Австралійські Abrams для України
Міністр оборони Австралії Пет Конрой на зустрічі з представниками НАТО заявив, що його країна ухвалила рішення постачати танки Abrams в Україну, пішов запит до США на реекспорт.
Йдеться про 49 із 59 танків M1A1SA Abrams, їх замінюють на сучасніші M1A2 SEP v3 — ймовірно, 10 будуть донорами, бо танк пройшов 17 років життєвого циклу й потребує капітального ремонту, модернізації та адаптації під українські реалії.
Так Вашингтон оминає заборону експорту секретної броні з панелями збідненого урану, яка не залишала території континентальних США, — не робили винятків ні для держав ЄС, ні для Тайваню, ні для Австралії, тобто для найближчих союзників.
Сам же єдиний завод США забитий замовленнями для Варшави, Тайбея, Канберри й інших — кілька сотень машин.
Плюс версія M1A1SA (де SA — це «ситуаційна обізнаність») майже наздогнала M1A2.
Там тепловізор на кулеметі, у командира й навідника, різні інфрачервоні датчики й нічні канали, лазерний далекомір, оцифрування башти з моніторами, канал зв’язку з піхотою через телефон (здавалося б, проста річ, але як воно полегшує життя і десанту, і групі прикриття).
Тому коли Москва каже: “передає застарілі танки”, хоч сама користується Т-55, — це схоже на шизофренію. Утім ми всі вже давно звикли.
Але це означає, що швидко не буде. Як би ця фраза не дратувала зараз, але це факт.
По-перше, необхідно готувати тил: фахівців з двигунів, ходової, електроніки, у кожній роті — ремонтно-евакуаційні машини, на батальйонному рівні — пересувні майстерні з краном, здатним зняти двигун.
Плюс потрібна модернізація до M1A1SA-UKR.
Як мінімум це пакети активної броні, посилення лобового захисту, активна броня на башту (зазвичай наш «Контакт»), складні екрани від дронів, дуже бажано РЕБ, причому в широкому діапазоні, зараз росіяни йдуть і вгору, і вниз.
Створення тилу теж загалом не швидке: хороший моторист, екіпажі двох БРЕМ M88A2 IRV Hercules на кожну роту, водії тралів, електронник — нікого з них не готують за лічені дні.
Та й командира танка на базовому курсі бронетехніки навчають 20 тижнів — аби міг зайняти місце будь-якого члена екіпажу, якщо той загине або залишить машину в бою. Прискорені курси можливі, але небажані.
В агломераціях на сході України танки з танками борються рідко, у степах півдня теж — через міни, дрони, насиченість ПТРК тощо.
Робота на придушення вогневих точок, розбір укріплених будівель, підтримка піхоти через її голову, вогонь із закритих позицій, каруселі вимагають гарної підготовки.
Чи вплине це постачання на хід війни? Ну, у нас будуть сучасні танки, а не Т-62. Чому Захід не поставить їх сотні штук?
З багатьох причин, але одна з основних — пакет без навчання, запасних частин, двигунів і снарядів, доставки, модернізації, ремонтів (поки не буде готовий оперативний тил) коштує 169 млн доларів. З усім цим може підрости і до 300 млн.
В американському пакеті 425 млн коштують ракети до ППО (включаючи NASAMS, паліативні батареї, сотні Stinger, керовані бомби, снаряди у двох калібрах, ПТРК TOW і Javelin, броньовані Humvee).
49 танків булькнуть на поточний фронт не особливо помітно, причому частину можуть накрити в оперативному тилу, частину — дронами в тактичному, аварійність (коли вони є, а в строю їх нема). Не можна сказати, що вони не важливі — танкам поки що альтернативи не знайшли. Але можливості в Abrams усе-таки вужчі, ніж у звичайних пакетів допомоги нам.
А пакет від США — це оперативне постачання, що забезпечує стійкість усієї лінії: тактичну гнучкість, прикриття з повітря, вогневу міць, маневреність.
Те, що все вирішиться на землі, не означає, що все вирішиться танковими колонами.
Поставивши бригаду Іраку й подивившись, як вони її перевели в стан небоєготовності, убивши матеріальну частину, американці скептично ставляться до швидкого освоєння танкової техніки.
Але тут вдалося обійти і завантажену лінію, і заборону експорту броні зі збідненого урану, і знайшли непогані машини — хороша робота партнерів.
Фото на заставці: Australian Army
