Козаки заповіли веселитися

«Як можна проводити парад на річницю трагедії під Іловайськом?» «Це не свято – це знущання над загиблими!» «Парад у такі дні – це блюзнірство!» З усіх боків тхне подібною гниллю.

Знаєте, що це таке? Це – витинанка. Малюнок створений за допомогою паперу і ножиць. Я сфотав її у церкві Підкам’янського монастиря на Львівщині. Надбрамна церква там вся прикрашена витинанками.

А що на ній висвітлено? Зараз розповім.

Мої предки – козаки з Уманщини. Мені малому, моя бабуся колись розповідала байки, що перейшли до неї від її предків. В часи совка її розповіді подекуди виглядали як така-собі альтернативна історія, де козаки-запорожці виступали з вельми цікавих боків.

Від бабусі я колись почув про Самсонів день, коли за її словами треба вшановувати пам’ять загиблих козаків. Була колись величезна битва під час якої загинула сила силенна козаків. У цей день козацькі родини нібито поминали тих козаків, а з ними й всіх хто загинув у бою – у вельми оригінальний спосіб. Треба було накрити столи, покликати музик і веселитися, на скільки тільки фантазії вистачить. Робити так треба було тому, що козаки – самі хлопці веселі, що любили і оковитої випити, і з дівчатами гульнути, заповіли не плакати по них і не влаштовувати траурів, а гуляти й тішитися, аби їм самим на тому світі було веселіше і аби їхнє серце раділо так само.

Коли я підріс, звісно, я поцікавився що то за Самсонів день, такий? Глянувши які події відбувалися у цей день в історії, я зразу збагнув – Битва під Берестечком.

Іловайськ кажете?

У червні 1651 р. біля містечка Берестечко на Волині зійшлися армії гетьмана Богдана Хмельницького і короля Яна-Казиміра. Вперше в історії Європи в битві зійшлися 100 на 100 тисяч вояків. У програній битві пали біля 10 000 козаків. Протягом кількох днів. Від шабель, сокир, самопалів та болотної води – Градів та 150-мм арти тоді не існувало. Програш перекреслив всі плани Хмельницького. Україна повисла в розкарячці між Туреччиною, Польщею та Москвою без статусу та визнання. Ще й без хліба.

Катастрофа військова… Катастрофа політична… Катастрофа!

Знову про цю історію я почув коли перебував у Підкам’янському монастирі, і коли чернець-екскурсовод пояснював нам, що зображено на цій витинанці. Церква у Берестечку. Біля церкви – танцюють хлопці та дівчата. Веселяться. А над ними літають души загиблих колись козаків. Загиблих у бою. Зі зброєю у руках. Загиблих за свою вітчизну. Їхні души літають над рідною землею – і тішаться. Їм радісно від того, що їхні нащадки веселяться. Бо життя – триває.

Їхня смерть – не даремна.

Під час Дня Незалежності над рідними місцями так само літатимуть души нинішніх козаків, що загинули під Іловайськом, під під Луганськом, в ДАП, під Дебальцеве… І що вони мусять побачити? Тотальний траур? Сльозу величиною з кулак під кожним оком? Похмурих діточок? Рідну землю яка на кілька днів перетворюється на подобу монастиря в центральній Росії?

Ви переконані, що вони хочуть побачити саме це?

А може їхня душа втішиться видовищем маршу війська, яке неймовірно змінилося за ці роки і яке до бою – готове? А може їхні души радітимуть від посмішок та захоплених поглядів співгромадян, за життя і здоров’я яких вони загинули? Може їм кортить бачити як українці щиро й радісно святкують ще один день народження своєї країни?

День Незалежності.

В цей день українські військові віддадуть шану побратимам загиблим в боях з ворогами. Вони покажуть, що вони – готові. Що вони – ладні битися. Що вони – зроблять те, що не зробили загиблі.

Вони віддадуть честь. Вони пройдуть парадом.

А громадяни – радітимуть й пишатимуться. Саме так як заповіли далекі предки.

Ну а нитики нехай ниють, якщо не можуть без цього. Хіба мама винувата, що дитина дурнувата?