Про партії корупціонерів, які називають себе антикорупціонерами
Я дуже радий з того, що корупціонери, які називають себе антикорупціонерами, нарешті змогли втілити свої політичні хвантазії у вигляді політичних проектів (слово “партія” вживати не буду, бо нема в Україні політичних партій, є політичні проекти, а це посміховисько тим більше)
Чому радий? – Тому що:
1) Корупціонери, які називають себе антикорупціонерами, перестають бути фантомами, які можуть собі безперешкодно ляпати язиками. Тепер всі їх “досягнення” і всі їх багаточисленні зашквари будуть мати проекцію на їх політичні проекти і на їх “рейтинги”.
2) Корупціонери, які називають себе антикорупціонерами, тепер змушені будуть показати своїх справжніх григоришиних. І краудсорсингом схеми фінансування вже не прикриєш. Так, Вася Гацько ще якось сидів і тихо морозився у відповідь на запитання хто ті 3 особи, що фінансують 90% Демальянсу. Тепер же увага буде значно більшою і прискіпливішою, тому відморозитись вже не вийде і списати фінансування на підставних осіб – теж.
3) Корупціонери, які називають себе антикорупціонери, створивши партії і йдучи в політику, тепер самі стануть … пам-па-ра-рам-пам-пам об’єктами антикорупційних розслідувань своїх політичних конкурентів. А конкурентам, я думаю, є про що говорити 🙂 От Скрипін сьогодні малеееееееееньку верхушку айсберга показує, в честь створення партії🙂 І, я думаю, що навіть неосвічені інфантильні фанати корупціонерів, що називають себе антикорупціонерами, по результатах цього всього припухнуть від їх “антикорупційності” 🙂
А тут іще інша частина корупціонерів, які називають себе антикорупціонерами, створила іншу партію. Тому буде весело поспостерігати за їхнім батлом в змаганні за й так обмежений електорат неосвічених інфантилів з соцмереж. Певно тепер Лещенко проведе розслідування і виявить, що Касько таки вкрав 2 квартири, навіть попри те, що вони всі спільно жерли в найантикорупційнішому ресторані Києва.
Саме створення 2 партій – це вже достатньо наглядно показує, що інтереси спонсорів різні і що вони не можуть домовитись навіть на цьому етапі, маючи спільне “коріння”, уявіть собі, що б було, якщо б зараз проходили вибори в Раду і ми обрали отаку …. ?
4) Корупціонери, що називають себе антикорупціонерами, створили партію. З кожним днем, їхня, і так не густа підтримка, якої не вистачає навіть в соцмережах, буде танути, і розуміючи це вони будуть йти на істеричні кроки для перевиборів, тим самим показуючи свою справжню суть. А це дуже важливо, щоб весь народ побачив хто вони такі і що (хто) стоїть за їх “антикорупційністю”.
5) Корупціонери, які називають себе антикорупціонерами, тепер змушені будуть щось робити, щось реальне, а не просто в піддиктовку григоришина писати “антикорупційні” байки для неосвіченої частини суспільства, яка не здатна не те, що аналізувати, а навіть попросити підтвердження у вигляді документів. А тепер їм треба буде показувати результат.
Іронія в тому, що вони поняття не мають, що таке “результат”, що таке “працювати”, що таке “створювати”.
Найєм, який пропустив 70% чи 80% голосувань, не голосував за антикорупційні, безвізові закони, тепер, ставши “лідером” “партії” закликає до відповідальності 🙂
Тому будь-які спроби нездар щось створювати будуть виглядати вельми смішно і зашкварно для них. А продовження нічогонероблення просто поховає проект вже за кілька місяців.
Тобто, в будь-якому випадку проект поховає сам себе швидко. Питання лише в тому наскільки швидко і наскільки весело нам буде за ним спостерігати.
