Про пам’ятник Бандері
Чому вони щоразу паплюжать пам’ятники Бандері, іншим керманичам ОУН та борцям за Незалежність України?
По-перше – бо точно знають, відповідь не прилетить. Попри всі жахи останніх двох років ми не опустилися до їхнього рівня. Ми не паплюжимо пам’ятники лідерам білої еміграції у Європі. По декомунізації демонтовано чимало пам’ятників, але не зачеплений жоден пам’ятник, що стоїть над реальним похованням реальних людей. Ми вміємо шанувати пам’ять мертвих. Вони – ні. Ні своїх – ні чужих. Ми вже знаємо як вони ставляться до своїх загиблих на Донбасі.
Ми лишилися людьми. Вони – хизуються нелюдскістю.
По-друге – від безсилля. Піти до шахти Бутовка – так можна й чергу поперек грудей зловити. Сунутися в промку Авдієвки – так можна й без башки залишитися. Відірватися на вулиці до перехожого-правосека – можна й мізкою вмитися.
А пам’ятник?… Він же здачі не дасть. Його можна паплюжити безкарно.
Вони хотіли показати які вони циніки та боягузи? Власне, ми й так знали.
