Пристрасті по Насірову
Соцмережі вчора нагадували роз’ятрений мурашник. Пабліки кипіли ярістю шляхетною: «Насірова поновили на посаді! Як так? Як можна? Всі реформи – коту під хвіст! Повний провал президентства Порошенка…»
А мене от цікавило дещо інше питання – чи справді стихійна така істерика? Не вірю я у такі стихії. Розумієте, коли ярістю шляхетною зразу й масово охоплює цілком конкретний тип журналістів, антикорупціонерів та блогерів (симпатиків або прихильників різноманітних «антикорупційних» організацій), до ворожки не ходи – це не спроста.
Тим більше, що від справи Насірова давно та реально смерділо. Про те, що ця історія закінчиться швидше за все нічим, люди, підковані на законах і судовій процедурі, говорили ще на самому її початку – у березні 2017 р. Насірову інкримінували співпрацю з народним депутатом Олександром Онищенком, під час якої Насіров відтерміновував рентну платню за видобування корисних копалин. Експерти ще тоді казали, що ніякого злочину цими діями Насіров не вчинив, і що таке звинувачення рознесе будь-який об’єктивний суд.
Заслуговують на увагу ще й такі деталі. І затримання, і суд над Насіровим проходили на тлі останнього акту сумнозвісної дурко-блокади ОРДЛО ім. нардепів Соболєва, Семенченка та Парасюка. Суд 6 березня не затримав Насірова – і НАБУ та САП з рішенням суду погодилися. Але. Будівля суду була заблокована членами «Автомайдану» та Нацкорпусу за участі нардепів С. Лещенка та А. Журжія («Самопоміч»). Очевидно, справу Насірова намагалися використати як черговий подразник для народу, аби підняти на акції протесту більші маси людей, мовляв, «влада покриває корупціонерів».
Далі. Насмілюся нагадати, що з більш ніж 700 сторінок кримінальної справи Насірова наразі розглянута лише половина, і дійшло до того, що адвокати Насірова через суд (!) попросили прискорити розгляд справи. Ви чули про таке? Звинувачений просить, аби його швидше судили!!! Про допит свідків та інші процедури я вже просто мовчу… Але.
До вчорашнього рішення суду все це має стосунок вельми опосередкований. Суд поновив на посаді голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова, тобто визнав, що звільнений він був незаконно. Чому? Основною причиною звільнення Насірова називають наявність у нього другого громадянства. І от саме цей факт в суді довести не зміг ніхто. Розумієте? «Не шмагла я…». Нема доказів наявності другого громадянства у Романа Насірова, а сам він наявність у нього другого громадянства категорично заперечує.
Далі – цікаво. Насмілюся нагадати, що авторами чутки про друге громадянство Насірова виступили ті самі НАБУ і САП. А ще – народний депутат Мустафа Найєм, який власне й опублікував, ну дуже оригінальний документ, яким ніби підтвердив наявність у Насірова другого громадянства (з «документу» в березні 2017-го реготав весь ФБ). Закидали Насірову, нагадаю, ще й угорське громадянство так само із нечувано неспростовними «доказами» та «підтвердженнями». Але, от біда – у справу втрутився МВС Угорщини та офіційно (!) спростував наявність у Насірова угорського громадянства, чим НАБУ, САП і нардепів-борцунів всіх разом посадив у калюжу і виставив брехунами. А все так гарно починалося…
Я, боронь, Боже, не хочу виправдовувати Насірова, якщо він винний – мусить відповідати обов’язково. Але.
Розумієте, у Кримінальному кодексі нема поняття «корупціонер і наволоч» і нема такої підстави для засудження «всі це знають». Або – або. Або ми чинимо правосуддя строго по закону, або за логікою «всі знають» може статися так, що ті, хто звинувачують Насірова, самі виявляться дотичні до наркотрафіку та до російської розвідки.
Звісно, звільняли Насірова з посади не НАБУ і САП – звільняв його Кабмін 31 січня 2018 р. А Кабмін ухвалив своє рішення на підставі висновку комісії з питань вищого корпусу державної служби. Як так сталося, що всі вони ухвалили рішення на підставі звинувачення, до якого не було доказів, – треба розбиратися. Цілком можливо, що й тут зіграв той фактор, що відбувалося звільнення Насірова з посади прямо в розпал міхо-майданчика, лідерами якого були знову таки нардепи Семенченко, Соболєв та інші. Взагалі стосунки у Насірова з цією тусовкою нардепів з грантожерського середовища ніколи не клеїлися. Лещенко, Найєм, Журжій, скандальна керівник Одеської митниці Марушевська, нардепи від «Самопомочі» – всі вони були противниками Насірова від самого його призначення.
Отут і виникає серйозне питання. Затримували Насірова працівники НАБУ і САП, структур створених за активної участі громадських активістів і вже згаданих депутатів-антикорупціонерів. До громадських рад НАБУ і САП увійшли члени ЦПК Шабуніна, Трансперенсі Інтернешнл та інших організації з довгим антикорупційним і грантовим шлейфами. І НАБУ, і САП відомі тим, що більшість їхніх справ стабільно розпадаються у суді, на противагу справам прокуратури, в якої за два року засуджено більше 2600 звинувачених у корупції.
Саме матеріали НАБУ і САП, вочевидь, стали підставою на базі якої Кабмін виносив рішення про звільнення Насірова. І ще. НАБУ і САП наразі найбільше прославилися не кількістю засуджених по їхніх розслідуваннях, а боротьбою одне з одним, подвигами «агента Катерини», справою проти Директора НАБУ Артема Ситника і… корупційними скандалами. А тепер от і звинувачення проти Насірова лопаються одне за одним.
І саме в цей момент широкі маси журналістів, пов’язаних з грантовими «антикорупційними» організаціями громадських активістів і дотичних до них блогерів, масово здіймають у мережі істерику «провал судової реформи!», «кінець усім реформам» та «у всьому винний Порошенко»…
Я один пригадую, що «у всьому винна влада» ця компашка грантожерів реве щоразу, як їх ловлять на їхній власній некомпетентності та нездатності робить щось інше, крім як плескати язиком? Що таким лементом вони завжди маскують власну недолугість?
Очевидно. Те, що сталося вчора з Насіровим, – провал не судової реформи. Це далеко не перший доказ провалу ідеї створення антикорупційних установ за участі антикорупціонерів-грантожерів.
Я згоден, піаритися ці хлопчики та дівчатка вміють дивовижно. А що стосується усього іншого…
