В опозицію так в опозицію

Іван Хомяк
Іван Хомяк

Розшароване суспільство.

Наше суспільство розділилося на чотири шари: “Рух 25”, зебільшість, хатоскраї та втомлені боротьбою примиренці.

Зебільшість відключила критичне мислення і чекає обіцяного. Хатоскраї живуть в своїй реальності. А ось “найспекотніші місця у пеклі призначені тим, хто у часи великої моральної кризи залишається нейтральним”.



Панам багатовекторним примиренцям і демократам хочу нагадати про Крим та Донбас. А ще про демократичне обрання Гітлера, яке знищило десятки мільйонів людей. Потрібно було також прийняти вибір більшості та допомагати їй будувати Третій Рейх, розбудовувати концтабори, проводити етнічні чистки? Або про законно обраного Януковича. Потрібно було дозволити йому побудувати тут прибудову до московської тоталітарної імперії? Демократичні вибори 2010 року не лише погіршили життя, в тому числі ліберальним демократам. Тупість електорату, який обирав рецидивіста до влади, вже забрала життя 13 тисяч людей.

А тепер майже те саме число обрало до влади “ніщо”. При цьому “ніщо” брехливе, зажерливе і проросійське. За спиною якого, стоять ляльководи зі ще більш страшною репутацією. Ніхто із цих тринадцяти мільйонів не бачить загрози? Повилазило?! Ми ж знаємо про ризики бездумного вибору і про наслідки, які траплялися в нашій та іноземній історії. І я повинен із ними злитися в екстазі. Таке прийняття позиції опонента і примирення з ним – це приєднання до групового самогубства.

Демократія – це коли виборець має змогу та можливість свідомо обирати. У нас ніякої демократії не було. Зібралася більшість усунутих від потоків олігархів, що контролюють 97% ЗМІ. І через продажних журналістів навіяли довірливим громадянам, що хотіли. У громадян ні вибору, ні можливості обирати не було. Вони не бачили альтернатив віртуальному світу, який їх оточував п’ять років. Це навіть і близько не демократія.

На нас напали і намагаються знищити. Тут немає багато виборів. Тут або ти проти нападника, або за нього. В мирні часи “хто не проти нас, той з нами”. Під час війни “той хто не з нами, той проти нас”.
“Не мир я вам приніс, а меч” (Мт. 10, 34).

* * *

В опозицію так в опозицію

1) “Поважати вибір”. Уявіть, що людина свідомо порушила правила та зчинила ДТП, вбивши людину. Чи можна знайти обставини, які б її виправдали? Наприклад, що був поганий настрій, не виспався, задумався… Людина зробила свідомий вибір і має нести за це відповідальність. А якщо вона ще й прийняла алкоголь чи наркотики? Це пом’якшувальні обставини чи обтяжуючі? Якщо людина безвідповідально голосує за “ніщо” з купою зашкварів за спиною? Я маю поважати її вибір, виправдовувати її, приєднуватися до неї. “73% зробили наїзд в нетверезому стані – приєднуйся”?
Дехто пише, що люди не винні, бо до них застосували маніпулятивну технологію. То це пом’ягшувальні обставини чи обтяжуючі? Людина, яка не здатна опиратися технології, не може бути авторитетом щодо вибору. Я б таких взагалі позбавляв права обирати. Чому я повинен із ними погоджуватися?

2) “Не розколювати країну – ми один народ”. Я вже десь чув про один народ. Той “один народ”, що окупував частину моєї країни і вбив тисячі співгромадян. Ми лише одне населення. Я не можу вважати своїм народом колаборантів, совків і зажерливих хапуг, які ненавидять мою державу і аж пищать її знищити. Мене не цікавить, скільки їх там відсотків. Вони зробили вибір проти держави, а я зробив вибір за. І я ніколи не визнаю чиєї б то не було правоти, тільки тому що їх більше.

3) “Не можна фіксуватися на “25”, бо це відштовхуватиме більшість і не дозволятиме розширювати електоральну базу”. Я вчора бачив, як більшість політиків вилизували виборцям Зеленського, бо ці політичні флюгери орієнтовані на одне – набрати більше прихильників. Ці вибори показали, що більшість абсолютно не думаюча, яку розвести, як два пальці асфальтом.
Тому, по-перше, коли “проект Зе” зіткнеться з реальністю, то з 72% залишиться 20-30% фанатиків, решта ніколи в житті не визнають, що так голосували, а швиденько поодягають на аватарки наліпки “25%”. Для цього потрібно лише продемонструвати, що бути в “русі 25” це круто.
По-друге, більшість нестійка до маніпуляцій, тому не важливо, що ти подаєш, важливо – як. Тому вони голосуватимуть відповідно до технологій маніпуляцій. “25” ті, що ведуть, це знак групування своїх. “75” ті, кого водять, як ними зманіпулюють, так і голосуватимуть. Тому “25” могло б налаштувати проти себе думаючих, а там таких немає. Там, як їх налаштують, так вони і думатимуть. Можна було написати “ми здаємося на милість переможця і просимо на колінах вибачення”, але ефект був би такий само.

4) Немає, не було і не буде політика Зеленського. Перестаньте аналізувати те, чого немає. Є актор, найнятий виконувати роль. Причому актор низької проби із нікудишніми людськими якостями. Є політик Коломойський, який керує оцим балаганом. А Зеленський і уся його команда взагалі нічого не вирішують, лише пускають голосні пуки. Вони навіть не актори – це частина декорації, а драма розкручується навколо трьох гравців – Коломойський, Путін і українські клани. Не важливо, що говорять найняті обізянки, важливо, про що мовчить Коломойський, Путін і вожді олігархічних кланів.

5) Як взаємодіяти з більшістю. Я не сприймаю ні їхньої системи цінностей, ні економічних, ні політичних програм заявлених гравців. Чи повинен я їм підігрувати заради збереження країни? Заради збереження країни – так, але вони цього не планують. За декораціями про державу і напрямки знаходяться прості інтереси Коломойського, Путіна і кланів. І ці інтереси не збігаються ні з державними, ні з моїми. Я не завдаватиму навмисне шкоди державі. Я робитиму усе на користь державі, окрім тих місць, де моя робота капатиме на млин “досягнень команди Зеленського”.
Я в опозиції. Моя задача ловити моменти і тикати в них носом. Інакше усе, що вони робитимуть, мої дії легітимізують. Легітимізувати Коломойського, Путіна і українські олігархічні клани мені не хочеться.

П’ять років ми “25” тягнули на собі країну. Тепер їх 75%, і нехай тепер вони зроблять те, що й ми. У них має вийти у тричі легше або у тричі більше. А ми подивимося. Якщо дитина розкидала іграшки і ризикує перечепитися та розбити носа, тупо весь час прибирати іграшки замість неї, нехай це зробить сама, бо так і залишиться безвідповідальним інфантилом. Щодо громадян: не справляються – геть від керма.

Поділитися:
Share

Share