Рахуйте до 10-ти, коли хочете похайпувати

Осадочєк остался…

Днями в фейсбуці всі реготали над оцим першим слайдом з презентації одного доктора та професора. Регіт-реготом, але місцями почали навіть обговорювати, що це в Інституті геології за маячня продукується? Як пов’язані магнітосфера Землі та Архангел Михаїл?

Кілька людей одночасно надіслали мені скріни цього неподобства, і я сильно напружився. Бо ж Лептонні Боги чи квантово-орбітальні культурології стали вже “доброю” традицією української наукової сфери. Тим більше, в даному випадку мене напружило, що доповідач із одного з академічних інститутів.

Потім особливо розумні топ-блогери почали екстраполювати цей один слайд на всю діяльність науковців – мовляв, давно пора всіх розігнати.

Лише деякі обережні коментатори зауважували: чи можна робити висновок про науковість роботи за одним фото?
Коментарі людей, які знайомі з доробком автора, і стверджували, що з наукою там все ок, а ця доповідь була взагалі напівжартом для розрядки, топ-блогерами ігнорувались, або ж починалися розмови про те, що на конференціях за гроші платників податків працівники наукових установ і хвилини не мають витрачати на жарти.
(Якщо кому буде цікаво – скажете, скину посилання на чудові треди, що пропагують роботу від дзвінка до дзвінка під пильним наглядом).

Але, перш ніж висміювати один слайд, я надіслав запитання до прес-центру НАН України, мовляв, що сі коїться? Так, інколи люди так роблять – можна ж спитати. Це реально не складно і вони комунікують.

І от, того ж дня зв’язалися з автором, а сьогодні він надав повну презентацію з тієї конференції.

І от в мене питання: тепер смішно?
Мені ні.
В сенсі, очевидно, що це жарт, і презентація дотепна, хоча моє особисте оціночне судження- я взагалі не люблю релігійних персонажів і не використовував би їх у всьому, що зв’язано з наукою.
Однак мені не смішно з іншого приводу

Коли я пишу фразу: слава Лептонному Богу, то, судячи з неї і не розуміючи контексту, можна припустити, що я пришелепкуватий? А якщо знати контекст і знати історію про Катерину Кириленко?

Коли вчені проводять свої конференції чи лекторії, їм часто закидають, що вони нудні, та широкій громадськості це не цікаво. Науковці України просто з почуття відповідальності з року в рік стараються робити наук-поп, пишуть статті, дають інтерв’ю, озвучують відео, дають лекції. Лекторії з теорії ігор збирають повні зали, а дописи про птахів – купу переглядів, майданчики на книжковому арсеналі, де зі сцени говорять вчені, переповнені.

Вони інколи мекають, повторюються, припускаються русизмів, тавтології, щось занадто складне, щось занадто спрощене, але вони намагаються стати кращими і цікавішими.

І коли вчені намагаються оживити наукові конференції отаким, де немає ніц псевдонаукового, а з цього роблять висновки про “дармоєди” і “всєх к стєнкє” – це вже перебір.

Тут багато хто пише про критичне мислення і кліповість, про вимогу перевірки та уточнення інформації, але з разу в раз український фейсбук гепає на ті самі граблі.

І цей-той, я не захищаю цього вченого. Я його не знаю і, впевнений, він сам за себе прекрасно відповість. В тому числі науковим доробком.

Я лише наголошую на тому, що не дивуйтесь після таких роздмуханих скандалів, що вчені не бажають більш вільно та просто викладати свої думки, рекламувати свою роботу, залучати аудиторію та, наприклад, витрачати час на пояснення/тлумачення у фейсбуці.

Бо щоби що?

Це, до речі, працює і в інший бік: коли журналісти занадто роздмухують важливість їхніх досягнень або перекручують факти на догоду клікабельності. То другого інтерв’ю вже не буде.

Загалом, рахуйте до 10-ти, коли хочете похайпувати, перевіряйте першоджерела та уточнюйте інформацію.

Картинки презентації нагло впер звідси.

P.S. Snizhana Mazurenko, я щиро дякую за таку оперативну реакцію і прозорість.

Апдейт: Я окремо додам, що ця історія лише свідчить про те, що науковців слід вчити правильно “хайпувати” без кособоких та неоднозначних слайдів, комунікувати і реагувати на такі шкандалі.