Переставляння ліжок в уряді
Незалежна Україна ще не знала такої управлінської неспроможності, яку має тепер. Ще й у час таких надвипробувань…
Ми якось непомітно пройшли горизонт подій чорної діри держуправління, яку створив ОП. Суспільству, якому зараз не до того, накидують випадкових людей на ключових державних посадах, привчають до відсутності людей на цих посадах, до відсутності суб’єктності й законодавчої, виконавчої влади, стратегії та законності.
Мали б мати 22 членів Уряду. 5-ро з них до сьогодні були тимчасовими виконувачами обов’язків – це майже чверть. Вчора ще 5-ро написали заяви, і заявопад триває. Декого перепризначать, але технічно на даний момент понад 45% урядовців – т.в.о.
Що це за дієздатність Уряду така під час війни за виживання?
І що це за фіглювання – хай би вже весь Уряд відзвітував про “досягнення”, про “виконання” неіснуючої програми і подав у відставку.
Нам потрібні ефективні й наділені всіма повноваженнями міністри, але парламентській більшості нІкого запропонувати, а Банкова підкидає таке, що країна щоразу здригається.
Ось і зараз лячно за те, куди прилаштують Шурму. Ну, не може ж такий цінний кадр пропадати, правда?
Єдиним промінчиком світла є соціологія, що свідчить про постійне збільшення кількості людей, які вважають, що ОП перебрав на себе невластиві йому функції в усіх царинах.
Усе-таки є надія, що з українських громадян населення не зліпиться.
Сьогодні, Верховна Рада України звільнила 4 міністрів при тому, що ще у 5 міністерствах зараз замість керівників сидять т.в.о. І це в умовах воєнного стану в державі. Відбувається де-юре обнулення виконавчої гілки влади. Демонтаж державного управління.
Відсутність нових призначень, а головне, відсутність розуміння того, хто може бути призначеним на посади, викликає серйозні питання щодо спроможності роботи Кабінету міністрів України взагалі. Така ситуація підриває довіру до влади та створює умови, за яких уряд взагалі не зможе легітимно виконувати свої обов’язки. Це особливо критично під час воєнного стану, коли від координації та дій уряду залежить не лише економічна стабільність, але й безпека держави. Кадрові вакууми матимуть негативні наслідки для держави.
Верховна Рада продовжує втрачати свою суб’єктність, звільняючи міністрів, більшість із яких навіть не з’явились в залі, не кажучи вже про звітування про свою роботу. У Регламенті Верховної Ради України зазначено, що міністр, який подає у відставку, ЗОБОВʼЯЗАНИЙ подати звіт про виконану роботу. Цей звіт розглядається спочатку профільним комітетом, а потім має бути заслуханим на пленарному засіданні Верховної Ради.
Всі ці кадрові маніпуляції негативно впливають як на внутрішню ситуацію в державі, так і міжнародну репутацію України. Партнери та союзники можуть сприйняти таку ситуацію як ознаку нестабільності та невизначеності в українському уряді, що може вплинути на міжнародну підтримку. Зараз, коли країна перебуває в стані війни, пріоритетом має бути забезпечення безперервності та ефективності державного управління, а не управлінський хаос та жонглювання посадами.
Масова заміна міністрів на нові обличчя виглядає як втеча від відповідальності за зроблене/не зроблене. Звісно, можуть бути конспірологічні варіанти, що це забажали союзники, що настав час для чергових змін і все таке інше. Ця кухня для нас закрита. Я пишу лише про власні враження, що нам поки тут ще дозволено.
Але, на мою суб’єктивну думку:
1. Ефективних менеджерів бережуть на посадах та тримають якомога довше.
2. Якщо людину легко замінюють, то її ефективність, м’яко кажучи, була недостатня. З другого боку, ефективність на користь кого або чого? Можна бути ефективним на користь офісу президента, – і тоді ти потрібний. Можна бути ефективним на користь держави, – і тоді ти не потрібний офісу президента. Ти або сидиш на двох стільцях, або більшою мірою на тому, щоб бути зручним системі.
3. Я не вірю в незалежність уряду від президента.
4. Я не вважаю, що ту ж Верещук варто просто звільняти. Там вже інша відповідальність.
5. В умовах повномасштабної війни, яка почалася в лютому 2014 року, країні потрібні вже хоч якісь стабільні речі, – що на посадах не чехарда якась, коли змінюється така кількість урядовців (Зеленський змінив своє оточення вже безліч разів, що не говорить про вміння формувати команду), а люди, які в даних умовах на своєму місці. Їх професійність відповідає викликам сьогодення.
6. Так виглядає, що ті, хто мав би сидіти, поїхали та поїдуть на курорти. Напрацювались. Ті, хто якось не згоден з забаганками ОП, будуть вважатись винними за все. І поки “Порошенко здає Покровськ” (боже, які кончені), Арахамія імітує бурхливу діяльність, як наче Верховна Рада центр Всесвіту.
Пропозиція створення для повернення українців на Батьківщину окремого міністерства – це маячня. Я можу довго й аргументовано пояснювати, що створенням такого міністерства ви не добʼєтесь бажаних цілей. Це – катастрофічне нерозуміння базових політик й інструментів.
А кому в голову прийшло це назвати Міністерством повернення українців (як підмітив Володимир Ар’єв, МінПук), тих можна зразу перевести з держслужби в якусь низкопрофільну креативну агенцію. Про скорочені назви ніколи не варто забувати.
Що називається, чим думали – так і назвали…
* * *
Якщо серйозно, то зміни завжди можна використати на користь. Крім 19 міністерств в Україні є ще 25 державних і національних служб, 15 агентств, 4 інспекції, 3 комісії, 11 ЦОВВ із спеціальним статусом і 5 інших ЦОВВ та 27 місцевих державних адміністрацій – всього 90…
Є ще де розгулятися у вирі “ротацій та нової енергії”… І бажано позбавити деякі непритаманних функцій та дублювання. Тільки от навряд чи з цього варто починати підвищувати ефективність державного управління…
І от чому.
Таке враження (суб’єктивне), що проблема в іншому.
В Україні по суті інституційно відновлюється модель управління, яка не записана в діючій Конституції, а скоріше подібна до радянської:
Президент – перший секретар ЦК;
5-6 менеджерів – Політбюро ЦК;
Офіс Президента – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) — найвищий законодавчий, розпорядчий, виконавчий та контролюючий орган державної влади УРСР;
Кабінет міністрів – Рада міністрів;
Прем’єр і збільшена кількість віце-прем’єрів – Президія Ради міністрів;
Верховна Рада України – Верховна Рада УРСР…
Тому спочатку необхідно повернутися до збалансування повноважень і владних функцій відповідно до Конституції України, а вже потім всякі ротації робити.
