Чого чекають в УПЦ мп?
Мережею поширюється одкровення архімандрита Феогноста Пушкова (на фото), клірика Луганської єпархії УПЦ мп, яку було перепідпорядковано рпц (без протестів з боку керівництва УПЦ мп). Клірик звернув увагу на те, що Помісні церкви відмовились би визнавати самочинну автокефалію УПЦ. Наводить відомі йому приклади, що ніби навіть неофіційно зверталися і отримали відмову.
З цього роблять висновки: от держава вимагає від УПЦ мп розірвати зв’язки з рпц, а вони ж тоді у “лімбі” опиняться, невизнані ніким! А далі натяками, мовляв, краще вже з москвою. Приховуючи чомусь цей факт від прихожан, усупереч закону грудня 2018 року.
Але ж лукавлять.
По-перше, усі священнослужителі мали шанс у грудні 2018 року співстворити єдину ПЦУ. До цього закликали і Вселенський Патріарх Варфоломій, і держава на чолі з Президентом Порошенком, і численні патріоти всередині самої УПЦ мп. Спогорда відмовились. “Пшик буде, а не Томос” – казали. А був Томос.
По-друге, після Томосу УПЦ мп і так і “лімбі” – це частина іншої церкви на канонічній території автокефальної Української православної церкви (ПЦУ). Ніхто не ставить під сумнів статус священнослужителів, але церковна приналежність створює колізію, яку треба розв’язувати.
По-третє, церковна історія знає чимало прикладів цивілізованого розв’язання подібних питань. Була б воля. Першоієрархи ПЦУ неодноразово і публічно, і в переговорах заявляли про готовність на такі варіанти.
Однак це відкидають в УПЦ мп. Вони чекають. Хто на російські танки. Хто на “мір”, умовою якого буде “ні армії, ні мови, ні віри” (як ледь не сталося в Стамбулі навесні 2022 року). Хто на “паралельну автокефалію” чи “ставропігію” від Вселенського (попри численні заяви Фанару про неможливість таких варіантів)…
Але правда в тому, що жодного з цих варіантів не буде.
Альтернативи переговорам із ПЦУ немає.
Якщо для усвідомлення цього верхівкою УПЦ мп держава має прямо заборонити діяльність рпц на території України, значить, це треба зробити.
