Стратегии президента, если им станет Зеленский
Если Зеленский таки станет президентом, у него будет ровно две стратегии поведения (выбирать будет, разумеется, не он, а Коломойский, но то детали).
Стратегия первая: попытаться полгода не совершать резких движений, снимать видеоролики, как он подъезжает к Администрации на велосипеде (кто пытался подниматься на велосипеде от Крещатика по Лютеранской, оценят, ага), рассовывать по должностям Абромавичусов и Данилюков, играть в «народовладдя» и делать всё, чтобы не прое*ать процент поддержки. Дождаться выборов в октябре, получить подконтрольную коалицию в парламенте и уже тогда давить «ПриватБанк», выдаивать бюджет, рассаживать Палиц и Шевченок вместо Данилюков и Абромавичусов и в целом делать всё, чтобы инвестиции Коломойского и затраченные на предвыборную компанию деньги отбились в стократном размере за счёт налогоплательщиков. Бенекратия.
Стратегия вторая, более реальная: попробовать собрать коалицию в Раде прямо сразу, сходу, из уже подконтрольных Коломойскому депутатов, части фракции «Нарфронта», той, которая при Авакове, который разве что хвостом при виде Зеленского не виляет, внефракционных и ренегатов из разных фракций. При определённых усилиях и вложениях вполне может получиться. Потом расставить на видные места «реформаторов» вроде того же Данилюка, Лещенко и Абромавичуса, чтобы посольства и МВФ дёргались меньше, снабдив их для уверенности кураторами на менее заметных местах, зато с заметными полномочиями, и начать мстить за обиды Коломойского тому же «Привату» и всем остальным обидчикам до кучи, попутно, как и в первом варианте, окупая вложения за счёт бюджета. Коломойский, говорят, на редкость мстительная тварь, и именно поэтому мне этот вариант стратегии кажется более вероятным: после нескольких лет обидного секса в непривычной позе зла затаено явно немало.
Как вы можете без труда заметить, ни одна из этих стратегий не предусматривает ни реформ, ни вступления в ЕС и НАТО, ни улучшения жизни украинцев. Эта опция не предусмотрена в принципе. Коломойский вложил в Зеленского горы лута не для того, чтобы делать вам хорошо за свой счёт. Это инвестиция. Инвестиция в месть и в будущую прибыль. И чем раньше вы это поймёте, тем лучше.
Хотя кому я рассказываю, в своём-то информационном пузыре…
Дискусію на тему: яку зовнішню політику вестиме Зеленський (у випадку, якщо, звісно, країна остаточно втратить розум), вважаю беззмістовною. Бо що може вести людина без власної думки й спроможності до самостійного мислення. Тому цікавіші в цьому контексті позиції реальних ляльководів.
Зараз прямий вплив чітко видно з боку двох олігархів: Ігоря Коломойського та Віктора Медведчука. Причетність до ухвалення рішень Дмитра Фірташа, Ріната Ахметова, Сергія Тігіпка та інших не є настільки явною. У Ахметова взагалі тут виникають проблеми комунікації через його давнє протистояння з Коломойським та Медведчуком, але олігархи завжди знаходять порозуміння. У Фірташа, Тігіпка та ряду інших таких проблем нема, двоє названих уже ведуть певні переговори, а Фірташ готується до повернення в Україну та реставрації більшості своїх колишніх впливів – це так, до теми про деолігархізацію. Але про свої майбутні плани й апетити мусять узгоджувати зараз із Коломойським та Медведчуком.
А тепер пару штрихів щодо того курсу, який буде проводитися руками ляльки в президентському кріслі, якщо Україна не зуміє перемогти на цих виборах. Я вже писав тут, що, за моїми даними, в Мінську Медведчук вів переговори про перший візит свого протеже Зеленського у випадку його перемоги. Ніби обговорювалася можливість “сюрпризу” – прильоту в Мінськ Путіна та того, що вони називають “прямими переговорами”. В лапках, бо переговори ведуться між рівними, а тут ідеться про вичавлювання з безвольного тіла всіх рішень, які необхідні Москві. Взамін на тимчасові, але дуже солодкі подарунки, звісно.
Так от. Після цього вже відбулися дві не помічені багатьма події:
1. Коломойський підтвердив право власності на Зеленського та, принаймні, його зовнішню політику за Медведчуком. Він акцентував, що мир на Донбасі (а отже повний спектр переговорів з Путіним, бо мир Росії не потрібний, їй потрібний контроль за всією Україною) може забезпечити лише Медведчук.
2. Зеленський у записаному для телеканалу “Україна” (Р. Ахметова) ролику таки сказав, що буде йти на прямі переговори з Путіним без посередників та партнерів і без попередніх вимог з боку України. У нашій ситуації це називається капітуляцією. Не більше й не менше. І це доказ того, що Росія вже відверто керує кандидатом у президенти, а його куратором призначено Медведчука.
* * *
Просто переключав канали й проскакував через НьюсВан. Затримався на пару хвилин. Там якраз Піховшек спілкується з Медведчуком. Потрапив на цитату з Коломойського: “Медведчук – останній шанс встановити мир на Донбасі”. Це не фраза Медведчука, Путіна й купи інших. Це слова потенційного переможця президентських виборів, справжнього переможця – Коломойського, а не його маріонетки – Зеленського. А пригадуєте: я тут писав, що Медведчук уже фактично перебрав на себе управління над майбутньою політичною діяльністю Зеленського.
Медведчук, звісно, обережний у висловлюваннях – нічого зайвого не каже. Він же розуміє, що головне не шашечки, а нужного кандідата зробити президентом і все взяти під контроль. Він обмежується фразами, що вони з Бойком у Москві і про мирний план, і про відновлення прямих поставок газу з Раші домовилися, зробили напрацювання. А тепер лише “сподіваються”, що “новая власть этими наработками восспользуется”. А що, хтось думає, що “не скористається”, коли Коломойський уже в процесі?
А то тут деякі й далі розповідають про “альянс Порошенка-Медведчука” та “нову позасистемну постать Зеленського”. А там старшіє таваріщі вже все пропрацювали й підготували до повернення назад у дореволюційну епоху.
