Багаторівнева російська пропаганда
Російська пропаганда багаторівнева, вона направлена не лише на масу примітивних глядачів ток-шоу, споживачів фейків та шанувальників псевдоінтелектуальних youtube-каналів, але спирається і на серйозних представників так званої “ліберальної” частини інформаційного простору.
Коли з критикою Кремля виступають такі зубри публіцистики, політтехнології та суспільної діяльності як, наприклад, Алєксандр Нєвзоров, Станіслав Бєлковській, Глєб Павловський, Ніколай Сванідзе, на перший погляд може здатися, що в РФ існує спротив та антипутінська фронда.
І багато українців прислуховуються до думок цих та інших дійсно дуже авторитетних представників російської інтелігенції.
І справді, умніца Нєвзоров в хлам розносить РПЦ з Гундяєвим та насміхається над російським устроєм, який з людей робить гарматне м’ясо.
Павловський з Бєлковським в єфірах фіксують неадекватність Путіна та цивілізаційний тупік сучасної російської держави, а Сванідзе викриває її бездушну чекістську сутність.
Але все це чомусь абсолютно без наслідків для себе.
Бо є один невеличкий, але важливий момент, який об’єднує всіх цих достойників з соловьйовим-кісєлєвим-шарієм-скабєєвой.
Знаєте, який?
Вони в один голос негативно висловлюються про українського Президента Порошенка.
І, як наслідок, обережно та лагідно просувають тезу про “очєрєдноє разочарованіє українцев в своєм государствє”.
Нєвзоров лукаво говорить про “торгашей в укрАінской власті” та патетично вивхваляє… “воіна” Надію Савченко.
Бєлковський безапеляційно заявляє, що “… Крємль, конєчно, поддєрживаєт Порошенко”.
Павловський з висоти гуру міфотворення підкреслює “Очєвідно, Порошенко хуже Зєлєнського”.
Душевніший Сванідзе захоплюється “лідєрскімі качєствамі Юлії Тімошенко”.
Є ще відома “захисниця України” Ахєджакова, яка бачить “кандідата Садового как чєловєка, которий способєн победіть коррупцию”, але вона акторка, просто теж показово.
А єдиного послідовного ворога їхнього режима, який не пішов на жодну поступку, створив антиросійську коаліцію, відновив армію, ствердив автокефальну церкву, конституційно зафіксував шлях своєї країни до євроатлантичної інтеграції, припинив енергетичну залежність – жоден з “ліберальних інтелектуалів” не називає гідним керівником України.
Знаєте чому?
Бо всі вони хворі на імперську хворобу, не визнають українців повноцінною нацією та вбачають в діях Петра Порошенка загрозу для існування РФ в тому вигляді, до якого вона докотилася, і в своїй критиці виступають скоріше керованим “клапаном випуска пара”.
Інтуітивно, за вказівкою або за гроші – неважливо, головне, що в цьому позиція “нє такіх рускіх” повністю співпадає з прілєпінимі, міхалковими та іншим “вєлікороскім” непотрібом.
Якщо ми не навчимося цього бачити та будемо сприймати думку ворога, і ворога, який прикидається другом, замість підтримувати своїх державників – вчергове втратимо саму державу.
А над нашими смертями на колективному “Ехє Москви” продовжить проливати крокодилячі слозі колективна Ксюша Собчак.
