Путін говорить мовою імперії
Владімір Путін раптом відкинув дипломатичні забаганки і сказав, що думає. Президент Росії в до болі знайомому імперсько-шовіністичному стилі Денініка-Ільїна, заявив:
«В ходе создания советского союза исконно русские территории, которые к Украине вообще не имели никакого отношения, все Причерноморье, западные земли российские были переданы Украине со странной формулировкой “для повышения процентного соотношения пролетариата в Украине”… Это все наследие государственного строительства Владимира Ильича Ленина, и теперь мы с этим разбираемся».
Сильно?
Те, як вони з цим розбираються, хто-хто, а Україна знає дуже гарно – відчули на власній шкірі. Болючі рани Ізваринського мішку, Іловайска, Донецького аеропорту та Дебальцевого боліти нам будуть ще ду-у-у-уже довго. Але.
Що ми дізналися з цієї заяви? Насправді, нічого нового. Те, що території півдня України Путін вважає примарною «Новоросією», і в його уяві ці території «існонно русскіє», ми гарно знали і раніше. Заселенці сучасного Кремля історію Росії знають в кращому разі по підручниках часів «єдиної і неділимої» Російської імперії, в гіршому – по романах Валентина Пікуля. Звідти таке щире переконання ніби Причорномор’я було голою пустелею, заселеною Імперією. Чому у вказаних регіонах село й досі говорить українською, Москву цікавить мало. Свого часу там і Польщу вважали Привіслінським краєм Росії, чого дивуватися московському імперіалізму нині?
Набагато цікавіше інше. Чому такі заяви з’явилися саме зараз, після зустрічі з президентом Зеленським у Норманському форматі? Якщо Москва справді вирішила замирюватися з Києвом, така заява Путіна виглядає щонайменше нелогічно. Очевидно, в Україні її помітили. Очевидно, патріотичних українців такі заяви добряче збурять. Очевидно, тиск на президента Зеленського щодо червоних ліній добряче посилиться. Очевидно, реалізовувати плани примирення йому стане набагато важче. Москва сама ставить Зеленського перед жорстким вибором – або відверто і щиро простелитися перед Кремлем, або заговорити в стилі президента Порошенка. Ніяких «багатовекторностей» Москва терпіти більше не бажає: або-або.
Очевидно також, заговорити словами президента Порошенка про Москву-агресора Зеленський не може банально тому, що Україні не потрібний другий Порошенко. Зеленський прийшов до влади на обіцянках припинити війну шляхом переговорів з Путіним. Пам’ятаєте всі ці «просто перестати стріляти» і «подивитися одне одному в очі»?
Судячи з новин, які зараз надходять з Банкової, результатом зустрічі з Путіним там добряче розчаровані і справді не відають, що їм робити тепер? Стало очевидно, президент Порошенко казав правду, війну зупинити не можна через категоричне небажання Москви. В ОПУ тепер ясно бачать, Москва твердо вимагає капітуляції на своїх умовах. А на умови Москви (прямі переговори з терористами ДиРи, наприклад) Зеленський піти не може через наявність в Україні сили, яка таких кроків просто не терпітиме.
Міністр Аваков розповів, як посеред переговорів помічник Путіна Владислав Сурков спалахнув: «Ми так нє дагаварівалісь!» Припускаю, бажаючи похвалити Зеленського, Аваков, який не був дотичний до організації зустрічі, видав дуже важливу деталь. Те, на чому стояла українська делегація під час Норманської зустрічі, і те, про що говорили на попередніх переговорах, сильно відрізнялося між собою. Перед переговорами позиція української делегації стала набагато жорсткіша. Чому?
А саме через акції протесту по містах України, які так збурили і Богдана, і Зеленського. Через виступ Петра Порошенка на Майдані Незалежності, де його вітали. Зеленський на переговорах став дуже незламним саме через жорстку позицію української патріотичної спільноти і опозиції на чолі з Петром Порошенком. А оскільки чекати Москва не хоче, в хід пішов відвертий шантаж Зеленського. Путин перейшов з російської на мову імперії, визначайся, мовляв, з ким ти?
Москва не чекатиме. Патріотична спільнота України не миритиметься. Обрати доведеться.
Після офіційно проголошеної неймовірним успіхом Зеленського “нормандської зустрічі” Путін відкрито заявляє про претензії на українські території та знову вимагає федералізації.
Відповідно діє як завжди:
Конвої посилає.
Заручників не віддає.
На перемир’я не погоджується.
Обстріли не припиняє.
Вбивства продовжує.
Як би комусь не хотілося ігнорувати незручну правду, це факти, а не “дождик был”.
То що змінилося в порівнянні з попереднім періодом?
Хто заважав “заключіть мір бєз капітуляциі”?
Хіба не про неможливість цього попереджали “куплєнниє” протестувальники?
То навіщо було принижуватись погодженням “формул” та “розведеннями”?
Для чого демонстративно пресувати армію та ветеранів з волонтерами?
Зеленському не позаздриш, якщо, звичайно, він “нє зарабативаєт на вайнє”.
Цікаво, він усвідомить провал своїх ілюзій та визнає правоту попередника чи вперто намагатиметься домовитись з крокодилом?
* * *
Так, і до речі, якщо комусь слова Путіна про схід і південь України здалися смішними фантазіями, подивіться, як голосували там на парламентських після демонстративних візитів до Москви Медведчука з Бойком.
Ікла Кремля вже засіли там досить глибоко, хоча по-справжньому він ще навіть не включався, чекісти вміють чекати “5-10 лєт, пока нє забудут кровь”.
Але 5-10 років наразі у Путіна немає, тому вже найближчим часом почнеться прокачка тих регіонів, про що власне він і повідомив, але опонувати цьому на державному рівні у нас вже і нема кому, хіба що Сівоха якусь частину придурків обаяє.
Так що ми дорого заплатимо за пробуксовку в євроатлантичній інтеграції, хоча в 2024 могли б подавати заявки на вступ до ЄС та НАТО.
Могли б. Якби хоч трохи глузду під чуби.
Росія перед реалізацією планів заявляє про них відкрито.
Завжди.
Навіть якщо вони звучать неправдоподібно.
Це той випадок. 2014 рік мав навчити.
Українській владі варто дуже серйозно поставитися до цього і припинити нереальні спроби «домовитись посередині». Треба готуватися до опору потрійними темпами.
Наступний рік може бути важким.
Так ми нарешті отримали реакцію Путіна на зустріч у Нормандському форматі.
Виявляється, у той час, коли Зеленський дивився в очі Путіну, щоб дізнатися, чи хоче він війни, Путін теж дивився в очі Зеленському, щоб дізнатися, чи хоче він війни.
І побачив там щось таке, що тепер Одеська, Миколаївська та Херсонська область – ісконно русская зємля. Десь ми вже це чули, так? Там ще щось про сухопутний коридор до Придністров’я було, так?
Ці цікаві тези він боявся озвучувати вже декілька років. Після останньої спроби під Мар’їнкою у 15 році, здається, перестав. Пріумолк. А тепер, значить, знову завів.
Нелегко вам буде провести хвилю мобілізації після того, як ви спочатку розповіли, що війна йде тому, що хтось на ній наживається, а потім тріумфально провели справу Марченка і справу Ріффмайстра, пане Зеленський. Нелегко. Прямо, я б навіть сказав, важко вам це буде зробити. Не впевнений я, що ваш електорат захоче, щоб ви наживались на війні, а він сидів у СІЗО.
А я смотрю, нифигово так наш бубочка в Париже успехов добился. Вот так сурово в глаза х*йлу посмотрело снизу вверх, ножкой топнуло, и х*йло сразу такой плечики расправил, грудь впалую колесом выпятил и обрисовал свои следующие хотелки: все Причерноморье и восточная часть Украины. Ведь “это «исконно русские территории»”.
Респект, бл*дь, бубочке. 4 года до этого моль тихонько себе в рейтузы об этом пукала, а сейчас вот осмелела и вышла прямо вслух заявить. Прям, даже не знаю, что ж изменилось-то в мире! Откуда х*йло смелость и уверенность взяло, ума не приложу. Не подскажете, нет?
Прям, хоть бери раз в неделю бубочку к х*йлу отправляй – как раз до Нового года всю Украину и досдаст. Числа эдак 24-25 скажет “и правый берег до Ровенской области”, а в канун НГ – гулять так гулять! – “давайте и “бандеровщину” вашу тоже”.
Своих знакомых, кто голосовал за ЭТО, я знаю поимённо. Имейте ввиду, гадёныши, я вам этого никогда не забуду.
Та які “споконвічно російські землі”. Вся Росія з’явилася 300 років тому. А до того був киштим Москва улуса Джучі. А до Московщини цивілізації на московських болотах не було. Цивілізацію папуасам на болота завезли з Києва наші князі.
Тож Московщина – споконвічно українські землі.
Але то таке. Нам розповідали, що треба прибрати Порошенка, який наживається на війні, і вибрати Зеленського, який просто перестане стрєлять, просто поговорить з Путіним, і війна закінчиться.
Поговорив.
Путін повторив територіальні претензії, як в 2014.
Янелох, твой виход!
А все. Янелох стратегії не має. Він мовчить.
Стратегію мало попереднє керівництво.
Але ми прибрали партію війни і поставили партію слабаків.
Кушай.Тє.
* * *
Дід вже кришкою протік.
Коли тисячу років тому в Софії Київській дружина князя Ізяслава вже виводила на стіні: «Господи, поможи рабі своєй Олісаві Святополчі матері, руський княгині», чомусь не “Памагі рабє божьєй Аліскє”, на території Москви місцеві андрофаги ще “їли нечисте” і жили в норах. Тож тут ще під питанням, хто чий етнос придумав.
Але насправді слова цього фюрера про Потоцького – це нацизм. Ніщо інше. Небезпечна спроба поставити під сумнів право цілого народу на окремішність. А там і до права на існування один крок.
Окрім цього він робить пас в сторону польских шовіністів. Начебто це вони вигадали українців, запускаючи мислевірус приємний для представників тих кіл у Польщі, що досі страждають за “кресами”. Це запрошення до союзу проти України.
Росіяни постійно роблять спроби втягнути у війну проти нас наших західних сусідів. Як от Орбана, наприклад, який, за свідченням депутата польського Сейму Славоміра Нітраса, через свої імперські фантомні болі пропонував Польщі у 2014 році захопити і розділити українські землі.
В цих умовах додаткові загрози для нас несе наївність нашого керівництва, яке сприймає Путіна як такого, що йому варто лише запропонувати компроміс, зійтися посередині наших інтересів, і всьо у нас получітса.
Путін щодо України – це Гітлер щодо євреїв. Або він нас, або ми його.
Але етнічний єврей Зеленський, судячи з його квартальних жартів про українців, і сам має уявлення про українців, як про недолугих селюків. А батько Зеленського так і взагалі назвав українців тупою біомасою, а українську мову – “зайвим обтяженням” для себе. Ну, а відкриті заяви Коломойського, що нехай Росія заплатить йому 100 мільярдів доларів, і “українці забудуть кров і вбитих”, відомі всім.
Тож тут ще треба розібратися – хто для нас більший ворог: московські воші чи українські гниди?
