От чесно, я не люблю Порошенка

Я взагалі на пальцях однієї руки можу перерахувати людей, котрих я люблю в високому значенні цього слова. Він в той рахунок не входить. І мене наглий шлячок трафляє, як бачу в деяких персон мало не фанатичне мімімі по відношенню до нього. Ви ще його сонцеликим назвіть! І примовляйте “пройдет зима, настанет лето, спасибо партии за ето “…

Але ще більше харить мене людська тупість, невдячність і нездатність поважати людину, котра 5 років тримає на своїх плечах всі тяготи відповідальності за найбільший наш скарб – незалежність України. Зовсім не хочу применшити роль наших героїчних вояків, волонтерів, дипломатів, всіх нас, котрі не залишили рідну землю, утримують свої родини, виховують дітей, не впадають у відчай, щоденною працею підтримують свою Вітчизну. Честь нам всім і хвала. Та саме завдяки Порошенку, завдяки його чіткій державницькій позиції, його непохитній лінії зміцнення статусу та іміджу України в світі, все це є можливим.

Я не люблю Порошенка. Я безмірно поважаю його, як Чоловіка, котрий зумів створити чудову родину, підняти надійний проквітаючий бізнес, доробитись до серйозних статків, котрих вистачить до сьомого коліна (пам’ятаєте Сашу-стоматолога, котрий за два роки став мільярдером на рівному місці?.. Якось не пригадую, щоб хтось тоді особливо обурювався чи питав звідки. Всі мовчали в тряпочку і хавали, бо ж то понятно звідки, а як же інакше?). Його дітям не треба красти, їхній батько здобув для них все, добре виховав і дав гарну освіту, щоб йти далі і розвиватись. По великому рахунку ПП відбувся, як особистість по всіх статтях.

І йому наfig не треба були б всі ці менінгіти. Якби не його здорові амбіції. Амбіції людини, котра хоче залишити слід в історії. Котра хоче стати особою, яка вирве Україну з віковічних тенет залісся. Котра може протистояти мерзенному карлику, бо в того на нього нічого нема, і він не має чим його шантажувати і тримати на короткому повідку (тільки не треба тут зараз про ліпєцку хвабрику!). Котра знає, як і що треба зробити, аби з нами рахувались і мали за рівних сильні світу цього, бо ми і справді цього варті.

Саме через ті небезпідставні амбіції Президента Порошенка, котрі настільки співпадають з ідеями і прагненнями січових стрільців, воїнів УПА, героїв Крут, всіх тих вивезених в Сибір, замордованих і закатованих за любов до України, всіх тих, хто з роду в рід передавав мрію про нашу сильну і вільну державу, яка, нарешті, має всі шанси відбутися, я підтримаю його кандидатуру на прийдешніх виборах.

Я – за Україну. Я – за Порошенка. Так нам, Боже, допоможи!..