Тактика прикриття, узгоджена з Кремлем
«Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція».
© Леся Українка.
* * *
“Україна намагається домовитись з Путіним, але він розуміє тільки мову сили НАТО,” – Пристайко на конференції НАТО.
І ще: “Я не бачу різниці між тероризмом та Росією”.
Підмінили міністра? Щас…
Після його та Єрмака активного спілкування з главою російської президентської адміністрації Вайно, Пристайко хіба що “хутін – пуйло” не співає. Тактика прикриття, узгоджена з Кремлем: ми рвемо на собі сорочку – за вас, рідненькі, за Україну, за НАТО, але… обставини сильніші за нас. Тому на виході маємо: за Коломойського, за Москву, за “мир”. Але ж ми намагались, русофобили, зі шкіри лізли!
За Гамбурзьким рахунком будемо судити… ні, не 9 грудня. Зелена адміністрація навчилась добре зберігати підкилимні домовленості. Основна інформація за результатами особистої зустрічі Зе і Пу (саме вона стане вирішальною) спливе на поверхню перед Новим роком і буде видаватись порційно. Ще одна тактика: поступове привчання наріду до нових реалій на тлі розслаблених Новорічних свят.
Знаєте, що ще цікаво? Запущено процес перетворення Зе на цапа відбувайла. І коли бенефіціари спецоперації “Голобородько” досягнуть своєї мети, народний телепреЗЕдент їм вже стане не потрібен – маленький Мавр свою справу зробить, маленький Мавр може піти – хай народ його з`їсть у якості сакральної жертви. І неважливо, хто прийде потім – розрахунок на незворотні зміни, вчинені зеленим турборежимом.
Чи можна протистояти такому сценарію? У ФБ – ні. Єдине, що наразі доступно – активно інформувати наших західних партнерів та формувати міжнародний фронт протидії сепаратним домовленостям Зе з Кремлем. У цьому ключі численні вояжі Порошенка західними країнами (не Макроном єдиним), відмежування від цієї влади та початок активної протидії з боку досвідчених дипломатів Клімкіна, Єлісєєва та Зеркаль, ще багато заходів, про які говорити зарано. Кому потрібно, той розуміє і робить. Робить не на публіку, але ефективно. Одночасно йде перегрупування політичних сил на випадок йолки та дострокових виборів – багато сценаріїв на столі має не тільки Путін, але й ті, хто йому протистоїть не тільки на словах. Всі вже заспокоїлись, і кожен знає свій маневр.
Все буде добре. Якщо в це не вірити, навіщо жити?
Перший саміт НАТО за останні роки, в якому не брав участі президент України.
Перший саміт НАТО за останні роки, де Росію не називали (прямо чи опосередковано) ворогом Альянсу та цивілізованого світу, прямо не звинувачували та не закликали до посилення санкцій.
Перший саміт НАТО за останні роки, де заговорили й винесли в резолюцію спеціальні обмовки про “ВИВАЖЕНЕ реагування на агресивні дії Росії” й відкритість до діалогу та до конструктивних відносин з Москвою, коли дії Росії це дозволять.
Перший саміт НАТО за останні роки, на якому не було навіть на розгляді питань про підтримку України, де нас згадували лише в формальному переліку держав-жертв російського втручання, після Грузії, а частіше в формі “та інші”.
Перший саміт НАТО за останні роки, де особливу увагу, повагу та підтримку надавали не Україні, а Грузії. Президент цієї країни прибула на саміт і активно відстоювала інтереси своєї держави. А наш не лише відмовився летіти на саміт, але й скасував візит в Україну пані президента Грузії (вона ж могла переконувати Зеленського таки прибути до Лондона, а ще останнім часом дуже дратувала Путіна).
Перший саміт НАТО за останні роки, після якого навіть наші найближчі друзі, найперше, президент Польщі Анджей Дуда, коригують свої висловлювання не в нашу користь, але у вигідному для Кремля руслі.
* * *
Вибачайте за цей тотальний песимізм, але другий день саміту, підсумкова декларація і ряд подальших заяв дають для цього підстави. Може, зараз віднайду трохи часу й наведу аргументи до наведених тез. Але це вже в іншому дописі.
Фото © NATO
