Вісті з фронтів. 16.09.2024
Актуальні події з кількох напрямків.
1. На Куп’янському напрямку, очевидно, противник силами 1-ї “гвардейской” танкової армії (ТА), а саме її 2-ї “таманской” мотострілецької дивізії (мсд), при дієвій участі 4-ї “кантемировской” танкової дивізії (тд), активно рветься до річки Оскіл по напрямках:
Піщане (нижн.) – Кругляківка,
Піщане (нижн.) – Колісниківка.
Протягом крайнього тижня противнику вдалося суттєво розширити своє вклинення в районі с. Піщане й він достатньо близький до того, аби перерізати дорогу, яка йде з Борової на Куп’янськ вздовж р .Оскіл по її лівому берегу.
Від Кругляківки передові підрозділи противника знаходяться на відстані трохи більше 3 км, а від Колісниківки й того менше – десь 2.5-2.8 км.
Якщо нічого не поміняється, а я поки не бачу до того якихось підстав, противник, очевидно, протягом якогось найближчого часу зуміє вийти на лівий берег р. Оскіл на відтинку Глушківка – Кругляківка й таким чином розріже наш плацдарм на р. Оскіл на дві частини – меншу північну (Куп’янську) й більшу південну (Борова).
У зв’язку з цим варто підкреслити, що по напрямку Синьківка – Петропавлівка, на тому ж Куп’янському напрямку, противник також має просування на ділянці між власне Синьківкою та залізницею, що веде з півночі на Куп’янськ-Вузловий.
2. На Краматорському напрямку передові підрозділи угрупування військ (УВ) противника “Юг” у районі м. Часів Яр також мають успіх.
Судячи зі всього, їм таки вдалося перетнути канал “Сіверський Донець – Донбас” і там закріпитися в межах самого міста, а саме:
– в районі вул. Олега Кошового,
– й по напрямку Калинівка – Рідкодуб’я.
Очевидно, в обох випадках мова йде про частини та підрозділи 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника, яка діє по цьому напрямку всіма трьома своїми “лінійними” полками за підтримки ряду підрозділів 4-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 2-го армійського корпусу (АК) та 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мсд.
І хоча ці успіхи противника носять “обмежено-тактичний” характер (створені ним на каналі плацдарми розміром максимум “на роту”, а то й “на взвод”), однак у сенсі подальших дій противника це, скажімо так, не зовсім позитивні події. Особливо по напрямку на “Північний” район м. Часів Яр, де противнику вдалося створити більший плацдарм.
3. На Торецькому напрямку у смузі дії 41-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, очевидно, передові підрозділи ЗСУ після своїх успішних контратакуючих дій по напрямку Неліпівка – Нью-Йорк у бік вул. Спортивна відійшли у північну частину Нью-Йорка й продовжують утримувати невелику частину селища по обох боках вул. Київська, більша частина с. Нью-Йорк знаходиться під контролем противника.
Що стосується самого м. Торецьк, то противник докладає максимальних зусиль, аби просунутись вздовж вул. Дзержинського, діючи з боку с. Північне. Наразі запеклі бої тривають в районі Хлібокомбіната та Виправної колонії.
Очевидно, головним їх сенсом є прагнення командування противника прорватися у центральну частину м. Торецьк. Для чого воно, ймовірно, передбачило активні наступальні дії як з боку с. Північне, так і з боку с. Залізне. Однак, на даний момент, судячи зі всього, ударна тактична група противника (скоріше за все, підрозділи 74-ї та 132-ї омсбр противника) не можуть прорватися з боку с. Залізне, тому перенесли зусилля по напрямку з боку с. Північне, де у противника виходить просуватися “по чуть-чуть”.
3. На Покровському операційному напрямку, ймовірно, противник зумів трохи розширити своє вклинення в районі Новогродівки у західному та південно-західному напрямку, однак за Лисівку та Сухий Яр, як він прагне, зачепитися йому поки не вдається. Має певне просування в самій Гродівці, де, ймовірно, найближчим часом вийде до р. Журавка.
Однак на даний час у мене немає інформації про те, що противнику вдалося власне на Покровському напрямку прорватися ЗА бар’єрний рубіж по р. Журавка та р. Казений Торець. У цьому відношенні найбільше загрозливими ділянками є район Новогродівки, де противник діє по обох боках залізниці, яка веде з Авдіївки на Покровськ, а також район Гродівки.
Але наразі свої головні зусилля противник концентрує не на Покровському напрямку, а на районі м. Селидове та південніше.
Як на мене, ситуація там поступово набуває достатньо загрозливого для ЗСУ характеру. Противник повністю зайняв с. Галицинівка, веде бої за Желанне Перше та Українськ, має просування по напрямку Красногорівка – Гостре та Красногорівка – Олександропіль.
Та й загалом, ситуація між Селидовим і Гірником, схоже, є вкрай небезпечною. Якщо противник продовжить просування на цьому відтинку, вона цілком може набути катастрофічного характеру для всього флангу нашого угрупування, яке оперує південно-східніше Покровська. Якщо противник прорветься в район с. Цукурине (а то й в район Вознесенки), мова тоді піде не просто про відхід ЗА р. Вовча.
Очевидно, сили та засоби противника (я їх описував у кількох своїх нещодавніх оглядах, тому зупинятися на цьому зараз не буду) зі складу двох його угрупувань військ (УВ) “Центр” та “Юг” на даний момент активно намагаються “зімкнути” свої суміжні фланги й повністю витіснити українські війська за р. Вовча під загрозою їх охвату з півночі та півдня.
Однак, судячи зі всього, цей задум противника не є таємницею для українського командування, позаяк ЗСУ продовжують утримувати район Гірник – Желанне Друге – Олександропіль – Курахівка, що забезпечує сталість їхньої оборони по річці Вовча в районі переправ. Або, краще сказати, можливість здійснення як матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) підрозділів, що діють східніше річки, так і організованого та своєчасного їхнього відходу з плацдарму.
Тому усі ці зойки та постійні істерики у ЗМІ, на які я постійно натикаюся в цих ваших “тирнетах”, про “наших оточили у котлі” ще дуже передчасні. Тим більше що, судячи зі всього, передові підрозділи ЗСУ організовано та поступово відходяь на захід від Невельського, ведучи достатньо успішні ар’єргардні бої з противником.
На сьогодні – все… Наступним разом подивимось на Курахівсько-Вугледарський напрямок, Харківський + Придніпровський та Запорізський.
Окремо буде Курський операційний.
