Дональд Трамп і монобільшість по-американськи

Сергій Мельник / LB.ua

20 січня Дональд Трамп стане 47-м президентом США. І в США складеться унікальна симфонія всіх трьох гілок влади: президент — республіканець, у Палаті представників і Сенаті більшість республіканська, у Верховному суді консерватори також мають чисельну перевагу. 

Республіканська більшість у Сенаті й Палаті представників спричинила побоювання, що Конгрес не буде ефективним інструментом стримування й противаг для Білого дому. 

Однак уже перші кадрові ініціативи Дональда Трампа зіткнулися з доволі впевненим спротивом республіканців у Сенаті. Тож турборежиму, ймовірно, очікувати не варто.

Монобільшість з нюансами

Поразка демократів 5 листопада виявилася не настільки серйозною, як це могло здатися на тлі впевненої перемоги Дональда Трампа над Камалою Гарріс.

У Конгресі республіканці зберегли більшість у Палаті представників і здобули її в Сенаті. Однак в обох палатах розклад голосів — і між двома партіями, і в самій Республіканській партії — навряд чи дає команді Дональда Трампа підстави для надмірного оптимізму.

Палата представників. За підсумками виборів республіканці здобули у ній 219 місць, демократи — 213. Ще в трьох округах досі тривають підрахунки — розрив між кандидатами становить по кількасот голосів. Ймовірний фінальний результат: 221 проти 214 за потреби 218 голосів для ухвалення рішень.

Доволі хитка перевага. І сама більшість при цьому неоднорідна: палкі прихильники Дональда Трампа, хоч і домінують у ній, змушені співіснувати з представниками поміркованого крила партії і навіть двома конгресменами, які голосували за імпічмент Дональда Трампа у 2021-му. Тому спікеру Палати представників Майку Джонсону (рівень підтримки України, за підрахунками коаліції «Республіканці за Україну», поганий), лідеру більшості Стіву Скалізу й батогу більшості (партійний лідер, відповідальний за дисципліну голосування) Тому Еммеру (в обох оцінка за підтримку України від згаданої коаліції чудова) доведеться докладати титанічних зусиль для того, щоб кожного разу зібрати голоси за ухвалення тих чи інших рішень. У тому числі завдяки поступкам і внутрішнім фракціям, і демократам.

І навряд чи тому самому Майку Джонсону, відданому соратнику Дональда Трампа, подобається ініціатива майбутніх очільників Департаменту з питань ефективності уряду Ілона Маска й Вівека Рамасвамі позбавити Конгрес права контролювати федеральні витрати.

Сенат. Фінальний розклад — 53 республіканці проти 47 демократів. Плюс у більшості буде за потреби додатковий голос віцепрезидента США.

На перший погляд, голосів достатньо. Проте з-поміж 53 сенаторів щонайменше чотири — відкриті критики Дональда Трампа. Ще 11 відбувають останню каденцію в Сенаті, тож, на відміну від молодших колег, не мусять виконувати бажання й забаганки 47-го президента США, щоб той допоміг або хоча б не перешкоджав їхній подальшій кар’єрі: більшість критиків Дональда Трампа з табору республіканців у підсумку опинилися за бортом Конгресу через те, що він підтримав на виборах їхніх конкурентів. Та й серед решти обов’язково знайдуться ті, хто не буде підтримувати позицію Білого дому з тих чи інших питань.

У цьому сенсі дуже показовим було голосування за лідера майбутньої республіканської більшості в Сенаті. Кандидатуру сенатора Ріка Скотта, якого активно, навіть агресивно просувало оточення Дональда Трампа (Ілон Маск, Роберт Ф. Кеннеді-молодший, Такер Карлсон та інші), його колеги відкинули вже в першому турі виборів. Натомість сенатори обрали Джона Туна, старожила Конгресу (і послідовного прихильника підтримки України), у якого склалися доволі непрості стосунки з обраним президентом США. Настільки непрості, що під час виборів 2022 року Дональд Трамп особисто докладав зусиль, щоб завадити переобранню сенатора. Утім цього разу безуспішно.

Другий номер у республіканській ієрархії в Сенаті, майбутній батіг більшості Джон Баррассо є певною противагою Туну — він палкий прихильник Дональда Трампа й усіх його ініціатив. (Наприклад, сенатор Баррассо тривалий час активно підтримував Україну, навіть відвідав Київ, однак коли Трамп публічно виступив проти допомоги нашій країні, різко змінив позицію.) Тож збір голосів буде, м’яко кажучи, непростим.

До того ж для того, щоб внести зміни до бюджету чи податкової політики (а Дональд Трамп планує і те, і те), потрібна не проста більшість Сенату, а 60 голосів, тож, знову ж таки, доведеться шукати компромісів з демократами.

Фільтр Сенату пройдуть не всі

Після оголошення результатів виборів Дональд Трамп доволі швидко оголосив кандидатів на більшість ключових позицій у системі виконавчої влади США. І одного вже довелося замінити: конгресмен Метт Гетц, якому обраний президент запропонував посаду генерального прокурора США, трохи більше ніж за тиждень відмовився від номінації.

Для Дональда Трампа це був доволі ризикований крок — запропонувати головну посаду в системі юстиції особі, щодо якої на той момент тривало розслідування комітету з етики Палати представників через звинувачення в сексуальних стосунках з неповнолітньою та вживанні наркотиків. Хоч, імовірно, обраний президент США був упевнений, що на хвилі успіху йому не перечитимуть. Сенатори такої хвацькості не оцінили, ряд впливових республіканців публічно виступили проти — і Гетцом довелося поступитися.

Ще кілька кандидатур Дональда Трампа теж матимуть проблеми (станом на зараз) зі схваленням Сенату. Зокрема, кандидатка на посаду директора Національної розвідки Тулсі Габбард (колишня конгресвумен від Демократичної партії, а нині переконана трампістка, любителька транслювати маячню російської пропаганди), кандидат у міністри оборони Піт Хегсет (звинувачений у сексуальних домаганнях) і потенційний міністр охорони здоров’я Роберт Кеннеді-молодший (антиваксер і конспіролог, також схильний повторювати російські наративи).

Сенатори від Республіканської партії також без ентузіазму поставилися до пропозиції радників Дональда Трампа позбавити кандидатів на посади у виконавчій владі необхідності проходити перевірку ФБР і передати цю функцію приватним детективам. Це мало б покращити шанси деяких кандидатів (Тулсі Габбард, наприклад) отримати дозвіл на урядову роботу.

«Хоча більша частина Республіканської партії стала дочірньою компанією Трампа, усе ще є деякі республіканці в Сенаті, які вважають себе членами рівноправної гілки влади й серйозно ставляться до свого обов’язку консультувати й погоджувати», — констатувало видання Politico.

Сенат відправлять на канікули?

Щоб не погоджувати кандидатур міністрів із сенаторами, у команді Трампа розглядають можливість відправити Сенат на канікули. Перерва в роботі Сенату на 10 днів і більше відкриває президентові США право робити термінові призначення без необхідності проходити через затвердження кандидатур керівників федеральних відомств Сенатом.

Ще 10 листопада Дональд Трамп у своєму дописі на X недвозначно заявив: лідери його партії в Сенаті мусять погодитися на такий сценарій: «Будь-який сенатор-республіканець, який бажає отримати посаду КЕРІВНИКА в Сенаті Сполучених Штатів, повинен погодитися на призначення перерви (у Сенаті!), без якої ми не зможемо вчасно затвердити людей. Іноді голосування може тривати два роки, а то й більше. Це те, що вони зробили чотири роки тому, і ми не можемо допустити, щоб це повторилося. Нам потрібно заповнити посади НЕГАЙНО!».

Однак як повідомило видання The Hill, кілька лідерів Республіканської партії заявили, що Дональд Трамп не може обійти Сенат.

Зокрема, республіканець Джон Корнін, старший член юридичного комітету (програв з невеликим відривом Джону Туну голосування за позицію лідера партії в Сенаті), заявив, що Конституція не дає президентові повноважень змусити Сенат оголосити перерву.

«Доктрина поділу влади є достатньо фундаментальною: три рівні гілки влади. Одна гілка не може контролювати дві інші», — сказав він.

Сумніви в реалістичності такого варіанта публічно висловив і лідер республіканської більшості Джон Тун. А його близький соратник, сенатор Майк Раундс зазначив, що спроби змусити Сенат оголосити перерву, щоб обійти процес затвердження кандидатів у міністри, будуть контрпродуктивними в довгостроковій перспективі.

* * *

Власне зараз на Капітолійському пагорбі вирішується, якою буде друга каденція Дональда Трампа: чи може він керувати на власний розсуд, не озираючись на Конгрес і стару еліту Республіканської партії, чи все ж змушений буде піти на компроміси, як це сталося у 2016-му, коли він уперше став президентом США.

І, треба сказати, що Дональд Трамп, попри свій брутальний імідж, уміє домовлятися. У тому числі із сенаторами.

«Коли я дзвоню в Білий дім і залишаю повідомлення п’ятьом людям, які там працюють, той, хто найімовірніше передзвонить мені, і майже напевно той, хто зробить це першим, — це Дональд Трамп, — сказав виданню The Wall Street Journal сенатор Кевін Крамер. — Хто б не був його зв’язком (із Сенатом), ніхто не працюватиме над цим так старанно, як він».

Джерело

Автор