Кіт у мішку
Мені крупно пощастило – колись я працював у гарно підібраному і по-справжньому ефективному колективі. У колективі, де практично не було внутрішніх конфліктів, де кожен тягнув свій шмат роботи, де роботу працівники робили якісно і ініціативно. Аби сформувати такий колектив засновники і менеджери фірми витратили п’ять років, рухаючись методом проб і помилок. Швидше – ніяк.
Формування дієвої команди – шлях довгий і непростий. У бізнесі, коли створюють нове підприємство, на керівні посади ставлять людей, з якими працювали раніше. В армії та на держслужбі це виражено ще більш чітко, кожен керівник тягне за собою «свою» команду – тих, з ким він давно працює і кому довіряє. Нова посада – це нові заступники, помічники, керівники нижніх ланок, яких десь треба брати. Кадри – проблема для кожного керівника.
До чого я все це пишу? До того, що зараз ми маємо всі шанси здобути у керівники держави повнісінького дилетанта.
Володимир Зеленський – не політик. Не чиновник. Він ніколи в житті не керував нічим крім колективів виробників фільмів неглибокого змісту і не самих інтелектуальних шоу. Не заперечую, у шоу-бізнесі він, можливо, вельми успішний, але шоу-бізнес і керівництво державою – речі принципово різні.
Володимир Зеленський ніколи не був лідером не те що політичної партії, навіть громадської організації. Він ніколи не керував адміністрацією навіть територіальної громади або району. Його кадровий резерв не те що мізерний, його не існує як таке. Кадрам у кандидата Зеленського просто нема звідки братися – не з «95-го Кварталу» ж, справді?
У нас часто люблять подейкувати про менеджмент групи «Приват», який може сформувати команду Зеленського. А якщо ні? Людина із бізнесу на державній посади приживається важко – згадаємо приклад Бориса Ложкіна. Люди ж, які оточують кандидата Зеленського вже зараз… А що як між ними виникне конфлікт? Якщо хтось хлопне дверима? Ким буде заповнювати посади кандидат Зеленський?
Окреме питання – міністерства. Корпоративної солідарності чиновників взагалі-то ще ніхто не відміняв. Людина без досвіду на чолі міністерства зразу стає іграшкою в руках підлеглих, а в міністерстві зразу ж починає буяти корупція – вся світова історія підтверджує.
Окрема тема – Верховна Рада. Вже зараз кандидат Зеленський не має у ВР власного представництва, в той час як наявні фракції ставляться до нього в діапазоні від «байдужості» до «лютої ненависті». Парламент – це інтереси фракцій та окремих груп. Кожна група обов’язково вимагатиме від такого кандидата робити так, як хоче вона, а інакше йому ніколи не бачити їх голосів. І от скажіть, як шоумен, який не має жодного політичного досвіду, домовлятиметься з такими вовками парламентських баталій як Олег Ляшко або Ірина Геращенко?
Де Зеленський братиме кадри? З чиновників, які працюють вже зараз? А це точно ті самі «нові обличчя», яких хоче його виборець? Що нового такі «обличчя» зроблять?
Кандидат Зеленський – політичний кіт у мішку. Ми не можемо припустити, яким керівником держави він стане, ми не можемо проаналізувати його політичного минулого – його просто не існує. Зеленський найбільше страшний своєю непередбачуваністю. По факту нам просто пропонують йому… повірити. І все.
І саме головне. Весь цей розгардіяш ризикує на нас впасти прямо під час війни!!!
Я не заперечую, що кандидат Зеленський згодом може стати перспективним політиком, але зараз очевидно – ефективно керувати країною екс-шоумен не здатний як таке. Одне лише формування команди для нього – це справа на роки. А українські політики, чиновницька вертикаль, Москва і Захід чекати не будуть. Виборець кандидата Зеленського – й поготів.
То чи варто так ризикувати? Чи варто так експериментувати з долею країни? Чи можна зараз покладатися на одну лише віру? А про те, чи варто вірити кандидату Зеленському, напишу окремо.
