Що має зробити Україна, аби не провалити мобілізацію
Ми провалюємо мобілізацію через абсолютну відсутність єдиного вектора.
Як може одна держава йти одночасно в бік «нам потрібні солдати на фронт» і «давайте забронюємо всіх, кого можна, і особливо тих, кого не можна»? Це ж безумство на межі дебілізму.
У нас є мобілізаційний резерв – наприклад, 5 млн людей (підрахунок «Texty.org.ua»). Ми щодня його вичерпуємо, зменшуємо – і робимо це спрямовано і навмисно! Не побороли корупцію в МСЕК і ВЛК, – вважай, ще тисяча (або більше) здорових чоловіків за гроші ЩОДЕННО отримують свідоцтво, що дозволяє їм не йти у військо. Не побороли корупцію в міграційній службі, у прикордонних службах, – ще вважай сотні людей В ДЕНЬ виїжджають (вибігають, випливають) і не повертаються.
Держава закрила півтора (а може, й більше) мільйона людей від мобілізації як заброньованих, як «критичну інфраструктуру». І ми чудово розуміємо, що більша частина з них працює на підприємствах, які не є критичними ні в якому трактуванні цього терміну. Це магазини будматеріалів, це ігорний, мати його, бізнес, це торгівельні мережі, це футбольні й не тільки клуби, чиї власники зуміли «домовитися», – за гроші чи на власних звʼязках. Скільки це з полутора мільйонів заброньованих? Я не знаю.
В моєму «улюбленому» департаменті поліції охорони, про який я вже писав, – 16000 людей. На військовий лад – чотири бригади, всі заброньовані. А є ще й інші департаменти в Нацполі, є воєнізована охорона Укрзалізниці, є судова охорона, є багато, багато всього іншого тільки в самої держави. А ще перераховані вище заброньовані приватні бізнеси у величезній кількості.
А ще ми впевнено йдемо курсом на «економічне бронювання» (читай – легальний «відкуп» від армії), який ще більше зменшить наш мобілізаційний резерв. Тобто ми як держава системно робимо все, аби якомога менше людей в країні навіть ТЕОРЕТИЧНО можна було б мобілізувати.
І одночасно ми витрачаємо колосальну енергію (і маємо величезне зростання дизморалі) через те, що таскаємо по вулицях людей по одному. Це банально неефективно. І ще більш неефективно, зважаючи на те, що держава розмовами про «економічне бронювання» і неефективною боротьбою з корупцією фактично підштовхує потенційних мобілізованих бійців не готуватися до боїв, а шукати «варіки пропєтлять».
Тому що меседж від держави «за бабки в армію можна не ходити» звучить хіба що не вголос.
Держава має зараз, сьогодні, вже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує. Це, в першу чергу, МАКСИМАЛЬНЕ зняття броні і покарання тих, хто бронював за гроші. Це, в ту ж першу чергу, чітка заява про те, що ніякого економічного бронювання не буде. І, знову в першу чергу, максимально ефективна боротьба з корупцією всюди, де за бабки скорочується наш мобілізаційний резерв.
Так, все це в першу чергу. Другої черги тут немає. Якщо ми не виконуємо першу, то другу будуть досліджувати історики в світі з іншими кордонами України на політичній мапі. І це – в кращому випадку. У гіршому і мапа, і світ обійдуться без нас.
Доповідь закінчив.
Колаж: ТСН
