Антикорупціонери проти Тимошенко

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Дивні речі трапляються останнім часом. Мене сильно здивувало, коли «Цензор.нет» Бутусова видав статтю «Україна витратила на імпортоване вугілля «два транши МВФ»». Хто не зрозумів – пояснюю. «Цензор.нет» постфактум підтвердив все те, що казав Кабмін під час дурко-блокади ОРДЛО – і про економію від отримання вугілля з окупованих теренів (з наших шахт – !), і про втрати від експорту. Тобто «Цензор.нет» визнав, що дурко-блокада ім. нардепів Соболєва, Семенченка і Парасюка завдала країни значних збитків. Аж тут…

Центр Протидії корупції відомого антикорупціонера Віталія Шабуніна заявив, що вимагає від Генерального прокурора Юрія Луценка порушити кримінальне провадження за фактами можливого незаконного збагачення народної депутатки та кандидатки у Президенти Юлії Тимошенко. ЦПК заявило, що до САП і НАБУ скарги воно вже подало, але НАБУ і САП (створені за а-а-а-активної участі шабунінського ЦПК) відомостей до ЄРДР не подали і розслідування не почали. Враховуючи продуктивність НАБУ і САП по корупційних справах (порівняно з ГПУ), воно й не дивно. Довелося ЦПК звертатися до Генпрокуратури, яку вони в корупції не звинувачували хіба що на великі свята.

Знаєте, що закинуло шабунінське ЦПК кандидату Тимошенко? Виявляється вона з невідомих коштів оплачувала послуги лобістів. У заяві ЦПК ідеться про лобістську фірму «Avenue Strategies Global LLC» найняту американською фірмою «Two Paths LLС» (явно офшорного походження), про таку саму фірму «The Livingstone Group LLC» і про журналістку Naomi Decter Munson, найняту фірмою «Innovative Technology and Business Consulting» (створеною в травні 2018 р. з директором веб-розробником). Всі вони мусили забезпечувати лобізм і піар для Юлії Тимошенко, і всім їм платили гроші невідомого походження. Правда, жах?



Неправда, бо украй незрозуміло, що робив ЦПК у попередні роки? Про подібні звички Юлії Тимошенко набагато раніше заявляв інший палкий борець з корупцією, народний депутат Сергій Лещенко. Ще у 2016 р. він розповів про лобістську фірму «Wiley Rein LLP», що не один рік обслуговує Юлію Тимошенко, найняту британською фірмою «Trident Foundation», керованою природнім британцем на ім’я Михайло Соколов (точно як в одного з депутатів БЮТ). Ціна питання склала тоді за півроку $215,94 тис., сплачених «Trident Foundation», за винятком $ 5 тис. – їх сплатив чоловік Юлії Тимошенко особисто. І от лихо – закони України забороняють фінансування партії з-за кордону!

Цієї гучної історії ЦПК дивним чином не помітив – він прокинувся лише зараз. Чого б це?

А тим часом Юлії Володимирівні «прилетіло» ще й з іншого боку – від ГО «Том 14», тобто проекту «Бігус.info». Проект заявив, що Державне бюро розслідувань прийняло до розгляду і розпочало розслідування по фактах ймовірної легалізації коштів партією «Батьківщина». Підставою для подання заяви стало розслідування журналістки Мар’яни Мотрунич – тої самої що витягла на світ Божий історію ломбарду родини Тимошенків і якій погрожував голова київської обласної «Батьківщини» Костянтин Бондарев.

Суть претензій така. ВО «Батьківщина» регулярно отримує гроші від своїх симпатиків, але самі симпатики (особливо пенсіонери) факти перерахування крупних сум заперечують. Переказують «Батьківщині» гроші і бізнес-компанії, причому серед їхніх власників присутні також резиденти Кіпру, Китаю, Африки, США. Що теж заборонено законом. Все це має ознаки легалізації ВО «Батьківщина» грошей невідомого походження.

Матеріал вийшов у квітні 2017 р. Але справу порушили лише зараз. Самі представники «Бігус.info» стверджують, що неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури але реакції не отримали, й тому нині звернулися до ДБР. Похвальна наполегливість, не заперечиш.

Але дивує інше. Така активність – ледь не перший приклад коли відомі антикорупціонери масово заходилися шпетити політсилу Тимошенко через правоохоронні органи. Зазвичай від них регулярно «прилітало» представникам влади. А тут, раптом… «Бігус.info» Юлія Тимошенко вже звинувачувала після історії з ломбардом у брехні і продажності і навіть погрожувала подати на них до суду (чи подала – невідомо). З ЦПК складніше. Лише 7 лютого Тимошенко підтримала антикорупційні вимоги громадських організацій (в т.ч. ЦПК)… і зразу ж здобула від тих самих ГО торпеду в борт. А тут ще й «Українська правда» оперативно опублікувала обидва розслідування… Що сталося?

Мені вже траплялися дописи, ніби всі ці заяви – «чорна мітка» для Юлії Тимошенко зі США. Мовляв, так Вашингтон показує, що з Тимошенко працювати він не хоче. Дозволю собі не погодитися. Якби Штати справді хотіли відправити Тимошенко чорну мітку, їм достатньо було відновити розслідування по епізодах справи Лазаренка, пов’язаних з Юлією Володимирівною і вилучених зі справи суддею Дженкінсом з невідомих причин у травні 2004 р. Переконаний – станься таке, і Юлія Володимирівна зразу зняла б свою кандидатуру з виборів. Але…

Я маю наразі дві версії. Версія перша – антикорупційні ГО раптом усвідомили, що нерівномірно критикують політиків, зосереджуючись тільки лише на владі. Вони вирішили покритикувати ще й опозицію і почали з ЮВТ.

Версія друга. Антикорупційні ГО нарешті збагнули, що перемога Юлії Тимошенко – більш ніж реальна. Вони прочитали її біографію… і різко усвідомили, що за кандидата, чия політсила раз вже заборонила ЗМІ критикувати свого лідера через суд, з шанованих антикорупціонерів вони ризикують перетворитися на зеків-рецидивістів, які щоразу опинятимуться перед судом за порушення судової заборони критикувати «перших осіб». А ЗМІ у той самий час поширюватимуть про них наклепи, один гидотніший за другий. Вже згадана Мар’яна Мотрунич має на цю тему багатий досвід. Наразі у вигляді погроз. Але…

Яка ж версія вірна – дізнаємося невдовзі.


Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Диявол ховається в дрібницях. І деколи через такі непримітні детальки ми не зразу вловлюємо реальні наміри певних осіб та організацій. От днів зо два назад всі ЗМІ передали повідомлення, що шабунінський Центр Протидії Корупції вимагає від Генпрокурора Юрія Луценка притягнути Юлію Тимошенко до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Адже її декларація абсолютно не корелюється з витратами та способом життя лідерки “Батьківщини”.

Ну ніби ж усе правильно й навіть чудово. Нарешті ЦПК відчепився від Президента зі своїми надуманими придирками й вирішив “подбати про світле майбутнє з небом у клітинку” для реальної мами української корупції. Підстав більше, ніж достатньо – починаючи від оборудок з Лазаренком і закінчуючи розкішним житлом, мегадорогою виборчою кампанією, коштів на які нема ні в персональній, ні в партійній деклараціях. Окрема тема – офшори, газові схеми та підтримка олігархів і путінських інтересів. Крім того, наші професійні антикорупціонери добре розуміють, що такі важливі для них антикорупційні закони й інституції безперешкодно функціонують лише доки Президентом залишається Порошенко. Вони його терпіти не можуть, критикують, заробляють на цьому політичний і чисто реальний капітал (тільки в Україні перебування в “непримиренній опозиції” – це найприбутковіша сфера діяльності на рівні з торгівлею зброєю та наркотрафіком).

Вони й далі будуть чихвостити Президента. Але вже з оглядом на те, що, перестаравшись, можуть втратити все. Милий їхньому серцю Гриценко або Гнап пролітають мимо Банкової, як листок фанери над Єлисейськими полями. А всі ставленики Коломойського (від рейтингових Зеленського чи Тимошенко до маргінальних Шевченка й Купрія) точно будуть поступово згортати цю таку незручну для себе й хазяїна систему. Дехто з них цього й не приховує.

То в чому ж падлянка? – запитаєте ви. Громадськість зробила пас Генпрокурору, він повинен відреагувати, а коли почнеться скавуління, що це “політичні переслідування”, то: ось же вам – замовником виявилася не “узурпаторська” Банкова, а її затяті вороги з ЦПК. Усе було б чудово й красиво. якби не дуже чіткий розподіл сфер відповідальності, за яким до нині так уважно стежили всі ці “любі друзі” директора НАБУ Артема Ситника. Незаконне збагачення – це злочин із підслідності НАБУ, а народний депутат України – це за даною статтею виключний об’єкт підслідності Бюро.

Колись навіть у суперечливих ситуаціях за цим дуже пильно стежив той же ЦПК. Пригадуєте, як один замміністра охорони здоров’я ще кілька років назад попався на корупційних діях. Але побори він брав виходячи не зі сфери впливів своєї посади в міністерстві, а з колишньої, коли керував великим урологічним центром. Там дерли гроші з хворих, а він, пішовши на підвищення, усе одно залишався верхівкою цієї піраміди. ГПУ його спіймала та вирішила, що він незаконно збагачувався не як замміністра, а як колишній керівник медустанови, тому є їхнім клієнтом. Але відомство Ситника через суди відвоювало своє право займатися цим клієнтом. Мушу зауважити, що його з часом відмили від відповідальності, принаймні, я не чув, щоб його справу передавали до суду. А мені довелося витримати жорсткий ефір із соратницею Шабуніна Сашею Дрік, яка гучно доказувала, що ГПУ, беручись за справи замміністрів, нардепів тощо, якщо в них є стаття про незаконне збагачення, грубо порушує закон.

А чому ж нині сам ЦПК почав вимагати від Луценка цей закон порушити? Прорахувати всі мотиви шахраїв я, на жаль, не можу, бо в мене, на щастя, інший склад розуму та логіки, ніж у них. Але бачу тут два можливих мотиви.

1. Проста й дешева підстава. “Антикорупціонери” тиснуть на Генпрокурора, якого всі сприймають близьким до Президента. Він піддається й починає щось ініціювати – тут же наривається на Юльчиних пропагандистів і юристів, які на весь світ кричать про узурпацію та незаконне переслідування. Він не піддається й завертає звернення з поясненням, що, мовляв, не за адресою – наривається на “прогресивну громадськість”. Аргументи швидко забуваються, а картинка, що, мовляв, Генпрокурор не хоче боротися з явною корупцією, всі вони там однакові тощо… Коротше, кажучи: “Голосуйте за Гриценка, та геть злочинну владу!”

2. Другий варіант дещо інший. Ситник стільки наколотив справ із грубим порушенням процедури, законів, навіть самої Конституції, що йому починає маячити доля колишніх польського та колумбійського колег. І там, і там попередні їхні Ситники вже сидять у тюрмі. Сам пан директор розуміє, що єдиний, на кого ще можна тиснути “позицією громадськості та міжнародного співтовариства”, – це Порошенко. Але з ним він уже встиг побити горщики. Та й у його перемогу в тих середовищах не вірять. І опиняється керівник НАБУ на шпагаті. Самому почати провадження проти Тимошенко страшно. НАБУ вже упродовж тривалого часу скоює злочинну бездіяльність стосовно Тимошенко та її оточення. Навіть за лівійський епізод у її “подвижництві” досі не відкрив провадження. А там же його колеги в Парижі й Вашингтоні вже на всіх парах усе це розслідують. А Ситник боїться помсти від імовірної президентки. Але й бачити її переможну ходу, як і ще одної маріонетки Коломойського, тієї, що Зеленський, він без жаху не може. От і послав своїх “любих друзів”, щоб вони наїхали на Луценка: давай нам голову Юлі на тарелі! А те, що це прямо заборонено законом, то якщо Луценко в це вплутається, йому ж і вигрібати…

А як би все мало відбуватися, якби було чесно й справедливо? Та дуже просто. “Антикорупційна громадськість” в особі того ж ЦПК виявляє численні факти й звертається до НАБУ з повідомленням про встановлені факти злочину. Зрештою, саме за це їм чималі грантові гроші платять. НАБУ перевіряє факти, відкриває провадження за фактом (проти самої Тимошенко поки не можна – недоторканність) та передає матеріали в САП. Спеціальна Антикорупційна Прокуратура готує обвинувачувальний акт та весь пакет документів, необхідний для зняття недоторканності й передає все це в ГПУ, адже лише Генпрокуратура може формально вносити подання про зняття недоторканності. У відомстві Луценка все це перевіряють на якість правового оформлення, після чого Генпрокурор реєструє подання у Верховній Раді й, коли регламентний комітет визначить день засідання, приходить туди разом з Назарієм Холодницьким та, можливо, з відповідним детективом НАБУ для представлення фактів. Усе звучить дуже затягнуто, але це єдина законна процедура. І коли в НАБУ та САП не гальмують, то весь цей процес можна пройти за пару тижнів.

Чому б ЦПК не піти саме таким законним шляхом, а не гратися в якісь незрозумілі, але цілковито неправові інтрижки? Ще раз скажу – не знаю. Може через те, що в деяких людей в душах усе так поперекручувано, що прямою й законною дорогою вони вже не можуть ходити?

Поділитися:
Share

Share