Відновлюватися попри війну
Сьогодні стала свідком двох одночасних процесів: на одній ділянці проспекту прибирають наслідки руйнацій після нічного прильоту авіабомби – вибиті вікна, пошкоджені лінії електропередач, бачу вщент зруйновану автозаправку, поряд будівельний супермаркет, який вже дивиться фанерними вітринами, непрацюючі світлофори… І через кілометр інший процес: місто оновлює труби опалення. Новісінькі, у великій кількості. Також працює техніка, працюють люди. Все розрито та вкладається нове обладнання під землю.
Пам’ятаєте, що на росії ті самі труби не замінюють, бо немає грошей, і вони ще з минулої зими з проривами, дірками в тих трубах, з холодними будинками? І це “вєлікая дєржава”, і це їх ще не бомблять, як нас. Бо нас бомблять щодня (!). Напевно ж з метою терору, і виключно терору, щоб змусити населення благати про переговори на будь-яких умовах росії. Цієї ночі такі руйнування, минулої – багатоквартирні будинки, дитячі магазини, парки тощо. Що буде зруйновано цієї ночі чи вечора, чи цього дня, – вже не викликає сумнівів, буде чи ні. Бо, скоріше за все, буде.
А ми труби замінюємо. Цей процес оновлення почався ще перед повномасштабною війною, старі радянські були вилучені вздовж довжелезних проспектів, а на росії, виходить, – ні. І я би колись ще й хотіла поставити запитання меншовартісним, які з придиханням дивилися в бік росії, – що вони там цікавого знайшли? Але ж більше не цікаво. Коли ти живеш на росії, і у тебе взимку проривають ці труби, тисячі людей в мороз залишаються без тепла та швидких результатів їх ремонту, – ти отримуєш те, на що заслужив.
Меншовартість така погана хвороба, що не дає вчасно побачити, що ти зі своєю любов’ю до росії лізеш у лайно. З українського Криму-перлини – в совковий Крим під окупацією. З Донецьку, який при Україні став найкращим містом для ведення бізнесу (2012), – в Донецьк, який дихає на ладан та існує на пташиних правах як периферія. Київ перевершує Ма-а-аскву за справжністю, історичною цінністю, цілісністю, красою. Він не є фальшивою вітриною, на відміну від столиці московії.
Ну, а мій Харків після кожної ночі, як дисциплінований та стійкий військовий, оговтується та міняє труби опалення, щоб мільйон людей не жили, як свині на омріяній кимось сусідній території.
Ілюстративне фото: КП «Харківські теплові мережі»
