших цінностей, відверте рекрутське запрошення для нових охочих: “Убивайте, шлях вільний!” (в нашому випадку – “За хохлов ничего не будет!”).
(Ба більше, тепер пролита вбивцями кров ляже своїм тягарем ще й на тих, кого буде звільнено коштом їхнього непокарання: така-от класично-мафіозна “пов’язка кров’ю”. Тому що карма, як відомо, – сука, а кров – таки не водиця, і за переступ “основного закону метафізики” обов’язково приходить відплата, рано чи пізно. “Вимінюючи” в терориста наловлених бранців на непокараних злочинців, злочин тим самим аж ніяк не анулюють – це фізично неможливо! – а тільки “розмазують” на більшу кількість народу: переводять невинних у мимовільні співучасники.)
Ну а все разом – це акт колективного, всією країною, ставання навколішки перед державою-терористом, схиляння голови і покірне визнання ГУЛАГівського принципу: “Кто сильный, тот и прав”. Welcome to hell.
Тому те, що відбувається зараз, – це фактично плебісцит: поділ на тих, хто згоден на ГУЛАГ, бо сподівається влаштуватись при кухні, і тих, хто каже: “Ні, покидьки, йдіть туди самі”.
Ось так усе насправді просто.
І середини тут, ні, немає…
Вчора, в щасливих емоціях зустрічі наших, майже непоміченою в ЗМІ пройшла заява представника РФ в ТКГ Гризлова, що Київ взяв на себе зобов’язання НЕ ПЕРЕСЛІДУВАТИ відпущених під особисті зобов’язання беркутівців і терористів… Схоже, саме це і є ціною. Не лише відпустити, але й поховати справу, забути, зачистити саму пам‘ять про розстріли і причетність Москви до трагічних подій в Україні.
Фраза влади «ми виконали всі зобов’язання» тим часом стала гаслом нових взаємовідносин з Москвою.
Ми виконали всі зобов’язання і відвели війська.
Ми виконали всі зобов’язання і віддали Цемаха ( хоч моряків Москва мала передати без всяких передумов, за рішенням морського арбітражу). Й тим самим технічно вивели Москву з міжнародних судів.
Ми виконали всі зобов’язання і відмовилися від позовів до Газпрому на 12 млрд доларів.
Ми виконали всі зобов’язання і випустили на волю тих, про кого і в Мінських угодах жодного слова і жодного зобов’язання. Жодного. Й на саміті в Парижі мова йшла про тих, хто має бодай якесь відношення до конфлікту, а не про беркутню.
Тим часом Москва не виконала жодного зобов’язання. Вона не відпустила моряків, як була зобов’язана, а поміняла їх на Цемаха.
Вона не звільнила всіх на всіх і навіть всіх встановлених не звільнила. Бо вдома немає Виговського, Штиблікова, Дудки, інших політв’язнів Кремля, кримських татар.
Немає солдата зі Львівщини Романа Оніщука, якого переховують в окупованому Луганську, немає кілька сотень наших.
Москва не виконала домовленість всіх на всіх. Де про це заява української влади? Й де заява лідерів світу? Її не буде, бо Україна виконала всі умови.
Й ключове, Москва не виконала головну умову Мінських угод – повне припинення вогню і виведення своєї техніки, зброї та найманців з території України. Чи виконала? Беркутня ж вже в РФ? Будуть тепер там лушпарити опозицію? Чи терористи повернуться сюди, з новими терактами?
Велике прохання до влади: а ви могли б у новорічному зверненні перерахувати всі ваші зобов’язання перед сусідом, якого вже соромитеся називати агресором? Щоб Україна була в курсі.
Р. S. За наших звільнених, кого знаю і розумію, що це герої, – щаслива. Ваші родини теж абсолютно героїчні. Дякуємо за приклад мужності всі ці роки.
Беркут – 48 загиблих і 80 поранених.
Харківські терористи – 4 загиблих, 9 поранених.
Маріупольські терористи – 13 загиблих.
Фермер Бутріменко – 10 загиблих, 7 полонених військових.
Гаджиєв – 8 загиблих
На руках цих 14 тварин 83 загиблих, 89 поранених і 7 полонених.
Це тільки ті 14 тварин, прізвища яких відомі.
А є ще сотня звільнених вчора.
Нам віддали в кращому разі випадкових людей, зібраних десь на вулицях ОРДЛО.
200 наших заручників, в тому числі близько 100 військових, досі в підвалах.
Горіть в пеклі, зрадники!
* * *
А чого ж ти, мілок, про це до виборів не казав?
Чого ж ти прикривався загиблими на Майдані для того, щоб виграти вибори?
Чого корчив з себе українця?
І це говорить голова держави, випускаючи терористів на волю.
Воно би поміняло 100 непокараних терористів за 1. Щоб потім ті 100 вбили 1000.
І скориставшись безкарністю, людей прийшли вбивати ще 1000 терористів, які вб’ють 10000 людей. А потім цих 1000 терористів обміняють на 2 вигаданих 70-річних бабульок-розвідниць з листівками і 5 таксистів.
Це голова держави каже.
Гарант Конституції.
Який в фальсифікованих справах садить волонтерів, атовців, бойового генерала.
_____________________
А взагалі жалюгідне, просто жалюгідне видовище.
Заїкається.
Бреше, що виконує всі обіцянки.
Розказує, що визволення беркутівців було умовою обміну “всіх на всіх”. А де, блть, всі? Двісті людей ще по підвалах, в основному військові.
Розказує про якихось розвідників… Що ти, блть, несеш, коли там в основному перевізники, журналісти, бабуля, яка розклеювала листівку, що росія їх кинула і т.д.
Посилається на те, що двоє беркутівців були під домашнім арештом. Були. По ТВОЇЙ ВКАЗІВЦІ.
Розказує, що беркутівцям мали присудити покарання у вигляді 5 чи 6 років тюрми. Вбивцям 48 людей.
Це явка з повинною?
В результаті:
+ 120 мотивованих, цинічних і навчених вбивць в рядах бойовиків.
+ 60 таксистів, бабульок і, ймовірно, реальних шпигунів в наших рядах і непокаране зло, яке руйнує основи державності.
Дякую. Дуже дякую.
* * *
Можете не сумніватися, що “позиція” “мертвим не допоможеш, треба відпускати їх вбивць і повертати живих” зовсім скоро трансформується в “Крим вже не повернеш, треба визнати анексію заради миру”.
При цьому, як ви вже вчора переконались, коли не сталося повернення живих, так само і не буде миру, навіть після визнання Криму, навіть після здачі нових територій.
Мир треба виборювати, в тому числі невідворотністю покарання для злочинців.
Але зрадникам-малоросам цього ніколи не зрозуміти.
Для закріплення розуміння ситуації по вирокам п’ятьом беркутівцям. З брифінгу представника РФ у ТКГ Гризлова:
“Сторони виявили політичну волю здійснити обмін до кінця 2019 року, виконавши домовленості, досягнуті на відеоконференції контактної групи 23 грудня за сприяння Росії і ОБСЄ. В рамках цієї угоди сторони зобов’язалися завершити процедури помилування і не відновлювати переслідування осіб, що будуть звільнені (!!). Київ гарантував “процесуальну очистку” для тих з них, кому ще не винесено вирок суду”.
Тобто не буде ніяких “заочних вироків” беркутівцям (це і так було фактично неможливим), і оці всі аргументи, що їх обмін – це дрібниці, адже незабаром винесуть вирок по справі – це все х*йня. Звісно ж, ніхто з української сторони цього не прокомунікував – під час цього обміну взагалі не було комунікації з суспільством, окрім розісланих маніпулятивних тез і просто нападок на незгодних зі звільненням останніх фігурантів справи.
“Процесуальна чистка” для беркутівців, які не отримали вирок, – це, бляха, сильно.
* * *
Обмін п’ятьох беркутівців викликав жорсткий конфлікт навіть у середовищі причетних до Революції гідності. І це неприродне протиставлення обміну та розслідування справ Майдану активно підігрівалось із Офісу президента розсиланням темників і мовчанням щодо участі беркутівців в обміні.
А за останні дві доби у бік людей, які позавчора зібрались в апеляційному суді та під Лук’янівським СІЗО, прилетіло багато неадекватної та примітивної критики. Що парадоксально, бо фактично всі, з ким ми позавчора були на обох локаціях, роками організовували і активно брали участь в усіх акціях на підтримку політв’язнів і полонених, завжди піднімали питання обміну, допомоги родичам та умов утримання наших в ОРДЛО та РФ.
І ніхто з там присутніх не був проти повернення наших, особливо військових. Як це можливо, якщо ми всюди про них говорили кілька років підряд? А тепер українці, багато з яких лише вчора дізнались прізвища Глондара чи Фурсова, кричать нам “ви проти обміну героїв?!”, “готові подивитись їм в очі?!” та іншу маячню.
Ми ніколи не були проти обміну, сама постановка питання ідіотська. Питання у фіксації справедливості та завершення бодай тієї справи по вбивствам під час Революції Гідності, яку ще можливо було довести до логічного кінця, до вироку беркутівцям. Тепер же на справах Майдану можна ставити крапку. Не буде ніяких заочних вироків. Ловіть фото з факом і до побачення.
А можна ж було почекати кілька місяців, спробувати не ламати прокурорів і суд, а почекати вирок. Можливо, обміняти менше наших зараз, в грудні, але й не сходитись у клінч із частиною громадян. А комунікувати з суспільством, пояснити родинам загиблих та майданівцям ситуацію. Це був би непростий діалог, і конфронтація була би все одно неминуча. Але далеко не в таких масштабах.
Натомість президенту і його команді на це фіолетово. Без пояснень, спробували тихцем змінити запобіжні. Навіть коли скандал розгорівся – мовчанка від перших осіб, убогі темники для поширення решті. Навіть на брифінгу в Борисполі президент і не думав згадувати ці обставини, але довелось, бо журналісти запитали. Просто кінець року і треба діамант для новорічного звернення та підняття рейтингу. Тому на думку незгодних поклали болт і зробили, як зробили. Адже загал не буде розбиратись у цих деталях.
Я – не юрист, і буду вдячна фаховим юристам за їхню думку з цього приводу, але мені здається, що ми ніколи не зможемо використати в судах аргументи, які зараз розганяють деякі, начебто якщо РФ забрала нашу беркутню, то вона і стоїть за розстрілами. Бо тут все дуже тонко. Адже ми обмінювалися не з Росією, а з ЛНР та ДНР. І в Нормандії в документах домовлялися про обмін, як я думаю, не про зобов’язання РФ, а про її сприяння. І віддавали ми не росіян, а українців. І здається мені, ніяк Росію сюди не прив’язати, вона навіть повз не пробігала начебто.
Тобто Зє не просто дуже сильно облажався з нерівноцінним обміном. Він облажався з тим, що увігнав скабку під ніготь наміру досягти визнання Росії спонсором тероризму (чи якось так).
Ясне, буду писати про свої почуття щодо всього. Я занадто “заразна” емоціями, а вам зараз і у власних недобре.
Але в мене є одна думка.
Розумієте, ненависть Зє до Пороха настільки велика та всеохоплююча, що він не забажав від нього прийняти жодної краплини досвіду. Якщо ви хоч раз приходили на місце дуже досвідченого попередника, який вам не передавав справи з будь-яких причин, ви точно знаєте, що розібратися у справах важче втричі, ніж починати з повного нуля. І ставки набагато вищі, адже є якісь надбання та досягнення, які небажано б втратити, і є з ким порівнювати. А в Зє так просто кляте бінго: в нього немає досвіду та недостатньо розуму, а звідси – немає стратегії, в нього немає команди взагалі, крім отієї купки дурнуватих жадібних папуг, він казиться від однієї думки про звернутися до попередника, він очолює країну крихку та з дуже маленьким запасом міцності у всіх сферах, і в нього дуже потужний та досвідчений ворог. Ви тільки уявіть, наскільки треба бути рукожопом, щоб нахапавши силу силенну кредитів по ОВДП (не пам’ятаю навіть, наскільки ці позики перевищують планові, адже план по позиками також вписаний в бюджет, десь влітку чи на початку осені точку ту ми пройшли) під неймовірні відсотки, поскорочувати у другому півріччі купу статей витрат (секвестр) і при цьому примудритися не витягнути навіть близько запланованого бюджету, провалившись в астрономічну для країни діру! Та Рукожоп – то просто його друге ім’я! І не треба мені на Гончарука кивати, цей трутень-переросток нічим не кращий. За все відповідає Зє особисто. За все!
Тепер якнайменше очевидно, що Путін бубочку не просто переграв, бо там і гри не було, з ким там Путіну грати. Він як в дитинча льодяника вихопив. І дай нам, Боже, щоб на цьому проявилися всі наслідки, бо ми того не знаємо.
Ми зараз нічого не вдіємо. Як не прикро, зробленого не повернеш. І в обілюванні ЗЄшкварів ресурси колективного г+г хоч і гігантські, але не безмежні. Проте зєшкварів більшатиме. Наші ох*єватори зашкалюватимуть. Але ми мусимо тикати ту зелену бл*доту носом у все, що ними разом пороблено руками їх рукожопого клована. Поки їх не залишиться один упоротий тефлон відсотків у 30-35. Нижче навряд.
Нам допоможе сама економіка. Бо ця інерційна мадам напрочуд швидко зрозуміла, куди все йде.
І ще питання до фахівців, бо не знаюся на цій кухні. Чула, що гроші Газпрому пішли не на ЄКР (єдиний казначейський рахунок – ред.), а на рахунки Нафтогазу. І не так вже легко буде уряду до них добратися. Чи це так?
Мне очень сложно радоваться. И не потому, что «я все равно против».
1. Позавчера растоптали остатки судебной системы полностью. У меня ещё была надежда, что она в коме, но она позавчера умерла. Из худо-бедно демократического общества мы превращаемся в подобие россии. Мы так не хотели в россию, но россию саму привели к нам, посадили за один стол с нами и сказали, что так будет теперь всегда.
2. Всего лишь 12 военных нам передали из плена. 12 из 320, которые числятся в плену официально. Остальные – крайне мутные персонажи, по которым нам даже не предоставляют мало-мальскую информацию.
3. Как жить родителям погибших ребят на майдане? Вы понимаете, какой это для них персональный ад? Убийц их детей просто отпустили. Без приговора. Одно дело, если бы был приговор, другое дело, если их просто отпустили. Через год они вернутся в Украину и, не удивлюсь, если восстановятся на должностях в беркуте.
4. Журналистов не допустили освещать события с обмена. Подчеркну, наших журналистов. Российских было полно.
5. По телевизору картинка, рассчитанная на эмоции. Никакой толком информации – сколько осталось в плену, сколько забрали. Ничего.
6. Самое страшное, это жить в стране, где могут убить твоего ребёнка представители правоохранительных органов, а после этого убийц просто отпустят.
7. До меня стала доходить информация, что людей, которые работают в государственных органах и которые высказываются резко в сторону власти, начали вызывать на профилактические беседы по типу: «не стоит», «уйдите с фб», «переименуйте аккаунт».
8. Все больше путают бегающие по фб люди, оправдывающие то, что отпустили беркут без обвинительных приговоров, и сравнивающие ситуацию с Израилем. Так себе темники.
Ощущение боли, окончательного разочарования и полного раздрая. Больно.
«Крымские политзаключенные будут включены в следующий этап освобождения», – представительство президента Украины в АР Крым..
Следующий этап. Как же это оптимистично и очень даже победно. Я вот даже не буду задавать простые, как угол дома, вопросы. А именно, что же не дало включить в нынешний список на обмен хотя бы десяток из тех, кто сейчас находится в тюрьмах на территории россии? Заложников Кремля из так называемого списка Сенцова. Речь о другом!.. На кого будут менять? Или уже… на что? Изменения в Конституцию Украины потребуют для начала федерализации Украины? Или чего покруче? Отказ от пути в НАТО?
А ведь могли отпустить сейчас. Всех до одного. Но не отпустили… Действительно, зачем спешить, если политический наркоман уже сидит плотно на крючке.
* * *
Офіс Голобородька вчорашній обмін утриманих осіб назвав «найбільшим в історії України».
Ви здивовані? Я ні… Люди, які прийшли до влади на брехні, вже не можуть зупинитись.
Більше всього українців було звільнено ще у грудні 2014 року (тоді частина нашого батальйону забезпечували вогневе прикриття).
А потім був ще лютий 2015 та знов грудень, але вже 2017 року.
Але схоже, що в офісі Голобородька про це ні вухом, ні рилом. Напевне, у них своя історія України. І почалась вона з ебонітових палок…
А підкажуть мені, чому ми думали, що у нас обмін полоненими, а насправді у нас звільнення утримуваних осіб?
Тому що, знаєте, дуже важко апелювати ДО ҐІЛАДА, БЛТЬ, ШАЛІТА, НАХ*Й, і одночасно не називати полонених полоненими. Може, тому що тоді виходить, що ми обміняли полонених на неполонених? Харківські терористи – вони ж не дуже мабуть полонені. А може, тому що про який полон може йти мова, якщо війни нема, ніхто не пострілює, все відведено, у Станиці Луганській Швейцарія, і взагалі єдина наша гуманітарна проблема – Сивохо погано харчується?
Ну і ще раз про так званий обмін. Мова йде не про чисельну нерівноцінність обміну. В Москві знають, що ми цінуємо своїх громадян, тому від самого початку вимагали далеких від адекватності співвідношень. Але це не біда, це проблема наявності тих, кого можемо віддати в правових рамках конкретного пункту Мінських домовленостей та стійкості переговірників. Ми завжди погоджувалися на доволі кардинальний відхід від співвідношення 1:1. За Савченко (краще б її взагалі не міняли, але ж, якби я був такий мудрий, як моя жінка опісля) віддали двох ГРУшників. У 2017-му співвідношення було ще спотворніше. Хоча ми витягнули тоді дуже важливих для нас армійців і цивільних людей, там майже не було випадкових, тому можна було йти на явний дисбаланс.
Але не можна відходити від рівноцінності в категоріях, до яких належать люди, яких передають іншій стороні. Насправді, Мінські домовленості вимагали поміняти всіх полонених/заручників, які були причетні до війни на Донбасі. Територіально та фактично. Не лише учасників бойових дій з обох боків, але й наших заарештованих там активістів на проросійських колаборантів, які попали до рук наших спецслужб.
Чи можуть бути варіанти відступу від цього правила? Чому ні? Але вони повинні бути спеціально обумовлені на політичному рівні (засідання Нормандської Четвірки), верифіковані на Мінській тристоронній групі. А ще ці відступи від формату обміну повинні бути дзеркальними для обох сторін. І не руйнувати основ правосуддя нашої країни. Зрозуміло, що терористів, які вчинили кривавий напад у Харкові, ми не могли міняти за жодних обставин. І випускати в ОРДЛО й далі до Москви беркутню, яка ще не отримала судових вироків, наша влада не мала ані найменшого права. Зрештою, в нас у тюрмах перебуває певна кількість російських агентів та осіб, винних у злочинах, пов’язаних із незаконною анексією Криму тощо. Можна було їх також підключити до обміну.
Але це мало відбутися на основі узгодженого рішення керівників двох держав, одного пуйла й ще одного зеленого чорт зна чого в Парижі. Це не могло раптом появитися на вимогу Путіна. Бо так поступають з васальними володіннями, а не з незалежними державами. Ну і щодо можливих доповнень у списках за рахунок людей, не причетних до війни на Донбасі. Якщо РФія дуже хотіла когось іншого в нас забрати (не терористів і не беркутню!), то вона мала й віддати людей із такої самої категорії. Тобто осіб не з Донбасу. В окупованому Криму йдуть масові арешти кримських татар. Їх можна й треба було включати в список з нашого боку. Ми мали кого за них запропонувати у відповідь.
Але ж Зеленський ще в Парижі заявив, що про цих людей він навіть мови не вів – підуть якимось іншим етапом обміну, казна-коли… Натомість про розширення кола осіб, яких ми маємо віддати, йому було сказано за опосередкованими ознаками ще в Парижі, бо відповідні дії почали доволі оперативно здійснюватися.
Так принижено й по зрадницьки поводиться навіть не васал перед сувереном, так діє хіба нікчемний раб, позбавлений бодай мінімального почуття гідності перед своїм хазяїном.
«Благими намірами вимощена дорога до пекла…»
Бачу, що вимушений більш розгорнуто пояснити свою позицію, бо отримую в приват дуже багато звинувачень, що я черствий і не хочу повернення наших полонених!
Я не проти обміну – полонених потрібно витягувати, але не обов’язково для цього гвалтувати судову систему. Це одна з основ державності, це одна з тих цінностей, за які Устим віддав життя, і за що зараз віддають свої життя наші козаки на Сході.
Втрата права на правосуддя породжує втрату віри в справедливість!
Що в цих словах комусь не зрозуміло?
Що не зрозуміло в простих людських бажаннях жити в демократичній і правовій державі – відчувати себе людиною і гордитися цим!
Я вважаю, що мало бути так:
– Президент мав виступити перед народом і пояснити, що хоче зробити, а не ховатися за спинами прокурора і суддів. А тим більше не “запілювати” свої дурнуваті відосики з туалету, ванни чи спортзалу. Він повинен пам’ятати, що поки що являється гарантом Конституції України, а не актором комедійного шоу!
– А тому потрібно було провести показовий суд і осудити злочинців, що в центрі столиці однієї з найбільших Держав Європи, розстріляли людей.
– Далі він міг використати своє право на помилування, і вже тоді можна говорити про обмін.
А те, що ми бачимо, – це скотство і знущання над пам’яттю хлопців.
У мене все.
Маю честь!
Спочатку влада, знаючи про небезпеку теракту, навмисно не забороняє мітинг біля Палацу спорту, направивши туди менше 200 міліціонерів (співробітників РВВС і ППС, в основному з Харківської області. Жодного вибухотехника), залишивши легкий шлях для терористів, щоб відвести загрозу від свого мітингу в центрі міста, на який і так відправили більше трьох тисяч правоохоронців, спецслужби, мінерів. До цих пір ніхто не притягнутий до відповідальності.
Потім, нагородивши дорослих, відхрестилися від хлопців, мовляв, вони випадково проходили повз. Пам’ятаю, як після похорону на питання друзів Дані: “Як же так? Ми рік ризикували собою, щоб тут не було ХНР. А тепер, коли загинули і отримали поранення наші друзі, виявилося, що ми завжди випадково проходили повз?” мені від сорому за владу хотілося провалитися крізь землю.
Коли за весь час в якості моральної компенсації влада виділила кожній родині загиблих по аж п’ять тисяч гривень. І виписала з лікарні друзів Дані, не видаливши осколки, які становлять загрозу здоров’ю і життю. І ми з друзями були змушені шукати і домовлятися, щоб їх видалити, витративши в рази більшу суму ніж так звана компенсація.
Ще були пам’ятник, школа, дошка. Прихід комісії, через день після похорону, щоб подивитися, чи в нормальних умовах жив Даня. Кожен раз замість підтримки чи допомоги влада або сама, або створювала умови, щоб катком проїжджати по нашій родині.
Ще влада прийняла закон Савченко і дала можливість роками знущатися над сім’ями загиблих. Майже п’ять років ходити в суд як на роботу, знаходитися в одному приміщенні з мразями, які вбили сина, і замість того, щоб вбити їх, слухати їх маячню, погрози, знущання, тільки заради того, щоб дочекатися того часу, коли ці тварюки будуть довічно гнити у в’язниці.
А тепер, тому що влада так вирішила, через кілька днів тварі поїдуть до своїх родин і будуть радіти життю.
А як жити далі? Мені і так, без Дані, жахливо незатишно на цій землі. На хріна ти, влада, робиш життя взагалі нестерпним?
Влада не абстрактна. За кожною дією є конкретні люди. У цьому житті завжди є вибір, який кожен робить сам. З яким йому жити.
“Близько 300 осіб ще утримуються на окупованих територіях та в РФ” – Лутковська.
Стоп.
Казали ж “всіх на всіх” ніби?
І на кого тепер будуть обмінювати, якщо беркутня, вбивці дітей та військових “процесуально очищені”?
Хто знову безкарно вбиватиме українців і на кого наступного разу перстом Путін вкаже?
Чи навпаки, кого Портнов з ДБР злочинцями зробить, щоби видати ФСБ?
Нормальна така ціна для передноворічного піару бубочки.
Чому Порошенку вдавалося обмінювати наших бранців тисячами, не віддаючи росіянам свідків по МН-17, терористів та вбивць Майдану, а ці аж прокурорів прибирають та плюють на законодавство?
Може, тому що він не про рейтинги думав, на відміну від цього “найвеличнішого”?
Професійні патріоти ж так любили порозповідати про “договорнякі Порошенка с Путіним” – то як ви цей мутняк поясните?
Так, відповідну картинку зроблять, рейтинг підкріплять, населенню не вперше плювати на могили своїх загиблих, але об таку державу тепер ще довго будуть витирати ноги.
Отже підсумуємо. Ніяких «всіх на всіх» не сталося. В полоні продовжують перебувати більше сотні осіб. Ми віддаємо терористів і «беркутло» – нам ув’язнених татар і заарештованих в Росії не віддають. Це все на додачу до відданого Москві свідка збиття малайзійського «Боїнгу», до відмови від міжнародних позовів, до списаного штрафу в 7 мільярдів,а до здачі позицій по газовому транзиту, маючи на руках норми третього енергопакету ЄС (Москва свої «потоки» не може наповнити більше ніж на 50%) та позов на $12 мільярдів. Результати домовленостей в Нормандському форматі стають все більше і більш зрозумілими. Капітуляції на зустрічі не сталося – сталася капітуляція повільна та розтягнута в часі. Під благим гаслом «Повертаємо своїх!».
За Порошенка нічого подібного не відбувалося в принципі.
І знаєте, що саме смішне? Зеленський даремно думає, ніби «обмін» хтось оцінить вже за кілька місяців. Тим, хто 5 років вдома втомлювався від війни, всі можливі «обміни» – до лампочки. Вони навіть під час боїв у ДАП і біля Дебальцевого думали не про країну, а про власне черево – це показувала соціологія. Тож коли Гончарук доведе економіку до ручки (а він уже в процесі), винним буде Зеленський і тільки Зеленський. Не вірите? Послухайте, що вже співають енергетики, шляховики, шахтарі та вчителі, які вже зараз сидять без зарплатень. Чхати буде українцеві відправленому гуляти без з/п або на 2/3 окладу на всі «обміни» разом узяті. Побачите.
І толку Зеленському ТАК прогинатися перед Москвою? Прибічники не оцінять. А противники не пробачать.
