Опозиція, тобі не соромно?

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Якби міг я поставити одне єдине питання топовим опозиційним політикам, які зараз змагаються за посаду Президента України, питання моє звучало би так: «Шановні, а вам не соромно?» Програвати завжди неприємно. Я гарно пам’ятаю, як у 2010 р. через півроку після програшу Юлією Тимошенко президентських виборів, її політсила з тріском програла вибори місцеві. На прибічників «Леді Ю» тоді було шкода дивитися – здавалося, ще трохи і вони почнуть хлопати себе вухами по щоках. Сила Юлії Тимошенко програла тоді не тільки «регіоналам», а й ВО «Свободі». І зараз те саме повторюється, але, певно, для всіх опозиційних політиків разом узятих.

Шановні, вам не соромно програвати вибори Володимиру Зеленському? Ведучому дебілкуватих шоу? Творцеві фільмів сумнівної якості? Блазню з екрана? Висуванцю олігарха Коломойського? Не самостійній фігурі, просто пішаку, чия робота – працювати президентом в адміністрації бізнесмена Коломойского?

Не соромно?



Ну Бог з ним – з Петром Порошенком. Він уже п’ятий рік як Президент, до нього справді існують питання – не все відбувається так гарно, як хочеться. Зрештою, владу українці не любили ніколи, так що тут все очевидно. Але опозиційні кандидати! Хіба не гірко від однієї думки, що їх, професійних політиків, обходить той, хто політика здатен лише грати на замовлення багатого папіка?

От наприклад, пан Садовий. Львовом керує вже скоро 13 років як. Що б там не казали, має певний (хай не самий ідеальний) досвід керівництва великими колективами та господарським життям одного з найбільших українських міст. Джазові фестивалі у Львові регулярно проводить. Певно, замовляв собі на корпоративи колектив Зеленського. Не соромно, що обійти в перегонах його може чувак, який вчора відплясував на сцені, відпрацьовуючи грошву?

Або воно гаспадін Бойко (на пана, певно, образиться). В політиці давно, був і міністром палива та енергетики, і головою політичної сили. Свого часу Володимир Зеленський зі сцени глумився над учасниками Майдану-2004, над тим, що українці хочуть спілкуватися українською, над Президентом Ющенком – явно не без допомоги Партії Регіонів. Принаймні саме на її цільову аудиторію працював. А ще, я переконаний – не раз і не два олігарх Коломойський обережно заходив до кабінету пана міністра – весь сповнений чемності та тріпотіння… І як воно тепер? Як воно програвати маріонетці от цього самого олігарха?

Олег Ляшко. Головний комік верховної ради. З вилами бігав. Сепарів на камери затримував… Що поробиш? Ахметов собі наймає одних коміків, Коломойський – інших. Тут уже професійна конкуренція. Гірко, мабуть, бачити, як на твою сцену влазить інший комік?

Анатолій Гриценко. Екс-міністр оборони. До війни, щоправда, не доїхав – більше про сина легенди розповідає. Квартири оно військовим будував – дякувати богу, Янукович заклав гроші у бюджет. Саме про Гриценка недвозначно висловився Коломойський в розмові, злитій в інтернет – відверто назвав його хабарником. Назвав і ще раз назве. А чому б не назвати, якщо саме його креатура нині екс-міністра Гриценка обходить на виборах з розгромним рахунком? Ага-ага, отой самий чувак, який зі сцени знущався з Помаранчевої команди, до якої належав тоді сам Гриценко. Не ганьба?

Ну, про Юлію Володимирівну навіть якось і згадувати незручно. У неї з паном Коломойським історія стосунків та-а-а-ака! Починаючи від активів ЄЕСУ, які команда «Приват» кинулася віджимати зразу ж, як родина Тимошенків потрапила в опалу після відставки прем’єра Лазаренка. А потім – Нікопольський завод феросплавів, яким заволодіти хотів Коломойський, а посади прем’єра позбулася Юлія Тимошенко. А потім – «Укрнафта», яку «Леді Ю» Коломойському віддала під контроль, просто як плату за праймтайм на каналі «1+1». Багато й зараз подейкували про переговори між Юлією Тимошенко та Коломойським. І що? А нічого. Задовбавшись давати гроші акторці-аматорці, яка потім любить викидати коники, дніпровський бізнесмен вчинив розсудливо – найняв актора-профі, який коників викидати не буде, бо на питаннях керування державою знається трохи гірше, ніж я на принципі роботи адронного колайдера. Гірко? Сумно?

Так, програвати блазневі, та ще й маріонетці відомого всім їм бізнесмена, безперечно гірко. Але це природно. Бо от розумієте, всі перелічені кандидати від опозиції самі винні у такому стані справ. Це вони блазнювали перед олігархами, випрошуючи гроші на вибори. Це вони критикували опонентів, не гребуючи брехнею і провокаціями, й натомість годували людей солодкими казочками про щасливе майбутнє під їхнім керівництвом. Це вони замість повільно і дбайливо, як квітку на квітнику, зрощувати в країні середній клас, продовжували плодити люмпена, бо саме люмпен був готовий голосувати за них казкарів. А люмпен – вкрай ненадійне підґрунтя. Люмпен завжди біжить до того, хто обіцяє більше і хто більше подобається зовнішньо. А хто, скажіть, може причарувати і розповісти все те, що люди хочуть почути краще за професійного актора? То на фіга вони такі гарненькі олігархам? На фіга вони такі й самому Коломойському, якщо він може просто найняти блазня?

Їхній програш блазневі буде ганебний. Принизливий. Але заслужений цілковито.

Поділитися:
Share

Share