Зупинити війну – це зупинити росію
Бачу у (про)російських пабліках соцмереж і низці авторських публікацій у західних медіа, що це ніби Україна «не хоче миру», «відкидає мирні ініціативи»… На підтвердження наводяться цитати то Подоляка, то інших радників, то фрази Зеленського різних часів…
Формується хибна картинка: то сяка-така Україна проти миру, проти «зупинки війни»…
Дуже зручна для російської пропаганди картинка. Бо миру не хоче саме росія. Саме вона висуває неприйнятні вимоги, саме її війська лізуть і плюндрують, саме її ракети й дрони атакують житлові будинки та обʼєкти цивільної інфраструктури. Але ж рахується не так те, що є, як те, що вважається. Сформоване медіа.
І тут медіа-геніям влади звернути б увагу не на поливання брудом і оббріхування Порошенка, військових, волонтерів, лідерів громад, журналістів. Не на звеличення сонцесяйного лідера і пророка – голови офісу його.
А зайнятися своїми обовʼязками.
По-перше, донести до західних експертів і журналістів, що «зупинити війну» – це зупинити росію. Що питання не в тому, як готова принизитись жертва, бо агресору все мало. І що жодні розроблені у затишних західних кабінетах плани й концепції не витримують зустрічі з хворою фантазією кремлівських старців.
По-друге, припинити потік російського ІПСО в Україну. Закрити доступ або принаймні припинити анонімність у телеграм. Бо шкода для країни від запущених туди російських мислевірусів кратно більша, ніж користь для влади від очорнення всіх інакомислячих.
Зрештою, послати союзникам сигнал, що влада не чіпляється за посади і вплив. А прагне врятувати країну. Створення професійного Уряду національного порятунку донесе цей сигнал краще за будь-які інтервʼю офіс-менеджерів про незламну потужність стійкого лідера.
Але в офісі вважають, що світ керується їхніми примхами, і вони якось «пропетляють».
Тож несемось.
Дежа вю – 2022.
