Політичну цензуру в Україні відтепер задокументовано
Це не просто витік внутрішніх документів державного агентства Укрінформ. Це задокументований факт політичної цензури, яка заборонена в Україні.
Під цензуру й не лише в Укрінформі, а й в марафоні, потрапляє Європейська Солідарність. За неї є кримінальна відповідальність. І якби в Україні була незалежна прокуратура, вона б мала негайно відкрити кримінальну справу за фактом цензури, тиску на журналістів і перешкоджання діяльності.
Ми в парламенті неодноразово звертали увагу на тиск на опозицію, перешкоджання міжпарламентській діяльності, блокування наших депутатів і недопуск нас до марафону. Все це один ланцюжок, сплетений на Банковій радниками і радницями. Які керують країною, не декларуються і повертають в Україну часи Януковича.
Готую запит до ГПУ щодо цензури і тиску з боку Банкової на державне інформаційне агентство.
У розвиток скандалу з темниками «а ля Медведчук» на Укрінформі, хотілося б запитати у шановних журналістів із групи каналів Телемарафону і провладних видань: а як у вас ситуація?
Мовчання зараз може призвести до заборони на професію незабаром.
Наші союзники питання Свободи Слова і Медіа ставлять не нижче антикорупційних реформ.
І, насправді, безграмотна пропаганда, табуйовані теми і чорні списки гостей підривають довіру до влади набагато більше, аніж вільна дискусія і відверте обговорення проблем.
Реальність – вона одна. І закритися від неї комфортом вдається ненадовго.
Я давно знаю, що я «небажаний спікер». 🙂 Мене не запрошують канали марафону, хоч інколи бувала на Суспільному.
Напевно, не дивно. Бо ж передовсім я можу говорити про свободу слова та інформполітику, яку нині можна характеризувати одним словом – цензура.
І це не воєнна цензура. Це цензура політична.
Так, з 2014 по 2019 рік я була прямо дотична до формування інформполітики і жодного разу не вказала нікому, кого показувати чи не показувати. За той час держава позбулася державних ЗМІ і її вплив на медіа був зведений до мінімуму.
Зараз все інакше. Ми маємо в ефірі марафону декілька державних каналів. Всі решта отримують гроші з бюджету разом із… вказівками, що і як показувати.
Почалося все з відключення «небажаних каналів». Їх не можна було підтягнути під «проросійські», тому відімкнули без причин.
Потім «все було Марафон». Потім скандали зі стеженням за журналістами, які ще сміли дозволяти собі розслідування. Їм за це пробували вручити повістки.
Потім Детектор медіа на цифрах довів, як держава викинула опозицію з ефіру, коли жодного представника Європейської солідарності не було в ефірі жодного каналу, що нині лишилися в марафоні. Бо «небажані спікери», вочевидь.
Ну, і сьогодні УП видало статтю про цензуру і темники в Укрінформі, де головного редактора «поставив Офіс», і «Офіс мене вбʼє». І знову з переліком «небажаних спікерів».
Колись ці темники принесли в Адміністрацію Кучми-медведчука російські політтехнологи. Зараз український інформпростір як ніколи схожий на російський, попри війну з росією.
І якою буде Україна після війни значною мірою залежить від того, чи збережеться тут свобода слова. І відповідальність.
Я знаю, що кожен український журналіст щодня робить непростий вибір. Бо загрози величезні. Але від цього вибору значною мірою залежить, чи не дарма була жертва тих, хто вже ніколи не повернеться з фронтів…
І ще я точно знаю, що пропагандистам, які самовіддано кують в Україні «суспільство пропаганди», буде відведено окреме місце в пеклі.
Перелік тем, спікерів і небажаних спікерів у Львівській області
Джерело: “Українська правда”
Перелік тем, спікерів і небажаних спікерів у Дніпропетровській області
Джерело: “Українська правда”
Перелік тем, спікерів і небажаних спікерів у Івано-Франківській області
Джерело: “Українська правда”
Колаж: УП
