Вибір є завжди – не завжди є право на помилку

Коли хтось підтримує іншого кандидата – це нормально, бо щоб переміг Петро Порошенко, достатньо буде 50%+1 голос. Тим більше він показав, чого можна добитися за такої підтримки, а 86% та 99% – то не наші цифри.

Проте бути прихильником аргументованої ідеї або вірити черговому месії – це одне. Але звідки береться якась люмпенська ненависть до діючого Президента та сліпа довіра до безкінечної чернухи про “ліпєцкі-офшори-договорнякі-сліви-торговлінакрові”?

Правда, цікаво, як ви собі це уявляєте?

Успішний діяч та бізнесмен, який, як у нас прийнято, міг вкластися в кількох ручних політиків та пару зєлєнських-парасюків або взагалі пересидіти війну десь у Каліфорнії, замість цього бере особисту відповідальність за окуповану та пограбовану країну – щоби що?

Щоби “всіх обманути, красти з бюджету, саботувати реформи, домовитись з олігархами та Путіним, заробляти на війні”, а для конспірації створює міжнародну ізоляцію РФ і заганяє її під санкції, знищує залежність від її енергоносіїв, інтегрує законодавство та економіку з ЄС, відновлює армію та планує законодавчо закріпити курс вступу до НАТО, проводить освітні закони та добивається автокефалії і підбирається до закону про податок на виведений капітал?

Що так засліплює очі, щоб відключався здоровий глузд, і люди не чули лукавства в таких звинуваченнях та не розуміли намагання деяких політиків принизити досягнення країни задля своєї особистої сумнівної електоральної користі?

Я вже мовчу про ідіотські тези “він сяде” © Гриценко, “я б вистрелив йому в потилицю” © Купрій, “він домовився з бойовиками про загострення щоб не відбулися вибори” © Тимошенко та інші низкопробні погрози та фейки.

Як бачите, вибір є завжди – не завжди є право на помилку.
Не помиліться.

На фото: За декілька хвилин перед початком телефонної розмови Президента України Петра Порошенко з Президентом Сполучених Штатів Америки Дональдом Трампом, Київ, Україна, 4 лютого 2017 року. Фото Михайла Палінчака