«Ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі»
Знаєте, що мене більше всього вкурвлює в цих всіх постах “треба зробити багато дешевих дронів”?
Це те, що такі пости репостять багато людей.
Тобто в нас третій рік високотехнологічної війни, а мантрою для фейсбучного посту є не “я придумав рішення, яке закриє ось таку потребу, воно працююче, ефективне, та його легко імплементувати”, а йобане “нам треба багато дешевих дронів, тоді й переможемо, й похер, що армії вони нахер не потрібні, який продукт потрібен армії не знаємо, але, сука, будемо робити дешево”.
І ахеренно, багато репостів, повага таким авіамоделістам, які роблять різні непрацюючі дрони на гроші, що збирають по фейсбукам, та дають на тест в армію, щоб вона з ними їбалась на передовій, в нас же більше тут немає чим зайнятися, ми ж тут для цього сидимо, щоб сирі та непрацюючі продукти тестувати в умовах ризику для життя.
Скільки пишеш, що не вартість є тим параметром, що закладає основу, а ефективність на полі бою. Якщо виріб ефективний на полі бою, то питання вартості вторинне! Є лише питання, що саме він може зробити за ці гроші.
Patriot більше ляма баксів за ракету коштує. Зробіть свій Patriot із лайна та палок за десять тис баксів одну ракету та збивайте Кинджали. А це навіть у посту виглядає крінжово та нереально? Так а хулі ви вирішили, що з дронами воно якось по-іншому працює?
Я, наприклад, бігав вже півроку тому і пояснював, що у fpv з аналоговим звʼязком дуже вузьке вікно можливостей, як у дронів що літають за 5 км. При наявності аналогового зв’язку, де просто забивають відеоканал пілоту при адекватній координації, і в тебе до цілі буде долітати 1-2 дрона з 10. То, може, ми почнемо якось підіймати якість виробів, щоб долітало більш гарантовано та вибухало хоча б 50%?
А мені такі – ну, так навіть якщо один дрон з десяти долетить, а один дрон коштує 400 баксів, то за ураження цілі виходить 4000 баксів, а це все одно в рази дешевше ніж ракета до Стугни.
І так. Це правда. У віртуальному цивільному світі, де війна має параметри відеогри без нюансів.
У реальності в цьому єдиному дроні, що влучив, ще повинна штатно спрацювати плата ініціації, а дрон повинен влучити саме так, як повинно (а це рандом, бо останні метри дрон пролітає неконтрольовано, може і перевернутися, може й увалити кумулем в якусь не дуже важливу частину корпусу техніки так, що вона потім спокійно поїде далі з діркою). А якщо і тут не пощастило, то в тебе нуль результату при запуску 10/10. Та, блять, навіть 1/10 – це дуже хуйовий результат, бо 9 цілей, коштовних, вартістю в сотні тисяч/мільйони баксів, просто поїхали собі далі, бо засіб ураження не мав необхідних технічних характеристик, щоб виконувати задачу по ураженню стабільно. А це цілий день роботи екіпажа fpv, який наражається на небезпеку та є пріоритетною ціллю. То що ми, блд, зекономили? Але ж наша ціль не надати їм ефективний засіб знищення ворогів, а дешевий засіб… тому нехай їбуться.
І так, це все критика виробників, які дуже загальмували у встановленні тепловізорів, переводі дронів на цифровий зв’язок, встановленні в дрони ефективних і безпечних плат ініціації, захопленні цілі машинним зором для донаведення за радіогорізонтом та іншому.
По результату частина цих технологій появилася у кацапів раніше, і як вам? Дешево нам це обійшлося, всю зиму без теплаків на fpv воювати під час активних штурмів ворога?
Кожен розробник пінольоту вважає, що зробить RQ-20 Puma за 5 штук баксів, бо він вже прикинув плюс мінус вартість комплектуючих з аліекспрес, а техзавдання від армії його хвилює в останню чергу. Ну я зроблю, дам хлопцям, потестять, їм що, складно, а там ми допилемо… Так, блд, складно. Приїдь протесть сам, якщо вважаєш по-іншому.
Кожен авіамоделіст, який прикрутив до пінольоту кіло тротілу або “кабачок”, вважає, що зробив український дешевий свічблейд 600. Правда, він із самого початку не думав над тим, яка тут повинна бути БЧ, щоб виконувати поставлену функцію, наскільки беспечна буде ініціація боєприпасу та запуск дрону, і, взагалі, як це беспечно перевозити, переносити, складати, збирати в темряві, запускати… ми їбали вивчати ці всі нюанси. А те, що сама планерна літакова схема не підходить для ББ, взагалі закривають очі, те, що і у росіян, і у американців, і у ізраїльтян баражуючий боєприпас не має планеру літакової схеми, а схожий на сигару, до якої прикрутили хрестообразні крила, які паралельно є елеронами великого тангажу, – та то херня все, аеродинаміка та підвищення тиску на планер при заході на ціль – нахер воно потрібно, то різні ізраїльські/американські/російські наработки та досвід по носію боєприпасу – херня, ми – божа нація, ми не будемо звертати увагу на це. Тому або літаюче крило, або літакова схема. Чому? Бо так простіше та дешевше, і похер що працює гірше.
Давайте я вам поясню, що таке на практиці якість баражуючого боєприпасу.
Десь по сектору зʼявляється інформація, що Оса збила дрон. Туди вилітає два екіпажі розвідника, та при виявлені цілі буде злітати дрон ББ.
Заходимо в сектор, один дешевий розвідник уходить вперед в якості таргет-дрона, щоб прийняти на себе ракету (бо роздивитися ППО з великої відстані в нього не вистачає якості камери), та вже дорогий борт зі стійким зв’язком, якісною денною камерою з гарним зумом та спареним теплаком, що дозволяє просвічувати посадки ще і на наявність тепла. Шукають Осу. Вартість Оси – декілька мільйонів доларів. Жирна ціль. Екіпажі готові втратити в цій дуелі всі свої крила, але уразити ціль. Бо це коштовний ЗРК із екіпажем, який якщо не знищити зараз, він ще багато крил наших познищує.
І ось розвідка, “фільтруємо” одну посадку за іншою, Оси не бачимо (бо вони теж не дебіли стояти в тому ж місці після пуску, переїхали та сховались). Одна посадка. Друга. На таргет-дроні різко втрачається зв’язок.
Друге крило повертає камеру по азимуту і бачить пуск ракет, які збили таргет-дрон, і бачить замасковане ЗРК. Після чого веде його здалеку, поки воно переїде і сховається. А дрон ББ вже летить.
Після чого крило наводить на ціль ББ, яке робить коло, заходить на ціль і вибухає в 5 метрах збоку. Оса виїжджає непошкоджена та зйобує на Донецьк. Все, полювання завершилось. Мінус цілий робочий день і робота декількох екіпажів (кожен боєць отримує грошове забезпечення за 100 грн). Мінус таргет-дрон вартістю в декілька тисяч баксів.
Загальна вартість засобів (РЕР/РЕБ/БПЛА), що брали участь у цьому полюванні, – за лям баксів.
І ти такий: Ну, нахер було давати цей ББ, він же лайно! Цілий день фпізду, краще б фпвішки на передньому краї покорегували, хоча б когось вбили.
А мені такі: Ну, зате цей ББ дешевий, він три штуки баксів всього коштував….
Сука. Ціла грядка коштовних спеціалістів. Купа засобів вартістю за лям баксів. Поле бою, де всі весь цей час наражалися на небезпеку. Втрачена ціль вартістю декілька мільйонів доларів.
Зате, сука, дрон був дешевим, хоча саме за нього весь результат роботи пішов по пизді.
То що ми зекономили?
Я так скажу, нашому МО було б набагато дешевше розробити техзавдання по платам ініціації для виробників, зробити стандарт, ОТК, і це було б набагато дешевше, ніж виплати компенсації за загибель інженерів, які підірвалися під час підготовки боєприпасу перед вильотом fpv.
Зараз ефективність використання fpv-дронів у час розвитку купольного РЕБа була б набагато вищою, якби машинний зір з донаведенням до цілі розробили раніше, навіть якщо ці fpv коштували б втричі дорожче.
Дешево – це, сука, не показник для армійського виробу! Я в своєму підрозділі ніколи не старався економити, якщо, наприклад, треба ремонтувати машину пілоту, то якісно, щоб він не зламався при виїзді на позицію та стабільно зміг відпрацювати, коли це потрібно, бо це життя наших хлопців. Якщо треба купити якусь антену, то тільки те, що перевірене, працююче, і похер що воно коштує дорожче. Бо ми тут не в АТБ скупляємось, у нас війна, і нам треба інструмент, щоб виконати функцію.
Але, сука, на третій рік війни в нас досі немає кола “бойові підрозділи-потреба в закритті функції-техзавдання- узгодження виробу згідно з техзавданням з виробниками- тестування перших виробів на полігонах, потім в бойовій- отримання фідбеків- знову все по колу, поки виріб не зможе відповідати поставленим вимогам-контракт на багато виробів виробнику”.
У нас це робиться по принципу “Ми зробимо таку херню, дамо в армію потестити, а раптом”.
Країна дронів нах.
Тому скажу від себе. Коли вам розповідають на третій рік великої війни, що ми тут дешево та сердито зробимо аналоги військової техніки, і вони будуть працювати, мамой клянусь, ось номер карти, то краще скиньте ці гроші підрозділам на медицину чи ремонт автівок. Буде набагато ефективніше.
Колись мій тато сказав мій дуже просту та значиму фразу: Ми не настільки багаті, щоб купляти дешеві речі.
Мабуть, цю фразу треба роздрукувати та повісити над Україною. Бо ми переможемо не тоді, коли будемо шукати дешеву вундервафлю, а коли побудуємо систему, яка дозволить давати армії ті вироби, що потрібно. Але до цього нам ще далеко.
Колаж: РБК-Україна
