«Я ніколи не ходжу на вибори, з чого мені йти цього разу?»

Про тих, хто “я ніколи не ходжу на вибори, з чого мені йти цього разу?”

Так, %username%, саме ти нічого не вирішуєш, і саме тому тобі не треба йти на вибори.
Тобі не треба навантажувати голову, щось обмірковувати, розбиратися в кандидатах, бо це складно, та й все одно не вийде. А ще – для тебе нічого не зміниться.
Бо якщо за 5 років ти, %username%, не зрозумів простих речей, то вже напевно й не зрозумієш. Ти будеш й далі ходити на роботу, яку ти ненавидиш, мріяти про зарплату в $1000+, а працювати так само, як і за $200.
Твій голос нічого не вирішує і вартий, в кращому випадку, 200 грн або кіло гречки.

Але для багатьох власний голос має значення. Тому що дуже багато хто зрозумів, чого саме коштує це право мати власні бажання та змінювати світ навколо себе на краще, і прагнуть жити не в окупації, а в вільній та розвинутій країні.

Треба відверто подивитися правді в очі – в нас є вибір: або змінюватися та йти на захід, або профукати все та знову потрапити під окупацію. Знов почнеться засилля свинособачої музики, контенту, “бізнесу”, братання, знову буде знищення всього, що відрізняє нас від них. Я це добре пам’ятаю по Криму. Там була окупація задовго до 2014 року.

Зараз вся дегенерація з 43 кандидатів пропонує повернутися назад, до тих часів, коли можна було поїхати у москвабад і порішати за газ, за флот, за торгівлю, потім приїхати, і з кожного міксеру почне лунати “аналітіка” про перемогу. Також “недорогенькі” за пару тисяч баксів на місяць будуть кричати про успіхи в боротьбі з корупцією і малювати віртуальну реальність – як вони це роблять зараз, саме так, як це роблять свинособаки в себе.
Потім черговий раз приймуть щось на кшталт законів “16 січня” і знов, і знов…

Якщо це не дійшло, то й не дійде. Досить.

Я піду і проголосую за незалежність. За перемогу над ворогом. За право на нормальне майбутнє моєї країни.