В Україні знову переписали Виборчий кодекс

Сьогодні за лічені хвилини Верховна Рада розглянула й підтримала Виборчий кодекс із так званими зауваженнями президента. Порівняльна таблиця, на основі якої можна було встановити, за що ж саме голосували депутати, має обсяг 1226 сторінок (!!!). А сформована остаточна редакція та підготована таблиця на основі рішення профільного комітету Ради, засідання якого відбулося 17 грудня (тобто позавчора). Таблицю апарат готував форсованими темпами й зміг завершити до сьогоднішнього засідання. Але ні вичитати її та перевірити точність відображення рішень, ні якимось чином обговорити все це було неможливо.

Чесно зізнаюся, що й я теж не надлюдина, аби за лічені години дослідити 1226 сторінок складного юридичного тексту. Мені, як і пересічному адекватному (не зеленому – ті не читають) депутату, цілком би вистачило для цього чітко визначених Регламентом обов’язкових 10 днів. Але не кількох годин. Тому я не знаю, за що конкретно голосували депутати. Але, враховуючи те, що рішення було ухвалене консенсусом і підтримане всіма фракціями, включно з ЄС, яка жорстко критикувала попередню редакцію, запропоновану комітетом пару тижнів назад, припущу, що одіозні норми з кодексу таки прибрали. У комітеті, попри тупу зелено-бетонну більшість, присутні члени інших фракцій, які могли як не вплинути, то відстежити всі зміни й остаточні рішення ще в ході попереднього розгляду. Тому сприйму на слово, що закон буде адекватним, наскільки це можливо при такій процедурі розгляду.

Але зараз уже не про сам текст і основні положення нового кодексу (ними краще нехай займуться спеціалісти з того ж Комітету Виборців України), а трошки про шулерство в процедурі.

Так от, дехто Зеленський, що за якимось непорозумінням вважається президентом цієї країни, вніс до кодексу 17 своїх застережень. Ще раз повторю цю цифру прописом: СІМНАДЦЯТЬ. Більшість з них абсолютно не конкретні й чітко не прив’язані до якоїсь статті. Їх узагалі не можна було враховувати, бо в них нема необхідної суті: яку конкретну норму закону президент вимагає скасувати та на яку нову її поміняти. А там просто висловлюється якесь невдоволення чимось дуже розмитим. Оскільки текст зауважень пише, звісно ж, не президент, а його апарат, то це свідчить про фатальну відсутність правової грамотності в цієї владної компанії. Але відповідальність за все, що підписане іменем президента, лягає лише на нього особисто. Деякі з зауважень дуже епізодичні, як, наприклад, про неврахування прав інвалідів, що в більшості випадків не відповідає дійсності. Так само епізодичні застереження щодо гендерної рівності та ще з десятка інших положень.

І в мене виникає закономірне питання: як, виходячи з 17 переважно фрагментарних і дрібних зауважень президента, комітет зміг внести в кодекс кільканадцять тисяч правок. Я не рахував їх окремо. Але правкою є не наново переписані по кілька десятків сторінок, а кожна окрема правова дефініція. Так от, таких змін до редакції, яка була ухвалена в другому читанні й у цілому минулим скликанням Ради, внесено за моєю загальною статистичною оцінкою значно більше ніж 10.000!!! Більшість з них (десь із 99,9%) узагалі не мають жодного стосунку до того, що було у вето президента. Фактично, із фальшивим посиланням на ці 17 зауважень нам запропоновано абсолютно новий закон. У якому дуже мало схожості з тим, за який дійсно голосувала Верховна Рада.

З цього кодексу, наприклад, повністю вирізані два окремі великі закони. Два з п’яти вилучені! Йдеться про невід’ємну складову виборчого законодавства: Центральну виборчу комісію та Електронний реєстр виборців. Навіщо було це робити, так ніхто ніколи й ніде не пояснив. Я можу бачити лише одну підставу. Кодекс перебуває під більш пильним наглядом усіх спостерігачів, а два фрагментарні закони залишаться на периферії сприйняття. Вони тепер збережуться в попередній редакції, станом до початку виборчої реформи. Мабуть, це може бути вигідно для якихось фальсифікацій чи зловживань? Адже не дарма компанія Зеленського, топчучись по законах і Конституції, розігнала попередній склад ЦВК й сформувала новий, у якому має абсолютну й безумовну більшість. Бо інакше навіщо було це все скоювати?

І зовсім “вишенька на тортик”: вилучення цих двох масштабних розділів і збереження їх у вигляді самостійних законів не було передбачене зауваженнями президента. А процедура розгляду вето не допускає внесення жодних інших правок, окрім тих, які чітко й у юридично коректній формі подав президент. Тобто маємо або повне правове свавілля та злочинне самоуправство, або визнання, що президент в країні зовсім не та особа, в паспорті якої написано: “Володимир Зеленський”. І ота інша особа, яка дійсно виконує функції президента, керується не законами й Конституцією, а телефонними розпорядженнями. Але це вже не держава. Це або окупована територія, або якась бандитська шайка.

На користь останнього дуже прикрого припущення може служити й узагалі цілковита дикість, що міститься в документі, який називається: “Пропозиції Президента України до Виборчого Кодексу України”. Там внесена фраза, якої в такому документі, що чітко передбачений Конституцією, в принципі бути не може. Цитую дослівно:

“Наведений перелік зауважень є далеко не повним”.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ!!! Президент визнає, що виконав свою роботу тяп-ляп: щось заветував, а про щось забув, чи недомислив? Він пропонує комусь іншому взяти на себе виконання функцій президента?! Нагадаю, що за Конституцією після остаточного ухвалення Радою закону запропонувати виправлення до нього може тільки президент і жодна інша особа. Це його виключне повноваження, яке не може бути нікому делеговане. Бо тоді це вже узурпація чужих владних повноважень. Чи може Зеленський таким чином натякає нам усім: “Я ж пожартував, а ви, дебіли, повелися. Ну який з мене президент, якщо я нічого не смислю і, в принципі, не можу бути відповідальним ні за що в цій країні”. Ну тоді, напевно, вже пора збиратися до Ростова…

І ще одна деталь, яка свідчить про повний параліч президентської влади й абсолютний правовий нігілізм зеленої команди. Правки президента внесені до Ради ще 11 вересня. Після того їх не відкликали, не змінювали, нічого іншого з ними не чинили. Та це й не передбачено Конституцією. Але як же тоді могло так статися, що профільний зелений комітет Ради виніс текст Кодексу з урахуванням правок президента спершу 27 листопада. Коли знялася буча, комітет написав нову версію закону (якась не передбачена регламентом ДОДАТКОВА порівняльна таблиця) наче б то знову з позицій президента станом уже на 4 грудня. А потім раптом пішов на певні компроміси й написав зовсім нову й кардинально відмінну таблицю вже від 17 грудня, за яку сьогодні й проголосували депутати. Так от: самі пропозиції президента залишалися незмінними, а втілення цієї “позиції президента” кілька разів кардинально міняється без його ж участі…

Отака, любі мої, в нас дурничка получилася… Надіюся, що хоч остаточний текст Кодексу, який підтримали всі фракції, не виявиться потім для них і для нас дуже прикрим сюрпризом. Бо вже нема певності, що в залі голосували саме те, що узгодили на комітеті. Як і нема певності, що в остаточному варіанті виявиться саме те, що проголосували в залі… Яка країна, такий і теракт, чи то, вибачайте, – законодавчий процес…