Рейд помсти – Маріуполь був врятований
Рейд 95-ї аеромобільної бригади тилами терористів ДиРи і Луганди 28 липня – 10 серпня пересічним громадянам відомий гарно. Про нього написані статті та знятий документальний фільм – вельми якісний, між іншим. Менше відомий інший рейд 3 – 5 вересня, виконаний спільно зведеними загонами 95-ї і 79-ї аеромобільних бригад. Без перебільшення, від успіху того рейду залежала доля і фронту, і країни, і міста Маріуполь.
Сказати, що після Іловайського бойовища ситуація в секторах «Б» і «М» була жахлива, – це не сказати нічого. Ситуація справді висіла на волосині. Частини, що вирвалися з Іловайського оточення, можна було лише відправляти в тил на відновлення – вони пройшли через справжню м’ясорубку. Резервів не існувало як таке. На всьому просторі від Оленівки (біля Донецька) до Тельманова (Бойківське) всі сили АТО складалися з 3-ї батальйонної групи групи 72-ї бригади, ротної групи 17-ї танкової бригади і ще 1-ї бригади Нацгвардії – біля Комсомольського (Кальміуського). Не краща ситуація була й біля Маріуполя – вся оборона трималася на зведеному загоні прикордонників, 23-му батальйоні тероборони «Хортиця», добряче висушеному першими боями 9-му Вінницькому батальні тероборони і ще на батальйоні «Азов». Було очевидно, в разі повноцінного наступу ці сили ворога не втримають ні за яких умов.
У той самий час настрої суспільства наближалися до повноцінної паніки – в соцмережах і ЗМІ панували їх величності всепропальщик і зрадофіл. Вся країна знала, що «влада злила патріотів в Іловайську», і власному керівництву практично не вірила. Панічні чутки панували і у військах, з усіма похідними.
У той самий час тривали переговори в Мінську між делегаціями України і Росії щодо припинення вогню. Москва поводилася нахабно та явно відчувала себе паном ситуації. Розуміючи, що Іловайське бойовище зірвало її плани, а частини Сектору «А», відступаючи, знесилили російські частини так, що ті наступати більше не могли, Москва тягнула час, намагаючись відірвати шматок побільше по інерції.
Від розвідки інформація надходила, м’яко кажучи, не обнадійлива. Користуючись нещільністю фронту, дрібні банди терористів ДиРи без перешкод заходили на українські території та накопичувалися біля міст. Добряче пошарпані в Іловайському бойовищі російські частини зводили у кілька батальйонних груп з метою удару через відкритий фронт в напрямку Волновахи, з подальшим поворотом на Мангуш і Урзуф та оточенням/захопленням міста Маріуполь – ключа для жаданого Москвою суходільного коридору на Крим.
Тримати їх було, ну от, просто нічим. Потрібний був якийсь нестандартний хід.
І Генштаб ЗСУ такий хід зробив. По позиціях окупантів відпрацювала артилерія та ракетники. 31 серпня в районі міста Докучаєвськ було виявлене зосередження особового складу і техніки ворога явно з метою вийти на трасу Донецьк – Маріуполь, з напрямком на Волноваху. По скупченню ворога було завдано удару двома ракетами «Точка-У». Зосередження «народу зайвої хромосоми» хутко розосередилося і більше в український бік не потикалося. 1 вересня таке саме скупчення сил було виявлене вже біля Маріуполя, у районі Новоазовська. 2 вересня туди так само прилетіли три ракети «Точка-У» і перетворили зосередження на теплі згадки.
Крім того штаб АТО кинув у бій свій останній резерв – зведені групи 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад.
95-а в Слов’янську перебувала постійно як у базовому таборі. Сюди бригада відійшла 10 серпня з Сектору «А» після здійснення рейду ворожими тилами, проте вже 19-20 серпня бійців бригади знову смикнули на фронт – вони звільнили місто Ясинувата. Об’єктивно, 95-а перебувала дещо в кращому стані ніж бригада-партнер – 79-а.
79-а аеромобільна 7 серпня вийшла з так званого «Ізваринського мішка» – оточення частин Сектору «Д» вздовж кордону на ділянці від Маринівки до околиць Ізварина. Бригада була відведена на відпочинок і відновлення боєздатності у Миколаїв, але, за розповіддю волонтера Юрія Бірюкова, вже 18 серпня йому подзвонив особисто президент Порошенко та попрохав допомогти приготувати бригаду до негайного виходу на фронт. Того ж дня було прийняте рішення передати 79-й 30 БТРів з практично останнього резерву країни – президентського полку. На техніці, з якою 79-а вийшла з оточення, живого місця не було. Передача БТРів тривала до 23 серпня. До речі, якщо хтось думає, що в президентському полку техніка була «з голочки», він сильно помиляється. Все справне вже давно було на фронті. І екіпажам БТРів, і технікам довелося добряче попрацювати, аби довести машини до боєздатного рівня. Забігаючи вперед, скажу – та сама ситуація була з технікою, яку передали в частини з параду на День Незалежності. Мені довелося спілкуватися з артилеристом із 55-ї бригади, якому дісталася гармата «з параду». Її так само довелося лагодити і налаштовувати. Гірка правда полягала в тому, що на параді показували техніку або експериментальну, або ту, яку на фронт ще не відправили, бо не встигли привести до людського стану і лише зробили «ходячою». Налаштовувати її доводилося в тому числі на передовій.
29 серпня 79-а прибула на фронт з метою йти на деблокування «Групи Хомчака» в Іловайську. Але тоді вже її участь не знадобилася, – того самого дня сталося Іловайське бойовище. На 2 вересня бригада стояла у Краматорську.
Чим були зведені загони 95-ї і 79-ї? Разом вони становили 1500 бійців. Штурмовий загін 95-ї бригади складався з двох батальйонних груп, кожна з яких мала по 15 БТРів, колісну техніку та по мінометній батареї на кожну. Ще є інформація про батареї гармат Д-30 і САУ. Склад 79-ї був плюс-мінус такий самий. Діяти штурмові загони бригад мусили окремо один від одного.
В ніч з 2 на 3 вересня штурмові загони обох бригад пересунулися у вихідні райони здійснення рейду: 79-а з Краматорська у Добропілля, 95-а – зі Слов’янська до Березівки (біля Новотроїцька). 3 вересня почався рейд. Перший етап проходив по практично українських тилах. 79-а бригада з Добропілля вирушила на Вугледар, Благодатне, Новотроїцьке, Оленівку, Ольгинку, Волноваху і далі по трасі Донецьк-Маріуполь аж до Привольного (біля Маріуполя). 95-а аеромобільна того ж дня здійснила марш по маршруту Березове, Докучаєвськ, Миколаївка, Стила, знову Докучаєвськ і знову Миколаївка. Наступного дня 79-ка рушила на південь, зайшла до Маріуполя, зробила поворот на Нікольське і знову повернулася до Миколаївки. 95-а з Миколаївки трасою повз Волноваху доїхала до Маріуполя, далі повернула на Кирилівку та Мирне і до кінця дня зосередилася біля Гранітного. Чого добилося командування АТО такими маневрами?
По-перше, дорогою штурмові загони 95-ї і 79-ї знищили низку загонів бойовиків, які вже встигли просочитися на українську територію. Наштовхнувшись на повноцінні військові частини, ті мусили хутко дати драла і принести своїм ватагам страшну новину – «там у укропів – війська!!!» По-друге, населенню (особливо проукраїнському) було наглядно продемонстровано, – всупереч страхотам зрадофілів, ніякої поразки нема, українське військо існує, і складати лапки та зливати воду украй зарано. По-третє, і головне, ці маневри українських військ були помічені російською агентурою і передані «за адресою». Я не знаю, які настрої були в російських штабах 2 і 3 вересня, але переконаний, там панував справжній переполох. Російське командування силилося збагнути, що це за війська? Звідки? Скільки їх? Скільки ще резервів має українське командування? За таких умов кидатися в наступ для них було вкрай ризиковано, вже було очевидно, атак в лоб «народ зайвої хромосоми» воліє уникати. Його улюблена тактика – або накривати артилерією здалека (кордон, Луганський аеропорт), або нищити ворога у підступних пастках (Іловайськ).
Іншими словами, штаб АТО настрашив російську сторону, що називається, «на одних понтах». Користуючись нагодою, командування перекинуло ротну групу 17-ї бригади з позицій біля Старогнатівки до Маріуполя, – там вона мусила посилити тамтешню групу військ. Водночас мобільну рейдову групу було створено командуванням Донецького прикордонного загону. Прикордонники-контрактники, які служили в тих місцинах задовго до війни і тому гарно знали місцевість, пройшли в розрив фронту і заходилися наводити жах на банди ДиРи в їхньому ж тилу.
А штурмові загони 95-ї і 79-ї продовжували «смалити». Існує інформація, що коридор для проходу у ворожий тил їм били десантники 25-ї та гармати 55-ї бригад. Десантники розповідали, слабким місцем рейду була гума на БТРах (особливо в 95-й) – вона стиралася, її рвали осколки. Деякі БТРи прийшли після рейду на самих лише дисках. Проте гарним були радіозв’язок і харчування – ті самі американські сухпаї, з яких влітку 14-го сміялися зрадофіли.
О 4-й ранку 5 вересня 79-а бригада рушила на Старогнатівку, перетнула фронт, знесла блокпости бойовиків по дорозі та атакувала залогу терористів ДиРи у Краснопіллі. Шоковані появою регулярної української армії у власному тилу, бойовики розбіглися як таргани. 79-а вирушила на північ, через Кам’янку та Воровське (Верхокам’янку) явним напрямком на вже зайняте росіянами Комсомольське (Кальміуське). Штурмовий загін 79-ї навів жаху в російських тилах, розвернувся на південь і рушив через Мічуріне у бік Тельманова (Бойківського). Але…
Того самого дня штурмовий загін 95-ї бригади вирушив з Гранітного, перетнув фронт в районі Староласпи, вибив залогу терористів у Сонцеві та рушив до райцентру Тельманове (Бойківське). Того ж дня Тельманове було взяте. Того ж дня штурмовий загін 23-го батальйону територіальної оборони, посилений ротною групою 17-ї, від Маріуполя сунув на позиції терористів ДиРи біля Комінтернова (Пікуз) у напрямку на Новоазовськ. До перемоги було дрючком кинути. Спільний удар штурмових загонів двох аеромобільних бригад з півночі, плюс удар 23-го БТрО, РТГр 17-ї бригади та бату «Азов» від Маріуполя, плюс дії рейдової групи прикордонників в тилу у терористів – і Новоазовськ був би звільнений, після чого вся ділянка кордону від Тельманова до Азовського моря знову повернулася б під контроль України. Але…
Загонам десантників прийшов наказ повертатися на територію контрольовану Україною. У Мінську було підписано протокол про припинення вогню з 18:00 5 вересня. Складно сказати, що сталося, – дуже схоже, що представники Росії (на зустрічі був присутній посол Росії Міхаіл Зурабов) реально злякалися появи у українців якихось невідомих резервів і усвідомили, що втрата Новоазовська – справа кількох годин. Це знову таки до питання, які сили ще здатна була виставити Москва, не проводячи мобілізації та не оголюючи Кавказ, Тиву та китайський кордон?
Того ж дня штурмові загони 95-ї і 79-ї аеромобільних бригад повернулися на терени контрольовані Україною – 95-а в районі Гранітного, 79-а в районі Староласпи. Завершився Рейд Помсти. Завершилася літня військова кампанія 2014 р. Почалася нова історія – війни після Мінська.
І ще. Маріуполь був врятований.
