Весна прийшла, Рада позеленіла

То вони всі позеленіли? Чи як? Я про 207 нардепів, які підтримали відверто блюзнірську вимогу Зеленського щодо інавгурації 19 травня в день загальнонаціонального трауру. Це рішення не пройшло, але забракло геть небагато голосів. Буквально за пару хвилин більш ніж конституційною більшістю було ухвалено постанову про наступний день – 20 травня. Усі казочки про те, що Рада так захищається від розпуску (вони вчепилися в штучну дату 27 травня, як нібито часову межу для можливості розпуску), луснули. Тепер зе-боти розганяють казочки про незручності для киян та іноземних гостей. Але про це, як буде час, напишу іншим разом, бо маю гарну аналогію. А тут про тих, хто чомусь вирішили підтримати неприйнятну з морального погляду хотєлку новічка.

Ці 207 людей доволі різні, можливо, різняться й їхні мотиви, а може й ні… Отже, можна подивитися на результати того дивного голосування за цим посиланням.

Серед них бачимо прообраз пропреЗЄдентської парламентської меншості (принаймні, поки що). Основу недокааліції становить Опозиційний Блок. Тут за проголосували 31 з 38-ми. Відмовники навряд чи принципові, скорше просто не здогадалися в Раду вчасно прийти. Самопоміч віддала 23 голоси з 25-ти. Двоє теж не виглядають якимось явними протестантами. Поліолігархічна група “Відродження” взагалі миленько прогнулася – дала всі 24 голоси, які були за списком. Безумовно, в коаліцію зелених увійшла “Батьківщина”. З 20-ти проголосували 18. Соболєв і Євтушок точно окремої думки мати не відважилися б. З 19-ти нардепів групи “Воля Народу” не голосували 5. 4 з них, найімовірніше, прогульники й 1 відмовник. На цілу зелену фракцію могли б претендувати позафракційні, де назбирується чимало парламентського болота (не всі там такі!): 42 з 61-го. Як мило тут обійнялися Льовочкін, Бойко, Мураєв разом з усіма свободівцями та укропівцями. Там майже все прогнозовано, лише не зрозумів одного голосу “за” від Ірини Геращенко. Ну але там точно були якісь не зелепушні причини, або в хаосі просто не зорієнтувалася.

А тепер найнезрозуміліше. Фракція БПП, яка визначилася не підтримувати голосування на День скорботи, дала найбільший контингент зе-голосів (не в процентному, а в абсолютному виразі): 51 зі 135-ти. Це понад третину! Більшість з тих, хто проголосували за підтримку побажань Зеленського, – це ті, хто або вже явно перевзулися, або ж тільки шкарпетки пофарбували, але вже в готовності. Серед них майже вся партійна група Удар (крім тих небагатьох, хто залишився з Порошенком), частина так званих Єврооптимістів, зокрема ЗеЛеНі (Заліщук, Лещенко, Наєм), давніші розкольники, як Корнацький, Богомолець, Каплін зі своїми людьми, ще групка політично невиразних бізнесменів та звичні кон’юнктурники. Здивували Ірина Луценко та Марія Матіос. Чи це просто якісь свої персональні мотиви або випадковість (як могло бути в Ірини Геращенко), чи те, про що я не хочу думати, хоча про це регулярно говорять? У випадку БПП таке голосування навіть дуже корисне, воно дуже ненав’язливо розставило певні акценти, які допоможуть при формуванні нової команди.

У Народному Фронті було жорстке рішення не призначати інавгурацію на День скорботи, тому тут картина не така чітка, а проти волі фракції виступили лише двоє. Ігор Гузь уже явно в Укропі, а Лук’янчук повернувся туди, звідки й починав – він ще з часів Громади Лазаренка був разом з Жулею. Аваковсько-Мартиненківські, як Геращенко чи Савчук, виділятися не забажали, а погані результати Тимошенко на виборах змусили збавити оберти потенційних майбутніх батьківщинівців, як того ж Ємця. Тому тут, як і в Радикальній Ляшка, це голосування поки ні про що не говорить. У РПЛ, щоправда, позиція завжди майже монолітна. Цього разу, після крену в бік новообраного, раптом різко хитнуло в інший. Там ще не домовилися або ж не поділилися. Ну та Бєня їм суддя…

Це не особливо знакове й не критичне голосування, але все ж воно про дещо говорить, тому й вирішив поділитися з вами своїми спостереженнями.