Україна – не Росія?

(п’єса без дії)

У наші дні реєстрові “експерти-політологи” часто мов мантру повторюють: “український народ не допустить”, “волелюбний український народ “, “незабаром народ зрозуміє”… А український народ сидить собі перед телевізором і думає: ” Ага! Бегу вже… Волосы назад”. Швидше Дніпро потече з Києва в Смоленськ, ніж український народ стане відповідальним, волелюбним і думаючим. Він не менше ніж московський мріє про нагайку в сильній руці, повне корито помиїв в теплому хліві та, звичайно, про халяву, коли пощастить щось украсти або просто пощастить.

Народи не відрізняються. Їхні пасивні частини – це “близнецы-братья”. Відрізняється певна частина нереєстрової активної меншості. Реєстрова активна меншість, усі ці “громадські активісти” та любителі “лава на лаву” – плоть від плоті свого народу.

Зараз ми можемо наочно спостерігати розгортання тоталітаризму. Звичайного, класичного, як книжка пише. Те, що сьогодні за сфальсифікованими справами в тюрму посаджені лише одиниці, не означає, що завтра ви не потрапите в “установу” за якийсь необережний допис в мережі чи фразу сказану в присутності “друзів”. Усі громадські та демократичні інститути згорнуто, медіа перейшли в режим газети “Правда”. Єдине, що залишається відносно вільним, – це два телеканали та інтернет. Це поки що. Думаю, до кінця листопада і цього не буде.

За кілька місяців єдиним способом відстояти свою гідність буде загинути під кулями на барикадах. Хамство, неадекватність заяв і реакцій, тотальне беззаконня, гіперкорупція під час призначення на державні посади… – перераховувати можна безкінечно довго. Зелені більшовики Коломойського за три місяці своїми беззаконнями багаторазово переплюнули усі ті фейки, які придумувала наші “вільна преса” та реєстрові “активісти” на Порошенка.

І що ж народ не бачить усього цього? Він просто у захваті: “Ето кайф, марожено!” Коли у волелюбного народу забиратимуть останнє, коли його відправлятимуть на розбудову народного господарства “східних братів”, коли він гинутиме в імперіалістичних війнах, коли його кидатимуть за грати, просто щоб у Генпрокурора було усе гаразд із статистикою, тоді, харкаючи кров’ю, він писатиме зламаними пальцями листа: “Товарищ Зеленский, произошла чудовищная ошибка”. Коли волелюбивий український народ здихатиме від голоду, то тихими сімейними вечорами, доїдаючи свою дитину, бурмотітиме: “Так добре як при Зеленському ми ще не жили. Якби не кляті порохоботи, то ми б узагалі ого-го”.

Завіса…