Хто наступний в черзі святкувальників радянських ювілеїв?

“- Прибори!?
– Дев’ять!
– Що – дев’ять?
– А що – “прибори”? ”  ©

Ви прослухали стислий опис стану справ із національно-патріотичного виховання в ЗСУ. Якщо десь є “глас вопіющєго в пустелі”, то це тут.

Коротше кажучи, днями славна 92-а бригада свято гуляла – 100 років. Усі охочі можуть взяти з полички інтернету томик “Вікіпедія. Ізбранноє” і віднайти, що 92 бригада існує з… 2000 року. Тобто бригаді №92 в ЗСУ усього 18 років. До того це була структура НГУ. Власне, 12 січня в незалежній державі Україна 1992 року була створена 6-а дивізія Національної Гвардії, яка в 2000 році стала 92-ю бригадою. Що було раніше? Ой, так раніше ж не було України, яка різниця, що було в СРСР? Виявляється є, бо ж бригада гуляла своє 100-річчя. Гаразд, перед дивізією НГУ №6 була 48-ма мотострілецька Ропшинська ордена Жовтневої Революції (!) Червонопрапорна (!) дивізія імені М. І. Калініна (!). Ця структура існувала з 1957 року по 1992 впритул.

А що раніше? Що було 25 жовтня 100 років тому? Можливо, бригада українського війська виводить СВОЮ історію від 1-шої Тульської стрілецької дивізії, що була сформована із місцевих запасних та караульних рот? Виходить так. А що робили 100 років тому ці Тульські стрільці? Схоже, що воювали в 1920 році проти Польщі та України. Так, тоді військо польське і армія УНР були союзниками і разом боронилися від більшовицької Росії. Так що виходить, що 92-а бригада відзначила 100 років створення частини окупанта? Наші вітання, так.

А хіба так можна? Тверезе питання. Ні. Так не можна. Чому? Тому що, цитую Главу держави та Верховного головнокомандувача: “У нашому військовому календарі не має бути нічого спільного з країною-агресором” ©. Більше дивіться тут.

Більше того, є прямий наказ Начальника Генерального штабу, генерала армії Віктора Муженка. Дивись тут.

Бачите, там є згадка про певну інструкцію? Перша сторінка цієї інструкції на другій світлині. Важливе підкреслено червоним. Мало?

Ну, так є і по лінії МО вказівка – окреме доручення генерал-лейтенанта Петренка. На хвилинку, заступник міністра, який довів до відома цілої низки посадовців МО/ГШ, як слід сприймати Закон України про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів. Вказівка Петренка на третій світлині.

Здавалося б, армія – це структура вертикальної субординації, є закон, є наказ, є інструкція, як його виконувати, – роби.

Фіг Вам – народная індєйская ізба © Шарік.

На світлині №3 нагорода, якою “привітали” особовий склад 92-ї УКРАЇНСЬКОЇ бригади з днем заснування 1-ї Тульскої (РОСІЙСЬКОЇ) стрілецької дивізії.

От тут виникає питання – на якому етапі “что-то пошло нє так”? Хто кому що не допояснив? Якщо НГШ підписував наказ, то, напевно, з одного кабінету на Повітрофлотському до кабінетів ГУ МПЗ цей папір дістався швидко, але далі?
Василь Павлов, ти ж тепер сам з генштабівських, от поясни мені, хто слабка ланка?

Це ГУ МПЗ не довело до відома командувань СВ, ПС, ВМС, ДШВ, ССО? Чи це інформація не дійшла до ОК? Чи це після ОК суть питання загубилася і не потрапила на бригади/полки на місцях? Чи це заступники командирів з МПЗ спустили в утіль “бумажку з Києва”?

Про яку ідеологічну та інформаційну роботу можна говорити, коли щоразу, як догрібає черговий радянський ювілей, у війську починає чухатися посвяткувати 100, 85, 75 років?

Як слід реагувати на пряме порушення наказу та видачу нагород, що прив’язані до радянської військової історії?

Чи має право у нас командир бригади з власної волі встановлювати нагороди? Не “полковий/бригадний” знак, який говорить про приналежність до структури, а саме нагороди, ювілейні медалі, відзнаки?

Маючи цілу жменю порушених документів від інструкції до закону, що треба робити із порушниками? Це неповна службова відповідність? Догана? Позбавлення премії?

Хто у нас наступний в черзі святкувальників радянських ювілеїв?