Секс і люди

Спочатку це мене смішило, потім засмучувало, зараз починає трохи вибішувати. Мова йде про те, що суспільні стереотипи і реальність – це часто речі настільки віддалені, що перекинути між ними місток важче ніж здійснити міжгалактичний переліт. Дивишся на цих людей, згідно з дипломом – освічених, судячи з розмов – не дурних, розглядаючи одяг (машини, квартири, чеки із кав’ярні) – успішних, і хочеться загнути дев’ятиповерхового матюка:
– Що ви, трясця, в школі на уроках біології робили?!

Якщо ви кароокий, але часто спілкуєтесь із блакитноокими людьми, то ваші очі не змінять кольору; якщо ви зламали ніготь, то у вашої новонародженої дитини не буде зламаного нігтя; якщо ви в юності “вподобали” афроукраїнця, то, вийшовши заміж за атланто-балтійського поліщука, народжуватимете йому світловолосих, світлооких і світлошкірих діточок.

Тепер про “це”.

Для людини, як і для більшості вищих приматів (насамперед шимпанзе), секс – це не лише продовження роду, це ще і форма суспільної комунікації. Якщо втратити наукову коректність, то чим більше в суспільстві якісного сексу, то тим більш гармонійним воно буде. Наприклад, річка Конго стала нездоланною географічною перепоною для шимпанзе. На одному березі живуть патріархальні мавпи, де право на секс визначається місцем в суспільній ієрархії. Ці групи шимпанзе агресивні, схильні до канібалізму і нападів на сусідів із метою вбивства. Часто вбивають і своїх одноплемінників. Такі собі “скрепні”, традиційні обізянки. На іншому березі живуть матріархальні шимпанзе, які усі соціальні конфлікти вирішують сексом. Посварилися, притулилися і всі щасливі. Зустрілися сусідні племена, притулилися і мирно розійшлися по своїх землях.

Щодо людського сексу є лише три основних табу, які можна вивести з позиції природничої науки:

1) Секс має бути добровільним;
2) Секс має бути усвідомленим;
3) Секс має бути безпечним.

Регулювання сексуальної поведінки людини відбувається на трьох основних рівнях:

1) генетичному;
2) гормональному;
3) психологічному.

Вчених давно цікавило, що і як відбувається, на якому рівні і як це все поєднується. Є речі, які закладаються генетично – це насамперед те, що напряму пов’язано із репродукцією. Найчастіше генетичне пов’язане з гормональним. Саме гормональний статус впливає на фізіологію сексу та репродукції, а також на анатомічні особливості як органів, що мають до цього відношення, так і до тіла загалом.

Психологічне – це насамперед тонке налаштування сексуальної поведінки. Воно формується, коли маленька дитина бачить відносини (насамперед спілкування) між статевими партнерами. Дитина спостерігає, щоб потім копіювати. Ось тут і з’являються домостроєвські середньовічні стереотипи типу “б’є значить любить”, “Kinder, Küche, Kirche” та інші. Дуже, дуже часто дитина, яка стала свідком таких “штампів”, ніколи так і не зможе побудувати власних гармонійних відносин. Трохи пізніше на сексуальну поведінку впливає перша закоханість і перший досвід. Вони також здатні поламати або гармонізувати життя людині. Тому до трьох основних табу я додав би ще три основних поради, але це вже інша тема розмови…

Повернемося до речей біологічних. Тип статевих клітин, які ви продукуєте чи не продукуєте, залежить від вашої генетики. Стать особи, до якої ви маєте статевий потяг, залежить від співвідношення двох ядер в нашому гіпоталамусі. Якщо одне більше – вам подобаються чоловіки, якщо інше – жінки. Усе, крапка.

Статеву орієнтацію не можна виховати, не можна прорекламувати, не можна змінити гормональною терапією!!! Це маячня типу пласкої землі на черепасі, навколо якої на кришталевому куполі обертаються яскраві брязкальця.

Співвідношення між ядрами в гіпоталамусі не успадковується і не виховується. Воно формується під час ембріонального розвитку дитини. Усвідомлення ж цього дитиною прийде пізніше – під час статевого дозрівання.

Повернемося до трьох табу (добровільність, усвідомлення, безпека). Якщо ці правила дотримуються, то не має ніякого значення стать партнерів. І що “зверх того, то від лукавого”.