Про Томос та не тільки
Наближається 1030-та річниця Хрещення Русі-України.
Я не релігійна людина. Не знаю, як буде під кінець життя (бо вже їду з ярмарку), але поки звик спиратись на здоровий глузд, розум та науку, аніж на ту субстанцію, яку прийнято називати Богом. Та й важко мені розриватись між християнським собором та синагогою. 🙂
Між тим, релігія – це система інституцій, яка багато віків чинить значний вплив не тільки на всі сторони нашого життя, але й на державність. І ніколи країна не буде самостійною, допоки цей ідеологічний монстр ієрархічно залежатиме від центру, який знаходиться на території ворога.
А тепер по суті… Такого шансу отримати церковну самостійність, як зараз, може не бути ще багато десятиріч. Тому на протидію цьому Кремль кинув більше сил, аніж на війну у Сирії та на Донбасі. Спроби підкупу, десятки тисяч листів “обурених” вірян, агенти впливу etc.
«Спасітєль Отєчєства» Вадим Новінський за рознарядками по єпархіях вже везе тисячі віруючих не лише із регіонів України, але й, під приводом паломництва до Лаври, з російських земель – декотрі з «богомольних» російських бабусь вже чи не тиждень «моляться» в Києві в очікуванні «свята» (інформація LB).
Але… Варфоломій І і перші особи інших помісних православних церков ПРОІГНОРУВАЛИ запрошення УПЦ МП на свята. Проте не відмовив він Президентові України – делегація від церкви-матері в Україні буде, але в дуже урізаному складі. Інші помісні церкви відправляють свої делегації також на МАКСИМАЛЬНО низькому рівні.
Про що це свідчить? Як стверджує релігієзнавець О.Саган, кількість та рівень церковних делегацій, які відвідають Київ, а також перелік країн, які взагалі відреагували на запрошення УПЦ МП, свідчать про стратегічну перемогу Константинополя над московською церковною дипломатією: ідея Томосу для українського православ’я визріла не лише там та у Києві, але й в інших православних «диптихіальних» церквах.
Чи “світить” нам Томос саме 28 липня? Сумніваюсь, бо Константинополь захоче уникнути публічної смути, що може виникнути серед мобілізованих прибічників МП. А от одразу після цього ми, думаю, отримаємо церковну незалежність без зайвого галасу.
Останній момент. Про віруючих не кажу, але чи важлива ця подія для атеїстів та агностиків? Безумовно, бо рветься остання пуповина ПРЯМОГО ідеологічного впливу гундяєвщини (читай: ФСБ) на українців. Ще деякий час Московська церква буде функціонувати в Україні, але за історичними мірками її дні полічені. На що сподіваюсь і на що молюсь, навіть не будучи людиною релігійною. Бо сподіваюсь на людський розум, а молюсь на Україну.
Шануймося!
