Просто порівняй

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Скажи мені, друже, як тобі подобається більше, коли військові вітаються одне до одного «Здоров’я бажаю!» чи «Слава Україні – Героям слава!»? Напевно, «Слава Україні».

Скажи, а що тобі більше до вподоби у холодну погоду – куртка-фліска чи зелений светр з наплічниками? Судячи з того, що фліски в АТО/ООС вже перетворилися на символ української армії, ти таки обереш фліску.

Якому камуфляжу ти надаси перевагу – совковій «афганці» кольору «дубок» з тканини, лагідно прозваної в армії «стєкляха», чи нинішньому «укропікселю»? Поглянемо на підрозділи ЗСУ, в «дубку» там не знайти вже нікого. Вважатимемо це відповіддю.



А взуття яке ти обереш – «Талани» на підкладці-мембрані чи берці класу «тисяча кроків»? У збройних силах зараз побачити можна чимало різних берць – і штатні «Талани-мембранка», і «Lowa», і «Mendel». Не знайти лише «тисячі кроків».

До речі, довелося вже чути ідіотський довід, мовляв, «солдати в «дубку» і «тисячі кроків» звільнили третину Донбасу, а в новій формі перемог нема!» Сміливо нагадай тим мудрилам, що шведи Карла ХІІ зі шпагами та кременевими рушницями захопили колись пів Східної Європи. Якщо мудрилам закортить іти добувати подвиги зі шпагою та кременевою рушницею, не заважай. Хто зна? Може, здобудуть чогось?

Взагалі, а от яка форма Збройних сил України тобі більше до вподоби – та, що нагадує однострої Дієвої армії УНР, чи та, що нагадує форму радянської армії часів Льоні Брежнєва? Можеш не відповідати – все очевидно.

Скажи друже, як краще – коли у командира взводу зарплатня еквівалентна $179 чи коли вона $524 (без бойових)? Ну так, я теж хочу, аби було ще більше. Але бажаючих повернутися на $179 чомусь не зустрів.

А яке харчування тобі подобається – сухпай у вакуум пакетах з підігрівом чи у бляшаних банках, підігріти який можна лише на багатті як у Другу Світову війну? А звичайне харчування – те, яке з бананами і круасанами, чи те, що з перловкою та капустяним бігусом? По очах бачу, твій вибір – сухпай у вакуумпакеті та обід з бананами.

А чи подобається тобі, друже, коли візит міністра оборони до столової в/ч – буденність, на яку не надто звертають увагу, а не як раніше, коли поява міністра оборони в столовці – подія сезону, задля якої за місяць починали ремонт, а офіцери скидалися з зарплатень на продукти? Переконаний, офіцери від процедури скидання на продукти у захваті не були ще ніколи.

Ще, друже. Скажи, тобі подобається, коли земля повертається у власність Міноборони – ну от як 2,5 гектара землі у центрі Харкова (півтора десятки казарм і складів, ринкова вартість – біля 70 млн грн.)? Чи гарно для тебе – коли землі роздають комерсантам через різноманітні схеми як 167 військових містечок, тобто 4931 будівлі? Напевно, коли повертаються, подобається більше?

І якщо ми вже торкнулися цієї теми, як ти гадаєш, що краще, – коли в країні збудували 184 нових гуртожитки (!) для військових, чи коли раз за разом «підшаманюють» старі казарми, окремі родом з Російської імперії та Австро-Угорщини? Я ще не бачив людини, яка погодилася б змінити гуртожиток на казарму.

Й нарешті. Як краще, коли за 5 років в армії відновлено та поставлено більше 22,5 тисяч одиниць військової техніки, чи коли з армії розпродається і списується 5158 одиниць (за даними «Global Firepower» 2019 р.)? Ні, я вже чув ці пояснення, ніби міністр оборони тут ні до чого, то все Генштаб, РНБО та уряд техніку продавали. Відповідно, питання. А що міністр оборони – це папуга і «Грицько-передатчик», задача якого мовчки виконувати все, що накажуть? Чим він тоді кращій за тих, хто наказував? І саме головне – а що він зробив за три роки? Не ефемерні «реорганізував» та «створив плани», а щось таке, що можна побачити і доторкнутися? Що?

І от розумієш, друже, якщо твої вподобання збіглися з моїми, твій вибір – міністр Степан Полоторак, а точніше – кандидат Петро Порошенко, членом команди якого є чинний міністр оборони. Бо все, мною перелічене, зроблене саме за президентства Петра Порошенка, в той час як все, що нам НЕ сподобалося, – форма «дубок-стєкляха», берці «тисяча кроків», сухпай в банках, харчування перловкою та старенькі казарами – все це було ознаками армії часів міністра Анатолія Гриценка. Точніше, все це залишилося нам від совка, і міністр Гриценко там не поліпшив ні чорта. Здогадайся з трьох разів, що от такий організатор здатен поліпшити в цілій Україні?

І так, про політика, який закликав людей нести на Майдан зареєстровану зброю, а сам, коли на Майдані стало гаряче, від’їхав кататися на лижах, аби повернувшись, вивезти з Києва кримський «Беркут» – я вже (Бог з ним) не згадую. Я не згадую про кадрового військового, який коли доля країна висіла на волосині, до фронту не доїхав, «бо йому Турчинов заборонив уміти батальйоном командувати». Бог з ним. Аналізу діяльності Гриценка як міністра цілком досить.

Просто порівняй.

Поділитися:
Share

Share