Хто будуватиме метро на «Виноградар»?

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

А от зараз я розповім вам «зраду». Скажіть, що спільного між «Нафтогазом» і Київським метрополітеном? Відповідь – наразі нічого, але зв’язок з’явиться зразу, якщо тендер на будівництво метро на київський район «Виноградар» виграє така собі фірма «Інтербудтонель», бенефіціаром якої виступає Володимир Петрук – колишній заступник голови НАК «Нафтогаз» в часи першого прем’єрства Юлії Тимошенко. На сьогоднішній день в тендері на будівництво гілки на «Виноградар» присутні лише два учасника – відомий «Київметробуд» і ЗАО «Інтербудтонель» згаданого пана Петрука. Чому я звертаю на це увагу?

Ну, наприклад, тому що я пам’ятаю скандал, який спалахнув ще у 2012 р. Тоді ПрАТ «Київбудінвест» через тендер “в одного учасника” здобуло замовлення на розробку робочої документації для будівель у самому центрі Києва вартістю 14,63 млн грн з метою створення комплексу державних резиденцій для прийому вищих посадових осіб іноземних держав. Як їй це вдалося? А справа в тому, що раніше, у 2011 р., «Київбудінвест» виграв відкриті торги на створення проекту реконструкції вартістю 2,70 млн грн, а потім взяв та й зареєстрував на цей проект авторські права. І все. ДУС відтоді мав справу з делікатним питанням «захисту прав інтелектуальної власності». Як ви здогадалися з першого разу, 100% акцій «Київбудінвесту» належали Володимиру Петруку. Тому самому.

До речі, в активі «Київбудінвесту» будівництво санаторія «Пушкіно» в Гурзуфі (АРК Крим) на замовлення БФ «Професіонал» тодішнього прем’єра Миколи Азарова. Все зрозуміло?

Трошки часу біля компа, і з’ясувалося, що той подвиг в житті пана Петрука далеко не останній. Пам’ятаєте урочисте відкриття Бескидського тонеля у травні цього року? Так от. Ще у 2011 р., за влади самі знаєте кого, тендер на будівництво тонеля виграла фірма «Інтербудмонтаж» того таки Володимира Петрука. Нині держава через це має крупні неприємності. У травні 2017 р. «Інтербудмонтаж» подав у суд на стягнення з «Укрзалізниці» 12,39 мільйонів євро через те, що позивач ніби стикнувся з погіршенням геологічних умов в районі будівництва. Судові баталії тривають досі.

Мене страшна думка навідала, а що в нас з геологічними умовами на трасі метро на «Виноградар»? Там вони часом погіршитися не можуть? У скільки це погіршання обійдеться державі?

Й на біс. Можна порадіти за «Інтербудмонтаж»! Паралельно з судовими тяжбами через погіршення геологічних умов на Бескидському тонелі він побудував гілку і дві станції метро… у Москві. Тій самій. Столиці РФ, відомої в Україні як країна-агресор. Судячи з преси, метро у Москві компанія пана Петрука прокладає й досі. І – без глузів! Компанії, яка так влучно залізла на будівельний ринок Москви і навіть відхопила там крупне замовлення, я б аплодував стоячи, якби не одна деталь. Це не Рига. Не Таллінн. І навіть не Тбілісі. Це – Москва! Замовлення такого рівня, просто вигравши тендер, там отримати нереально – на таких щаблях бізнесу чужі не ходять гарантовано. До того ж Московське метро – об’єкт оборонний. В Москві, аби здобути доступ до такого будівництва, треба бути на постійному контакті з ФСБ.

А тепер питання – ЯК таке замовлення могла отримати компанія з України? Боюся, це питання швидше до СБУ та СЗР.

Мене ж як інженера насторожило інше. В ході перегляду матеріалів про компанії, пов’язані з паном Петруком, мені трапилися десятки коментарів людей, які, за їхніми словами, працювали в його будівельних компаніях, і умови праці там описують як жахливі. Коротко – постійні затримки з/п, нелюдське ставлення до працівників, намагання економити на техніці через використання прихованих ресурсів (тобто шматки роботи люди виконують практично безкоштовно через побоювання втратити раніше зароблене). Як похідне – текучка кадрів. Будь-який виробничник відає – забезпечити якість робіт за такої організації нереально як таке.

Через це я маю серйозне питання до Київської міської адміністрації. Панове, воно нам треба? Чи не варто звернути увагу на деякі темні боки учасників тендеру? Бо розумієте, в метро, побудованому підрядником, їздитимуть оті самі виборці, які невдовзі голосуватимуть за Київраду і особисто за мера столиці. І в разі чого винними для них будуть не підрядники, а керівництво столиці.

А підстав для появи цього «в разі чого» явно не бракує.


Олена Монова

Интересное.

Нет, мне, конечно, могут снова попытаться заткнуть рот и сказать «сиди, Монова, в своих е*енях на жопе ровно, а мы тут в Киеве сами без тебя разберемся».

Но, видите ли, я в Киев тоже иногда приезжаю и даже, прикиньте, катаюсь в метро. И когда вдруг узнаю, что в тендере на строительство метро на Виноградарь в числе прочих участвует компания, которая принимала участие в строительстве метро в Москве не далее, как в прошлом году, как-то мне не очень это нравится.

Метро все-таки режимный объект, а вдруг мне надо будет на Виноградарь по делу срочно, а тут такая хрень. Придется пешком идти.

Всего в тендере изначально было три участника: “Киевметрострой” (Киев), “Строительная компания “Адамант” (Мукачево) (в процессе «Адамант» потерялся и на аукцион не выходит) и вот этот самый “Интерстройтоннель”, который вроде тоже Киев, но на самом деле не очень, если ковырнуть чуть глубже, на глубину залегания тоннеля метрополитена.

Потому что, по некоторым данным, руководитель компании Владимир Петрук имеет гражданство России. Как говорится, запас карман не тянет, тем более, Россия допускает наличие двойного гражданства. Правда, упоминания о таком досадном обстоятельстве в интернете почистили, осталось только на people.ru, так что тут фифти-фифти.

Зато не почистили интервью российскому изданию, где г-н Петрук открыто, широко, и ничуть не стесняясь, рассказывает о расширении сотрудничества с Россией и российскими партнерами. Интервью вышло в апреле 2017 года, война полным ходом, но это такие мелочи по сравнению с возможностью рыть в России тоннели.

Кстати, о тоннелях.

Компания еще и в строительстве Бескидского тоннеля принимала участие, причем разошлись с заказчиком (в данном случае — с Укрзалізницею) как-то не очень хорошо, а если точнее, очень нехорошо разошлись, потому что компания подала в суд на УЗ с требованием взыскать 12,39 млн евро. Мотивация иска — непредсказуемое ухудшение геологических условий в процессе строительства (конец цитаты). Суд, кстати, до сих пор идет, и УЗ имеет все шансы влететь на круглую сумму на ровном месте. Только потому, что подрядчик не спромігся проанализировать как следует свою геологию и решил под это дело слегка оставить без трусов Укрзалізницю.

Итак, что мы имеем. Гражданин, бизнес которого напрямую завязан на РФ, и у которого, возможно, есть гражданство России (даже если нет, то первого пункта достаточно), деятельность которого в Украине проходит со шлейфом скандалов и срывов сроков, участвует в аукционе на допуск к работам на режимном объекте с грифом «государственная тайна», тобто к технической документации объектов оборонного значения.

Решение, конечно, принимать не мне, и слава дяде богу, да и вообще я в е*нях живу и сижу на жопе ровно, но может быть с метро на Виноградарь управятся компании без балалаек в анамнезе? Ну, чтобы потом не случилось резкого ухудшения геологических и прочих условий.

Автори