Ще 30 травня Польща офіційно ввела санкції відразу проти 365 білоруських громадян. Однак ми чудово розуміємо, що жителі України найбільше стежать за війною. Тому зробили окремий розбір польотів і перерахуємо всі введені обмеження.
Читати далі
Весна прийде — воєнностанити будемо. У період жорсткого воєнного стану, а не тестового, який ми мали у 2018-му, ЗМІ та підприємства телекомунікацій, згідно з законом, регулюються військовими. Отже, коли що — фактичним начальником офіційно зареєстрованих медіа стане Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак. Але навіть для того, щоб просто виконати закон «Про правовий режим воєнного стану» і отримати під контроль ЗМІ, у Хомчака повинні бути розроблені процедури та інструкції. Як саме це потрібно зробити та коли? За якими алгоритмами? Хто керуватиме засобами масової інформації в період воєнного стану? Як вони отримають дозвіл: що давати в ефір, а що ні? Наскільки добре підготовлені офіцери, що в період воєнного стану будуть переконувати (або навіть змушувати) журналістів робити те, що треба верховному головнокомандувачу? На всі ці запитання потрібно знайти відповідь ще до того, як Путін нападе. Незалежно від того, буде агресія чи ні — варто бути готовим. У момент настання воєнного стану на ЗСУ та Міноборони обвалиться керівництво країною, в якій за останні кілька років з’явилося багато «державників» без досвіду роботи в державних органах. А тепер подумайте, що може поліпшитись, оскільки у критичні моменти аргумент «зате він — нове обличчя» не діє. Воєнний стан вимагає бінарного підходу: задача виконана, або ні. Нові обличчя без досвіду тут не пройдуть. Давайте не хитати ЗСУ. Нам треба стояти пліч-о-пліч.
Читати далі
Нещодавно мені розповіли історію про те, що у близькому оточенні проросійських агентів впливу на судову гілку влади в Україні (і не лише на неї) один виродок, який вважає, що вже «вхопив Бога за бороду», озвучив тезу, що за пару років він у «законний спосіб» зробить так, щоб у нашій країні тим, хто захищав державу від російської агресії з 2014 року, «плювали у спину», і вони «боялися одягати свої нагороди», а імена загиблих за незалежність держави канули в небуття. Саме такими способами через відповідні медіа-ресурси зараз у суспільстві формується образ будь-якого військового як корупціонера, профана, п’яниці-заробітчанина і зрештою — злочинця, яким лякатимуть дітей.
Читати далі
Ні для кого не є секретом, що управлінський геній нової зеленої влади вирішив у період найбільшої за останні 50 років епідемії витратити кошти COVID-фонду на будівництво доріг. Про це не говорив лише лінивий. І ніби так хочеться нормальні дороги, що ну хрін уже з тим коронавірусом і його фондом. Збудували дорогу — і вже добре. Бо як відомо, в Україні дві проблеми — дороги та зе-команда. Але є одне «але», про яке чомусь мало хто згадує. Це «але» — масовий, безпощадний попил, масштаби якого дорожня галузь бачила лише за часів Євро-2012 за дяді Віті. Щоправда, за дяді Віті це робилось тихо, під столом. Зараз же всі пруфи є у вільному доступі на сайті «ПроЗорро». Треба тільки вміти шукати та аналізувати інформацію.
Читати далі
