Чим Україна б’є по російській армії у Криму, і чому ці удари триватимуть
Кирило Данильченко / BBC Україна
За останні тижні російські бази в Криму зазнали нових ударів ЗСУ. Судячи з супутникових знімків і даних моніторингових груп, принаймні частина цих обстрілів досягли мети.
Про те, чому окупований росіянами Крим був і є стратегічною ціллю для української армії, – в огляді військового аналітика Кирила Данильченка.
Удари по Криму
Крим залишається пріоритетною ціллю для високоточної зброї Сил оборони – тепер туди долітають вже не лише західні крилаті ракети авіаційного базування і дальні дрони-камікадзе, але й балістика.
У ніч проти 15 травня обстріляли аеродром Бельбек (Обстріл одного з найбільших військових аеродромів підтвердила і британська розвідка. – Ред).
До того надходили дані про те, що двічі “прилітало” по Джанкою.
А ще до того, в березні, російські джерела писали про удар по авіабазі в Гвардійському біля Сімферополя.
Так чи інакше вразили майже всі аеродроми російських окупаційних військ на півострові.
В результаті згаданого удару по Бельбеку, ймовірно, знищені два літаки-перехоплювачі Міг-31 (без літери К, це не носії “Кинджалів”, а борти, які використовуються для ППО). Принаймні, про це свідчать свіжі супутникові знімки.
Також вивели з ладу комплекс С-400 з РЛС 92Н2Е, уражений склад боєприпасів та палива.
13 травня загинув командир 3-го радіотехнічного полку ВКС Росії Андрій Кулаков. Інформацію про його загибель поширили російські медіа з посиланням на “голову адміністрації” Алушти Галину Огнєву, а згодом – російські та українські Telegram-канали. За наявною інформацією, Кулаков загинув на командному пункті на горі Беденекір біля Ай-Петрі.
А його попередник полковник Ісмагілов помер 4 січня внаслідок прильоту “Скальпа” по іншому командному пункту в Юхариній балці – тандемна боєголовка ракети видавила незакриті протиатомні ворота й пожежа забрала життя 10 росіян з чергової зміни. Інформацію про ту атаку поширили спочатку українські мілітарні пабліки, а згодом про неї написали Newsweek – за даними американського видання, тоді окрім Ісмагілова загинули ще чотири російських високопоставлених командири.
Щоправда, американські журналісти додали, що не можуть верифікувати дані про ці втрати.
Показово, що, судячи зі змін розташування командних пунктів, старші російські офіцери змушені часто змінювати дислокацію, щоб уціліти під час “прильотів” ракет ЗСУ.
Непотоплюваний авіаносець?
ЗСУ в Криму знищують РЛС, пускові установки та пункти управління ППО. А після приходу “довгої” 300-кілометрової версії АТАСМS – ще й літаки на стоянках.
Міг-31 не зможуть працювати з будь-яких аеродромів, їм потрібна якісне бетонне покриття, розбіг. Розосередити ці борти по невеликих смугах аероклубів і невеликих аеродромів Південного берега Криму не вийде.
Також робити розбіг у бік моря небезпечно, оскільки там можуть бути дрони, з чимось схожим на ракету Р-73 (Про знищення таких безекіпажних катерів, озброєних ракетами, ідентифікованих як зенітні Р-74, повідомляло 6 травня Міноборони РФ. – Ред.).
Такі дрони цілком можуть спробувати, щоб під час зльоту літаків інфрачервона “голова” самонаведення захопила ціль на гранично малій висоті.
А злітати у бік материкової України теж не найкращий варіант, оскільки там може бути “блукаючий PATRIOT”. Періодичне “падіння” Су-27 та вертольотів на півдні підтверджують цю небезпеку.
Тому залишаючись на півострові, російські Міги та інші борти скуті на кількох базах.
Так склалася зараз ситуація для “непотоплюваного авіаносця”, як називають росіяни Крим для Чорного моря.
Якщо пригадати 2014 рік і аргументацію росіян про причини анексії Криму, то один з їхніх аргументів звучав так: “якби ми не окупували Крим, то туди б прийшли солдати НАТО, а замість цього російська авіація та флот отримали стратегічну перевагу в регіоні”.
У 2024 російському флоту і ППО в Криму доводиться оборонятися від дозвукових крилатих ракет Storm Shadow/SCALP 1990-х років розробки та АТАСМS А1 часів Саддама Хусейна в Іраку.
Причому протистоять росіянам два десятки ще радянських Су-24М, адаптованих під пуски Storm Shadow/SCALP – вони не можуть перенацілити ракети в повітрі, адже координати для них можна вводити тільки на землі. Також серед супротивників – трохи більше, ніж дивізіон M142 HIMARS.
Це менше, ніж кількість АТАСМS і ракет повітряного базування, з якими колись зіткнувся згаданий Саддам Хусейн. І все одно, це виявилося великим викликом для росіян в окупованому Криму.
Чи триватимуть удари по Криму
Чому така увага до Криму? Чорноморський флот РФ – пріоритетна ціль з багатьох причин.
У війні на морі щодалі ти дієш від своїх баз – то краще. І це працює зараз саме для України.
У її випадку збереження “зернового коридору” і, таким чином, роботи для мільйонів людей в агросекторі і “перевалці” є важливішим за будь-які витрати на виробництво морських дронів та безпілотників-камікадзе.
Ефективна російська морська блокада України погіршить економічну ситуацію для Києва. Плюс вимагатиме тримати великі протидесантні сили, охорону аеродромів у регіоні, пускові протикорабельних ракет і маневрені групи у Причорномор’ї.
Тому ЗСУ так завзято “працювали” по острову Зміїний з трьома спробами висадки.
І тому ж зараз українська армія так серйозно “відпрацьовує” по цілях у Севастополі.
Крім того, для британців і французів, які багато інвестують у далекобійні можливості України (Британія постачає Україні крилаті ракети Storm Shadow, а Франція – їхній аналог SCALP. – Ред.), кримські цілі ЗСУ також є пріоритетними, адже ні Лондону, ні Парижу не імпонує бачити російські кораблі у Середземномор’ї та біля берегів Африки.
Плюс будь-які спроби переговорів краще починати з гарними картами на руках. І Приазов’я та Причорномор’я – це потенційно саме така карта для Києва.
Всі кримські аеродроми – Бельбек, Джанкой і Гвардійське – окрім того, що прикривають російський фронт біля Дніпра, працюють також і на протиповітряну оборону півострова.
Ці борти вилітають на перехоплення українських ракет, супроводжують носіїв КАБів і флотські гелікоптери, а також намагаються полювати на БЕК.
Своєю чергою, їх прикривають комплекси ППО далекого радіусу, які за заявленими технічними характеристиками повинні перехоплювати балістику США, принаймні виробництва 1990-х.
Але поки що це виходить не завжди – українські комбіновані удари або перевантажують протиповітряні канали, або ж ловлять росіян у момент технічного обслуговування чи зміни позицій, а також забивають РЛС перешкодами та хибними цілями.
Періодично проходять навіть парні пуски ракет.
Підтверджене супутниковими знімками знищення С-400 на Бельбеку, Джанкої та у Запорізькій області – це вибиті радари, пункти управління та пускові. Тобто найновіше, що є у росіян, поки що не справляється успішно із західними технологіями кінця 1990-х.
Як результат, перекинуті подалі з Криму літаки А-50 та дії значної кількості російської авіації на півдні виключно “з глибини”. Останні удари по Криму свідчать, що всі кримські аеродроми можуть опинитися під ударами західної балістики ЗСУ у “довгій версії”.
Про це ж свідчить двічі уражений із зими командний полк згаданого 3-го радіотехнічного полку, що змушений “кочувати” півостровом, щоб продовжувати бойову роботу. Як і літаки ППО – під час ракетної загрози зі сторони континентальної України їх навіть не встигли перетягнути на інші місця стоянки.
Тож з боку ЗСУ триває “зачистка” території Криму для подальшого використання морських і повітряних дронів, а також появи F16.
Росіяни мають втрати, зокрема втрачають можливості для раннього сповіщення про атаки.
Результати цього можна спостерігати, коли українські дрони атакують Новоросійськ, а на головній базі Чорноморського флоту РФ у Севастополі втрачають черговий корабель.
Тому операції ЗСУ щодо Криму очевидно триватимуть.
На заставці:Крим вважається одним з найбільш насичених засобами протиповітряної регіонів у світі. Фото: Міноборони РФ
