«Іди в АТО»
А пам’ятаєш, як в чотирнадцятому році замість класичного “А ти хто такий?” перед тим, як вчепитися один одному в горлянку, хом’яки кричали один одному – “Іди в АТО”?
В АТО вони не йшли, звичайно. Але це, за їхньою шкалою, було щось схоже на смертельну образу. Куди страшнішу ніж просто “Пішов на …”. Для них це було за гранню.
У АТО розлючений обиватель (нарівні зі скривдженою елітою) відправляв всіх. Не тільки нас, жителів АТО. Всіх, хто заважав спокійно існувати.
У АТО відправляли бабки біля під’їзду, дрібні чиновники в ЖЕКах, великі чиновники в мерсах, балаболи з депутатськими значками, синьоносі стратеги з пивних, диванні патріоти, кухонні генії, чварні сусіди посеред скандалу, офісний і пафосний планктон (пережовуючи повістку), жваві пенсіонери з радянським союзом в голові, монументальні тітки з ринку, бойовий люмпен всіх сортів, мажори з нічних клубів і інша “втомлена зі старту” частина країни.
Ні. Це не побажання встати на захист.
Це сакральне прокляття. Уособлює все страшне, незрозуміле і протиприродне для ліверної маси.
Це симбіоз смерті, пекла, вічної муки і місця, звідки не повертаються.
Туди скидали не тільки нас, тих, хто виринув з самого АТО.
Туди хотіли відправити (для комплекту) злочинців, негідників, вбивць, злодіїв, ледарів, і т.д. А також надмірно активних і “дуже розумних”.
“Іди в АТО” – це найвищий ступінь прокляття. Найстрашніше за “Щоб ти здох!”
Тобто це, звичайно, передбачає “Щоб ти там здох, в цьому АТО!”
Але “в АТО” передбачає “здохни важко”. За вищим ступенем жаху і болю.
І зараз “в АТО” з жаром відправляють ті ж, хто сюсюкає про “мир” і “хлопчиків, що гинуть”.
Суть не у мирі.
Суть в тому, щоб здохли всі (боляче і страшно), хто заважає конкретному вінцю творіння здійснювати вищу діяльність – жерти і перетравлювати.
І вживати шоу.
Саме це не дало нам остаточно стати нацією.
Саме це опускає людей до рівня “псевдорозумного шлунка”.
Саме це ліпив з нас телевізор, наляканий тим, що ми вийшли в реальність.
Саме про це напередодні говорив душевний тато найбільшого лідера сучасності.
Їм не тільки не зрозуміла війна як акт самозахисту нації.
Вони не знають, що з нами робити. З тими, хто брав свободу руками, вдихнув і навіть прийняв її в себе разом з кулею або уламком.
Ми для них всі – контужені. Контужені свободою і гідністю.
Тому їх зараз буде розривати на шматки – разом з шаблонами.
Як?
Як припинити війну за будь-яку ціну? І одночасно втратити місце, куди нас можна послати з очей геть?
Пекло не підходить – без АТО воно втрачає фізичну сутність страждань.
Потрібно щось істотніше.
О! Тюрма.
Хлопчики і дівчатка, без можливості махнути рукою і відправити вас “в АТО”, де ви або здохнете, або знайдете собі ще якихось пригод, в’язниця – кращий варіант.
Тому коли на вас почнуть пачками клепати дикі справи, більшість сприйме це з полегшенням і захопленням.
Іди до в’язниці. Відвоював? Тепер відсидь.
Тільки не заважай.
Якби була посередині країни яма з левами і крокодилами, замінована в чотири шари і наскрізь прострілювана з ДШК, її б на референдумі назвали АТО.
Щоб було, куди відправляти нас з тобою.
Але знаєш що? Нам з тобою там буде навіть комфортніше.
Чим з цими.
Принаймні, чесніше.
Ілюстрація © Rado Javor
