Невеличкий лікбез щодо “хімії” північного Криму. Частина 1

Мешканці північної частини АР Крим (Армянськ, Красноперекопськ та суміжні населені пункти включно з частиною Херсонської області) завжди жили в зоні ризику, бо наявність навколо хімічних підприємств само по собі створює можливість тих чи інших небезпечних інцидентів. Гарантій від них дати не можна, але в залежності від існуючої системи управління цими ризиками можна досить впевнено казати про вірогідність того чи іншого сценарію. Отже, зважаючи на події, які зараз розгортаються на тій території, було б непогано перерахувати основні небезпечні фактори, які існують в тому регіоні.

1. Хлор (газ при нормальних умовах). Це, мабуть, найнебезпечніша речовина з тих, що використовуються в тому регіоні. У Першу світову війну хлор був вперше використаний як бойова отруйна речовина. Цю речовину активно використовує ПАО “Бром” у Красноперекопську для виробництва брома. Одночасова кількість речовини може досягати декількох сотень тон, чого достатньо при певних умовах, щоб нанести ураження з летальними наслідками на десятки кілометрів за напрямком розповсюдження хлорної хвилі.

2. Аміак (газ при нормальних умовах). Речовина, що здатна викликати удушення, є вибухонебезпечною. Це один з головних інгредієнтів у виробництві кальцинованої соди Красноперекопського ПАО “КСЗ”. Також використовується у виробництві мінеральних добрив в ПАО “Кримський Титан”, Армянськ (правда, не знаю, чи працює цей цех зараз). Великі склади аміаку є у Красноперекопську й під Армянськом.

3. Сульфатна кислота. Це рідина при нормальних умовах, дуже агресивна речовина, яка призводить при контакті з органічною до її обвуглення. При виробництві може утворювати туман, який може розповсюджуватися на досить великі відстані. Виробляється на “Кримському Титані”, до окупації Криму потужності були біля 1 млн т/рік (за рахунок двох цехів).

4. Оксид сірки (VI) – SO₃. Це газ, який з водою утворює сульфатну кислоту. Вся сульфатна кислота, яка виробляється на “Кримському Титані” – це результат реакції SO₃ з водою. Також ця речовина виділяється в процесі прожарювання метатитанової кислоти при виробництві діоксиду титану. Її уловлювання в процесі виробництва є важливою стадією, інакше викиди підуть в небо гуляти просторами й випадати у вигляді кислотних дощів.

5. Оксид сірки (IV) – SO₂ (газ). Власне, ця речовина є проміжною у виробництві SO₃. З водою утворює сульфітну кислоту, яка є нестійкою й розкладається знову на воду та SO₂. Максимальна конверсії SO₂ в SO₃ в процесі виробництва сульфатної кислоти є важливим фактором, щоб в атмосферу не попадали викиди SO₂. Також сульфіт сірки виділяється разом з сульфатом сірки при прожарюванні метатитанової кислоти у виробництві діоксиду титану.

6. Бром (рідина, що інтенсивно парує при нормальних умовах, температура кипіння біля 59^о С). Дуже токсична речовина, але на відміну від хлору не є газом й тому не так далеко розповсюджується у випадку розгерметизації сховищ для зберігання. Виробляється, відповідно, на ПАО “Бром”.

7. Хлороводень (HCl), газ при нормальних умовах. Розчиняється у воді до концентрації біля 35%, утворюючи водний розчин, що досить активно парить, – соляну кислоту. При підвищенні температури хлороводень дуже активно виділяється з цієї кислоти. Має дуже сильні кислі властивості (тобто дуже агресивний; хлороводень у соляній кислоті взаємодіє навіть з металевим титаном). У вигляді соляної кислоти використовується в ПАО “Бром” та ПАО “Кримський Титан” для певних стадій виробництва.
Ще одним джерелом хлороводню на “Кримському Титані” може бути виробництво сульфатної кислоти у випадку, якщо для її виробництва використовується вода з великим вмістом хлорид-іонів (наприклад, засолена артезіанська). Також хлороводень може виділятися при взаємодії міцної сульфатної кислоти з повареною сіллю NaCl.

Останні моменти особливо потребують уваги, бо “Кримський Титан” має великий накопичувач гідролізної сульфатної кислоти, в який багато років скидав відходи виробництва (зазвичай, кислі стоки з концентрацією сульфатної кислоти від декількох до 25%, щорічна кількість на рівні біля 80-120 тис т в перерахунку на 100% сульфатну кислоту).

В минулому, до 2014 року, щоб не допускати збільшення концентрації кислоти в цьому накопичувачі, за рахунок поповнення прісною водою підтримувався низький рівень концентрації сульфатної кислоти. Але, якщо припустити, що останні роки такого розбавлення водою не було, то існує загроза підвищення концентрації сульфатної кислоти до рівня, що буде сприяти початку реакції з хлоридами та утворенню хлороводню з наступним його виділенням у атмосферу (бо, на відміну від сульфатної кислоти, хлороводень є газом і, відповідно, є дуже летучим).

До того ж важко уявити, що відбувається з сухим ґрунтом, насиченим кислотою, які його властивості розповсюджуватися, наприклад, під час сильних вітрів, але, підозрюю, що у випадку висихання сховища стоків кислоти таке явище цілком може мати місце.

8. Ще свого часу на ПАО “Бром” були великі запаси пропілену, азотної кислоти, оцтового ангідриду, метанолу та органічної речовини (чесно не пам’ятаю назви, бо не працював з нею жодної секунди), що була чи то аналогом, чи напівпродуктом у виробництві сльозогінного газу. Але, я підозрюю, через те, що вже з 2 десятиріччя виробництва, де це все використовувалося, не працюють, чи навряд щось зберігалося (хіба що, можливо, якісь залишки).

Тож, зважаючи на вищенаведене, постає цікаве питання: що ж спричинило ті “камні с нєба”, про які ми дізнаємося з тимчасово окупованих країною-агресором територій північного Криму останні два тижні?

І так, звісно, цілком слушне питання щодо того, що відбулося та відбувається з системами управління ризиками останні 4+ років. Багато ознак сигналізує про їх поступову деградацію через низку суб’єктивних та об’єктивних причин, й останні події є черговим яскравим свідченням цього.

За інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України, воєнно-політичне керівництво РФ вимагає постійно нарощувати бойові спроможності російських окупаційних військ, дислокованих у тимчасово окупованому Криму. У зв’язку з цим, командири частин і підрозділів ЗС РФ постійно збільшують інтенсивність проведення занять, тренувань і навчань на території окупованого Кримського півострова. При цьому, більшість районів для проведення заходів бойової підготовки використовується російськими військовими без згоди та попереднього інформування кримчан, які безпосередньо там проживають.

Зокрема, 13-19 серпня ц.р., у ході тренування з прикриття адміністративного кордону з Херсонською областю, підрозділи ЗС РФ проводили стрільби в районах розташування відстійників відходів хімічного виробництва титанового та содового заводів. Внаслідок влучень снарядів, зазначені об’єкти були пошкоджені, що призвело до суттєвого погіршення екологічної обстановки на всій півночі окупованого Криму.

Разом з тим, російське окупаційне командування намагається приховати масштаб екологічної проблеми і уникнути відповідальності за її виникнення, шляхом розповсюдженням у ЗМІ неправдивих і викривлених повідомлень, які дезінформують суспільство щодо реального стану екологічної небезпеки в Криму.

Джерело