Що ж з нами сталося?
А пам’ятаєте, як ще кілька років тому скільки чудових нагод в нас було для святкування та шанування? А пам’ятаєте, як ми раділи кожній, навіть найменшій, перемозі нашої Армії, кожному звільненому містечку та селу? Тоді, незважаючи на болісні втрати, ми мали нагоду не тільки оплакувати, але й радіти. Куди те все поділося? Як можна було за неповні два роки перетворитися з молодої перспективної демократії, яка кров’ю та жертвами виборола собі право на підтримку всього світу і покладання великих сподівань, на кволого сіренького непоказного аутсайдера всієї Європи…
Читати далі