У нас немає іншого вибору, ніж стати багатими
Я зараз у США, спілкуюся з деякими американцями та представниками інших союзних нам народів, в тому числі таких, чиї країни ми не визнаємо. І це, мабуть, головний висновок, який я зробив, і зробити треба було вже давно.
Все ж так просто. Так очевидно. Ця війна не остання. Будуть ще, бо ворог вперто не хоче помирати. Він спробує прийти знову, чим би ця війна не закінчилася: якщо він переможе, він захоче нас добити, якщо ж переможемо ми, він захоче реваншу.
Війна стає все дорожчою з кожним роком. Нам потрібно закрити величезну лінію кордону мінами, артилерією, технікою, авіацією, ночниками, тепловізорами, fpv-дронами, РЕБом і РЕРом, безпілотними літаками дальньої розвідки, професійно підготовленими людьми. Нам потрібні супутники, нам потрібен звʼязок, потрібно все, що вигадано для війни. Це вимагає величезних, позамежних, фантастичних для нас коштів.
В 2021 році ВВП України сягнув рекордно високих $200 млрд. Для порівняння, ВВП техаського міста Остін (з передмістями) дорівнює $89 млрд., при тому що Остін не найбагатше місто не те що в усіх США, а навіть у Техасі чи то на другому, чи на третьому місті по ВВП.
Я кажу про те, що ми або будемо багатими, або здохнемо. Гроші вирішують майже все. Нам потрібна зброя, зброя, зброя і зброя. Отримати її важко, ви бачите. Купити суттєво простіше. Коли будуть гроші, ми будемо торгуватись. Зараз ми просимо. Результати відповідні.
Нам потрібні економічні реформи, яким ніхто не заважає. Лібералізація економіки, реформа судів, податкова в наморднику і на голодному пайку. Всі ці гетманцеви та інша шобла, які кормляться з бізнесу, вбивають наше майбутнє.
Бути багатим, може, і соромно в Україні, бо багатих у нас не люблять. Але їх точно люблять у світі виробників зброї за кордоном.
Кожен день, коли країна не стає багатшою, наближає нас до майбутньої поразки у війні. Будемо багатими – будемо жити. Ні – помремо. Все.
