Екскурсія в глибини конституційного права
Тут пропоную вам трошки розширену екскурсію в глибини конституційного права, але простими й доступними для невузькопрофільних спеціалістів словами. Тексту чимало, а висновок простий – у самій Конституції чітко закладена відповідь Зеленському та його представникам: читайте Основний Закон, там уже чітко записано, що ви безграмотні маніпулятори.
Конституцію можна й треба пояснювати, трактувати, висловлювати судження щодо змісту певних її статей. Але будь-які трактування Конституції передбачають, що ви берете точний (до букви й коми) текст Основного Закону й висловлюєте свої судження саме стосовно цього тексту. Але аж ніяк не стосовно якоїсь беліберди й хмільного коктейлю правових норм, який набовтався в головах окремих докторів юридичних наук, які саму Конституцію ніколи не читали або ж умисно спотворюють її зміст для досягнення своїх сумнівних цілей.
Один з основних аргументів представника Зеленського в Конституційному Суді – коаліцію можуть створювати лише фракції. І все, і крапка. А отже, те, що в коаліції після 2016 року крім двох фракцій (БПП і НФ), сумарна чисельність яких у певні періоди знижувалася менше 226 чоловік, ще були й позафракційні, зеленими не сприймається. Правда, на сьогоднішній день є безумовним і чинним рішення самого КС від 2010 року, що до коаліції можуть входити й позафракційні. Але це рішення КС зелених “проффесорів” не влаштовує, й вони відмовляються його сприймати. І аргументують це тим, що було й протилежне рішення КС від 2008 року.
Зміна позиції КС в 2010 навряд чи може вважатися бездоганним правовим актом. До нього є питання. Але воно існує, й ним автоматично уневажнена попередня заборона. Те, що це рішення судді ухвалювали не без впливу нового президента Януковича, очевидно. Але певна логіка в них усе ж була. У 2008 році діяла 100% закрита пропорційна система без жодної мажоритарки (травнева мрія Зеленського). Тоді позафракційних просто не могло бути, крім одиноких випадків, коли фракція сама виключала когось з депутатів (наприклад, так було й у моєму випадку). Норма щодо пропорційної системи на чергових виборах 2006 року (автоматично поширюється й на позачергові 2007) була закріплена в перехідних положеннях Конституції. Тому КС у 2008 фактично не забороняв участь мажоритарників, а констатував, що коаліція створюється лише фракціями, як єдиними реальними суб’єктами, бо інших просто не існувало. У 2010 році це конституційне обмеження вже не діяло (читайте перехідні положення Конституції – там чітка вказівка на вибори 2006 року), в Раді нараховувалося десь понад пів-сотні позафракційних та повним ходом ішло обговорення законопроектів із змішаною системою. Тому тоді КС, безумовно з кон’юнктурних підстав, але з реальною логікою дій, мав дати відповідь, що робити з позафракційними при створенні коаліції. І він вибрав рішення, що вони можуть бути членами коаліції. Чи міг ухвалити протилежне рішення? Міг, однак вибрав саме таке. Але зеленим це невигідно й вони таке рішення ігнорують.
А тепер повертаюся до початку цього допису. Що каже про це сама Конституція. Пригадуєте, я писав, що її треба читати “до букви й коми”. Так от, дослівний текст:
Я виділив спеціально слово ЯКОЇ: “якої – коаліції”, а не “яких – фракцій”. Чи умисно, чи через недогляд, але в Конституції чітко вказано, що 226 членів – це вимога до остаточної кількості депутатів у коаліції, а не сумарної чисельності фракцій, які її створюють. А стосовно фрази “формується коаліція депутатських фракцій”, то вона чітко обмежує коло суб’єктів засновництва коаліції. Окремо зібрані 20, 30 і навіть 100 позафракційних депутатів не можуть стати засновниками коаліції з усіма відповідними подальшими повноваженнями, вони можуть лише бути її членами з правом “одна людина – один голос”. Усі преференції, як право вето від навіть малих фракцій, квоти в комітетах, уряді тощо, розподіляються між фракціями, а позафракційним можуть лише переуступатися. Суб’єктами формування коаліції є саме фракції, які розподіляють керівні посади, узгоджують коаліційну угоду тощо, хоча, зрештою, все це затверджується на загальних зборах коаліції, де вже точно має бути не менше 226 депутатів. Це ми бачимо в Конституції. А щодо того, що дофантазовують собі зелені проффесори, то не дарма ж суддя Мойсик відреагував на виступ представника Зеленського: “Не знаю, як ви читаєте Конституцію…”.
І зовсім на останок. Коли бачу розгубленість чинних нардепів у правових та конституційних питаннях, а також повне нерозуміння суті нашого законодавства тими новими, що йдуть у владу, часом прокидається зрадлива думка: може краще було б мені бути там, а не тут за комп’ютером. Гадаю, що подібні гадки виникають не лише у мене. Але відлік уже пішов, тому зараз слід не гратися в персональні амбіції, а таки всім разом упертися, щоб це зелене болото з відверто проросійським душком не отримало абсолютну повноту влади в країні. Ми ж знаємо, за кого слід проголосувати, не дроблячи наш свідомий і патріотичний електорат.
* * *
Коротко продовжу тему попереднього допису стосовно антиконституційності аргументів представника Зеленського в Конституційному Суді. Перед тим я проаналізував перший їхній головний “аргумент”, що коаліція може створюватися лише членами фракцій без залучення позафракційних. А тому в певний момент, коли сумарний склад двох фракцій знизився нижче 226, коаліція припинила існування. Уже довів абсурдність такого доводу.
Тепер другий аргумент зелених, що в 2016 році відбулося повне припинення існування коаліції без можливості її пролонгації, відновлення, бо такі обмеження закладені в коаліційній угоді. Зараз не буду аналізувати саму угоду з однієї єдиної причини. Відступ від певних норм коаліційної угоди міг би бути підставою для моральних чи політичних висновків, але в жодному випадку не правових, як на цьому наполягає представник Зеленського. І про це також чітко записано в самій же Конституції. Тут пропоную ще одну пряму цитату зі статті 83 Конституції:
Коаліційна угода, безумовно, дуже важливий політичний документ. Саме ним визначається політичний курс, яким коаліціянти поведуть країну, їхнє ставлення до різних сфер законодавства, внутрішніх взаємовідносин. Але, оскільки поняття коаліції було введено в текст Конституції, а її безумовне існування є неодмінною вимогою для здійснення певних знакових дій (наприклад, подання кандидатури прем’єра та формування уряду), то віддати встановлення правових підстав якомусь підзаконному акту було б вершиною правового нігілізму. Тому в Конституції й записаний виключний перелік актів (Конституція та Закон про Регламент), якими регламентується формування, діяльність та припинення коаліції. Про це можна скільки завгодно писати в Угоді, а можна й жодного слова цьому не приділяти, все одно текст Угоди є виключно внутрішнім документом самої коаліції, який має тільки політичне, але не правове значення. Це пряма норма Конституції, яку так і не прочитали або перебрехали зелені.
А тепер про ці єдині прийнятні джерела. Вони якраз нині про саму процедуру мовчать. Конституція подає універсальний зміст ролі коаліції. А в Законі про Регламент раніше, в 2010 році, дійсно був цілий розділ, присвячений діяльності коаліції. Там були всі чи майже всі відповіді на питання щодо коаліції. Але під час минулого брутального потоптання Конституції іншою дуже різвою командою Януковича Конституцію незаконно повернули до стану 1996 року. Там ніякої коаліції не передбачалося, тому й з регламенту вилучили всі відповідні статті. А от чому це скликання Ради не відновило необхідний коаліційний розділ Регламенту, я таки не можу відповісти. Ну хіба маю крамольну версію, що практично всі депутати ніколи не відкривали цього закону, який ще називають “внутрішньою конституцією Верховної Ради”. Це цілком імовірно, згадайте, як вони всі (не більшість, а всі, хто хоч щось десь коментує) розказували, що нам потрібно прийняти закон про імпічмент, у той час, як цей закон спокійно існує й повноцінно діє у вигляді глави 30 Закону про Регламент. Бракувало закону про слідчі комісії.
Але так чи інакше, ніхто так і не спохватився, що реальних законодавчих норм про коаліцію нема, хоча цього напряму вимагає Конституція. Але за відсутності чітко визначених правових норм підміняти їх своїми забаганками не має права ніхто. А коаліція в такому випадку реально припиняє своє існування лише в той день, коли про це оголошує спікер парламенту після саме такого рішення самої коаліції або виходу фракції, чия присутність безумовно була визначальною для кількісного складу.
Тому тут ми маємо повне правове свавілля й ще один приклад правової неграмотності зеленої команди.
Є й ще ряд конституційних ляпів у зеленій команді, але зараз не встигну про це написати, бо маю іншу роботу, а далі мушу їхати на радіо й телебачення.
