Хто людину-бумеранг запускає, до того він незабаром і повертається
Кілька тез про дуже своєрідний указ Зеленського №329/2019 “Питання громадянства України”. Усі обговорюють скандальний п.3 Указу. Я й про це напишу, але давайте по порядку.
1. Указом надається або повертається українське громадянство шістьом особам: росіянину, іранцю, азербайджанцю, киргизу, сирійцю та грузину. Я абсолютно не маю застережень до національності нових громадян України, але… Чим викликаний такий поспіх, що дане питання випередило будь-які ухвали з питань національної безпеки, оборони, міжнародної політики, більшість кадрових рішень тощо? Можу припустити, що рішення про чотирьох осіб, відзначених у першому пункті, готувала ще минула адміністрація. Але ж ви так кляли Порошенка за його останні укази, то може вартувало все те, що при ньому готували, ще раз перевірити. Зокрема в світлі нового Закону України про державну мову. Я дуже сумніваюся, що перелічені особи відповідають нормі закону про знання державної мови, як неодмінної вимоги для набуття громадянства. Під час правління Петра Порошенка цього законодавства ще не було, а зараз є. Може цих осіб так поспіхом підгребли й неочікувано для них самих ощасливили, тільки щоб розмити скандальний пункт про повернення нашого паспорта Саакашвілі?
І ще одне: Зеленський в інавгураційній промові клявся, що буде надавати громадянство представникам української діаспори. А поки ощасливлюють зовсім інших людей. Мабуть там є законні підстави, але наскільки послідовніше було б спершу виконати обіцянку хоча б щодо однієї особи з численних українців та кримських татар, які вже тривалий час чекають на отримання українського паспорта. Адже діаспора в нас є не лише в США чи Канаді, але й у бідних або авторитарних державах, звідки українці втікають додому й нині роками чекають на такий рідний паспорт. Можна було й оперативно переглянути справи ряду колишніх добровольців-іноземців, які зараз продовжують воювати в українській армії і також мають проблеми з отриманням громадянства.
2. Щодо чотирьох осіб з пункту першого указу. Це люди нікому особливо не відомі й не публічні. Але щодо них застосована формула: “осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України”. Я трохи часу потратив, гуглячи їхні прізвища. Крім коментарів про цей указ, нічогісінько. У чому наш державний інтерес? Не уявляю. Я готовий повірити, що у нових українців є формальне право на громадянство згідно норм Закону про громадянство, хоча може не бути нині вже необхідного знання державної мови. Хоча запросто може бути й якась корупція. Ми цього не знаємо. А такий поспіх дуже насторожує. Тим більше, що стаття, за якою надають громадянство представникам країн, які переважно належать до так званої групи ризику, зовсім незрозуміла. Чому український інтернет нічого не знає про людей, які становлять державний інтерес для України?
3. А тепер переходимо до п.2. І тут уже пісня, точніше, пісня про корупцію та зловживання (чи підозра щодо таких мотивів). Чому дозволяю собі такі жорсткі твердження? Бо люблю копирсатися в деталях. Якщо особи з п.1 імовірно належать до тих, які пройшли тривалу процедуру набуття прав на громадянство (що теж не факт), то тут задіяна екстраординарна процедура. Цитую:
“Прийняти до громадянства України як особу, яка має ВИЗНАЧНІ ЗАСЛУГИ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ, АЛЬТУНСІ Тамера Мохаммеда Маджеда, 1972 року народження, уродженця Сирійської Арабської Республіки, який проживає у місті Одесі”.
Знаєте, що це означає в перекладі з офіційної мови на людську? Що пан Альтунсі не має жодної підстави для набуття громадянства згідно Закону про громадянство. Але він здійснив або має здійснити якісь такі видатні дії, без яких Україні ну ніяк не можна обійтися. І тому президент користується своїм правом у особливо важливих і навіть критичних ситуаціях надавати громадянство певним унікально значимим особам. Це дійсно право президента. Ним користувався й П. Порошенко. Тоді це були переважно кандидати в члени уряду чи організатори певних реформ.
А кого вирішив завести в наше громадянство Зеленський? Особа Тамера Мохаммеда Маджеда Альтунсі відображена в інтернеті. Але про кожну особу, яка хоча б щось знакове зробила, ми нагуглимо тисячі повідомлень з різними публікаціями про його видатні дії. Чим відомий пан Альтунсі? Він продає в Одесі килими й іншу подібну текстильну продукцію, а також напої (алкоголь?) і тютюнові вироби. На підтвердження наводжу скріни деяких витягів з реєстрів, які з легкістю нагуглив за лічені хвилини. Я не заперечую, торгувати килимами та іншими товарами й здобувати за це належний прибуток – річ похвальна. Хоча торгівців алкоголем і цигарками в нас і своїх забагато. Те, що сирійський громадянин торгує й заробляє в Україні – абсолютно нормально й добре. А оскільки фірми, пов’язані з паном Тамером, зовсім непогано сплачують податки (теж відшукав цей факт в інтернеті), то честь йому й хвала. Можливо, колись проживши в Україні належну кількість років та відповідаючи вимогам закону, він теж мав би стати українським громадянином. Але ж Зеленський не став очікувати настання таких обставин, а надав пану Альтунсі громадянство за (цитую): “визначні заслуги перед Україною”!!! Торгувати килимами – це і є оті “визначні заслуги”? Чи це все ж корупція?
* * *
Тепер про п.3, який стосується персонально Саакашвілі.
В указі це виглядає так:
“3.Внести до Указу Президента України від 26 липня 2017 року № 196 «Про припинення громадянства України Бондарєвої Т., Корнійчук О.А., Коротецького Л.О. та інших осіб» зміну, виключивши положення щодо втрати СААКАШВІЛІ Міхеілом громадянства України”.
Так от. Це абсолютний правовий нігілізм у стилі російських царів: “Мы, Николай Вторый, милостью Божию и моим соизволением, повелеваю…” Навіть у конституційних монархіях, а тим більше в державах з республіканською формою державного устрою, голова держави (президент, монарх тощо) не може просто так робити те, що йому захотілося. Кожен рух його має відповідати правам і повноваженням. А в питанні скасування колишніх указів (хоч своїх, хоч попередника) то й поготів! Кожне скасування Зеленським указів Порошенка – це кримінальний злочин, який вже сам по собі тягне на імпічмент. Бо ти не власник уже затверджених і зареєстрованих у мін’юсті указів, що стали частиною українського законодавства. Ти можеш ініціювати юридичні дії, якими буде встановлено незаконність попередніх актів. Це, переважно, рішення судів, якщо інше не передбачено законами чи Конституцією. І лише після підтвердження безпідставності попереднього акта чи його незаконності ти можеш видати свій указ про скасування.
Для скасування тих актів, які набули чинності (хоч стосовно Горковенка, хоч у випадку Саакашвілі) та вже були реалізовані, не можна скоювати жодних правочинів, доки нема рішення суду про незаконність, порушення процедури тощо при виданні попередніх указів. Інакше це називається узурпацією президентом неналежних йому функцій інших владних інституцій. Тут – судової гілки влади.
А тепер про Саакашвілі. Його позбавили громадянства за скоєння умисних дій, спрямованих на обман державних органів України (приховування інформації) при поданні заяви на отримання громадянства. Порошенко виносив рішення стосовно Саакашвілі через приховування ним факту про кримінальні справи та ймовірного невласноручного підписання клопотання про громадянство. Чи мотиви Порошенка були достатніми й реальними? Це може заперечити лише суд. І сторона Саакашвілі реально йшла саме цим шляхом. Були подані позови до суду, тривають експертизи (щось уже завершено, на інші чекаємо). Я зовсім не виключаю, що в суді адвокати шаленого Міхо зможуть виграти. Це можливо й через неоднозначність нашого законодавства. І тоді у Зеленського була б реальна підстава скасувати норму попереднього указу Петра Порошенка, в якій ішлося про Саакашвілі. Що він міг зробити зараз? Ініціювати зняття заборони на в’їзд в Україну особи без громадянства М.Саакашвілі та надати йому цим можливість безпосередньо відстоювати в суді свою позицію. Але “видатний адвокат” Коломойського Андрій Богдан за принципом “що нам вигідно – те і є законом” знову підставив абсолютно юридично безграмотного, але безмежно амбіційного гаранта.
Завдання зрозуміле, воно абсолютно кон’юнктурне. У Коломойського надіються, що Саакашвілі почне жорстко атакувати й тролити своїх старих ворогів, а найперше – Петра Порошенка. Він і його ксенофобська та хуліганська гвардія мають під час парламентських виборів робити те, чим на президентських займалися нацкорпуси зі своїми нацжонами. Зараз Білецький зрозумів, що їх кинули, й починає висловлювати обурення вже діями новічка (ах яке “своєчасне” прозріння!). Тому їхнє місце має зайняти Міхошвілі. І він дійсно певний час буде гадити на всі заставки. Надіюся, що для нормальних українців це стане якраз мобілізуючим фактором. Але є й інший нюанс, про який не подумав обмежений Зеленський, але цілком могли передбачити у Коломойського, якому рано чи пізно невигідним стане навіть Зеленський. Цю особливість Саакашвілі дуже влучно сьогодні на ранішньому ефірі визначив нардеп від Свободи Михайло Головко:
Саакашвілі – це людина-бумеранг. Хто його запускає, до того він незабаром і повернеться.
Дуже болісно повернеться. Порошенко, звісно, вже давно жаліє, що злегковажив, надавши неадекватному політику громадянство. Тепер естафету перехопив Зеленський. Час у нас спресовується, думаю, що по новічку Міхо звіздане вже десь на початку осені.
А головний вигодонабувач у всій цій історії – забугорний путін. Недарма ж він так закликав Зеленського повернути Саакашвілі українське громадянство. Дехто думав, що це тролінг. Ні, дуже хороший розрахунок. З кожним Зеленським, Коломойським, Саакашвілі, Савченко… Україна стає слабшою, дезорганізованішою та беззахиснішою.
В теперішніх умовах повернення Саакашвілі в Україну я все таки розцінюю більше в позитивному світлі.
Якби нам цього не хотілося, після виборів Україна входить в штормову зону.
Є декілька сценаріїв всяко затягувати цей процес і розтягнути його на декілька років, або навіть на всі 5. Або не мішати, а можливо, навіть “допомагати” створити хаос, щоб нова влада максимально швидко проявила всю свою деструктивну сутність.
Прокинутись від летаргічного сну, в який звалився народ України під дією ворожої пропаганди та серіалу про голобородька, може тільки різкий сильний больовий шок.
Саакашвілі – це той персонаж, який гарантовано будь-який хаос помножить в декілька разів. І те, що його якраз в цей момент випустили на арену, наштовхує на досить цікаві та несподівані припущення.
Особливо дивним виглядає повернення Саака, знаючи, що він на ножах з Коломойським і особливо з Аваковим в ситуації, коли Аваков вважає себе зараз одним із переможців.
В будь-якому випадку, одним фріком більше, одним менше в тому реваншистському угарі, який зараз панує в Україні, значення великого вже не має. На баланс сил це не сильно вплине. Але з другої сторони – чим більше в одній банці збереться таких фриків-антагоністів – тим більше шансів, що вони гарантовано і якнайшвидше один одного перегризуть.
І на виборах до парламенту партія Саака буде забирати голоси не в Порошенка, а в таких же інших популістів, в тому числі і в “слуги”.
