Зрадофіли, вас обдурять
А ви сумніваєтеся? Зрадофіли, вам вже ледь не відверто говорять, що вас обдурять, кинуть, обведуть навколо пальця та пошиють в дурні. Особливо на темі, яка на вас діє як пляшка на п’яничку.
На темі тарифів на комуналку.
Розумієте, не зменшать вам тарифи. Ані удвічі, ані утричі. Можливо, скинуть щось на 15% та гучно об’являть що це лише початок процесу, але швидко відіграють ті відсотки назад інфляцією. І борги за комуналку не спишуть – це до ворожки не ходи. Чому?
Розумієте, зрадофіли, керувати нинішньою Україною можна лише двома шляхами. Або жорстко примусити всіх вас затягнути паски та думати, як самим заробляти собі на життя, а для цього потрібна повноцінна диктатура, яка швидко зробить більшість вас щасливими, відправивши всіх нещасних збивати кувалдами окатиші на металургійних заводах Ахметова та Пінчука. Під автоматами конвою. Або треба позичати гроші у МВФ. Нинішній процес, коли вас м’яко примушують затягувати паски та думати, як вам на себе заробляти, беручи у МВФ значно менше ніж можна позичити теоретично, вам зараз сильно не подобається. Значить, співпрацювати з МВФ ваші кумири будуть просто зобов’язані.
Повторюю, альтернатива – майдан, зібраний вами під гаслами «нас обдурили» і розмазаний щільним кулеметним вогнем. Інших альтернатив світова історія просто не знає.
Так от списання боргів по комуналці ОБОВ’ЯЗКОВО створить дірку в бюджеті, затикати яку можна буде лише в один спосіб – новими запозиченнями МВФ. А МВФ за таких умов грошей не дасть. МВФ, це правда, не вимагає саме підвищення тарифів на комуналку до європейського рівня – він вимагає збалансувати бюджет. А це не можна зробити за умов, коли в країні реальні товари та послуги створюють лише 17% населення, коли обсяг всіх соцдопомог дорівнює обсягові всіх зарплатень (в т.ч. бюджетників, яким теж платять з податків), і коли бюджет мусить ще й компенсувати витрати ЖКГ на газ, мазут, вугілля та відновлення галузі (і регулярно цього не робить через відсутність коштів). Коли наявність державних грошей в ЖКГ створює 1001 спосіб ті гроші вкрасти – чого й близько нема, коли кожен сплачує за себе сам повну ціну.
Не дають в борг матусі, у якої син наркоман, бо розуміють, не поверне вона нічого, синуля спустить все. Не дають в борг державі, яка платить частину комуналки за своїх громадян з податків тих самих громадян. Не дай, Боже, економічний негаразд, і матиме така держава не тільки проблеми в економіці, а й соціальний вибух. Стрьомно це. Не надійно.
Саме тому вже зараз наші політики-популісти з усіх сил намагаються довести Заходу, що «я не такая – я трамвай чекаю». Що всі байки про списання боргів і зменшення тарифів – це так, для внутрішнього користування, не варто звертати на них увагу, мовляв. Особливо на цій ниві зараз старається Юлія Тимошенко – до неї найбільше питань, враховуючи її любов до популізму та її бурхливе минуле. Приклади? Та будь ласка.
На форумі «YES» у вересні цього року Юлія Тимошенко чітко сказала, що вона – прибічниця ринкової ціни на газ. Лихо в тому, що реально ринкову ціну на газ наш споживач не платить навіть зараз – «Нафтогаз» продовжує компенсувати споживачам високу ціну імпортного газу. Тобто в разі повністю ринкових цін на газ всередині України, тарифи не зменшаться – вони підвищаться!
Ще приклад. Нещодавно опублікована стаття «Не все пропало: що робити заходу, якщо президентом стане Юлія Тимошенко» німецького політолога Андреаса Умланда. Стаття – суцільний дифірамб Тимошенко, та такий, що автор часто вдається до відвертої брехні. Наприклад, автор заявив, ніби Тимошенко стала першою жінкою-прем’єром у православному світі – насправді, першою була Рината Інджова в Болгарії. Але цитую:
«Скоріш за все, Тимошенко та її команда, так само, як і західні партії, адаптуються до реальності після успіхів на виборах, значно відкоригувавши свої позиції після здобуття виконавчої влади. З огляду на вузький коридор дій, який нині має і матиме в майбутньому будь-який український уряд, Тимошенко і компанія, ймовірно, співпрацюватимуть з МВФ та ЄС, а також з іншими донорськими організаціями продуктивніше, ніж можна припустити, виходячи з їхньої нинішньої нереалістичної передвиборчої риторики».
В перекладі українською це звучить так: «перемігши на виборах, Тимошенко відмовиться від нинішніх популістичних обіцянок і співпрацюватиме з МВФ та іншими кредиторами так само, як зараз Президент Порошенко». Стаття Умланда адресована була не українцям – вона була написана для європейських політиків. Саме їх переконує Умланд, що популізм Тимошенко – обіцянка-цяцянка, яку ніхто не збирається виконувати.
Те саме можна говорити про Гриценка, Садового, Кошулинського і весь інший наш кандидатник у повному складі. Бо див не буває. Я вже казав і повторю знову, Президент в Україні може діяти або так само як Петро Порошенко, або значно гірше.
Що для вас, зрадофіли, означає одне. Вас обдурять.
