Вісті з фронтів. 11.04.2024
В мене тут питали за резерви противника. Маються на увазі “швидкі”, якими противник може скористатися протягом короткого часу. Тож відповідаю.
Це дані виключно за моєю інформацією, звісно, інсайдерського характеру.
У категорії “відновлення боєздатності”, “формування” та “зосередження”, тобто готовності до вводу в бій у терміни від 2-х годин до 3-х діб, знаходяться на всіх операційних напрямках резервні формування противника (так звана “перша черга”), включаючи базові райони відновлення:
– особового складу – до 61 тисячі російських “тушок”;
– до 45 одиниць танків (формально “боєздатні”, але насправді здебільшого у стані “ремонт” або частково підпадають під категорію “в процесі модернізації”);
– до 310 одиниць бойових броньованих машин (ББМ), із них до 35-40%% також “потребують ремонту”;
– до 305-310 одиниць артилерійських систем (АС);
– до 10 одиниць реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), практично всі “швидкі запаси” РСЗВ противника зараз на фронті;
– додатково притягнути пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) на фронт противник може ще від 25 до 28 одиниць (принаймні формально, однак реальний технічний стан їх мені поки невідомий).
Все це зведено у наступні організаційно-штатні структури:
– десь до 15-16 мотострілецьких, танкових, стрілецьких, десантно-штурмових і морської піхоти полків (мсп, тп, сп, дшп та оп МП), включаючи територіальні війська та мобілізаційний резерв;
– до 16-17 різнотипних (від інженерно-саперних і медично-санітарних, закінчуючи спеціального призначення та залізничних) формувань, які підпадають під категорію “батальйон”, “окремий тактичний загін” і т.д.;
– десь до 3-4 “добровольчих” формувань, у тому числі типу БАРС, ШТОРМ розміром та обсягом від роти до батальйону.
У контексті “найближчих планів” противника завжди корисно більш уважно подивитися на його “ближайший резерв”, бо тоді стануть більш “выпуклыми” його спроможності та здібності у цій царині.
В першу чергу, багато про що “каже” розподіл резервів противника по напрямках. Тож у цій сфері справи такі:
1) УВ “Запад”:
– угрупування прикриття кордону має у резерві 1 мотострілецький полк (мсп) + 1 такий же (мсб) батальйон;
– Куп’янський напрямок – до 5 мсп\тп та 3 мсб\тб\сб;
– Лиманський напрямок – 1 мсп у резерві.
2) УВ “Юг”:
– Сіверський напрямок, тут у резерві 1 десантно-штурмовий полк (дшп) та 2 окремих стрілецьких батальйони (осб), які являють собою по суті “мобілізаційні накопичувачі” й мають офіційний статус “резервний”.
– На Краматорському напрямку противник має у резерві 2 мсп та 1 мсб у тому ж статусі, що й на Сіверському, – “резервний”.
– На Курахівському напрямку в резерві лише 3 мотострілецьких батальйони, також “резервні”.
3) УВ “Центр”:
– Торецький напрямок – 1 осб “резервний”.
– На Покровському напрямку – 3 мсп, “резервних” мсб\осб – 3 й 2 “тактичних загони” (до батальйону кожний) якихось “барсиків”.
4) УВ “Восток”:
– Времіївський напрямок має до 2 мсп та 3 “резервних” батальйони.
– Гуляйпільский напрямок – 1 “резервний” батальйон.
5) УВ “Днепр”:
– На Оріхівському напрямку – 1 мсп, 1 окремий десантно-штурмовий батальйон (одшб) та 1 “резервний”.
– Придніпровський напрямок має 1 мсп.
Все це, нагадую, виключно про так званий “резерв І черги”, тобто те що командування противника “офіційно” може типу порівняно швидко ввести у бій. Бо ще існує у нього резерв, так би мовити, “вне зоны сво” або у стадії “формування”.
Хоча реально це (мається на увазі саме “резерв І черги”) у більшості своїй переважно “мНясо” (вже суттєво порепане у попередніх боях), із мінімумом штатного озброєння та військової техніки (ОВТ) – його десь на 1 танковий батальйон з “довіском” та на 9-10 мотострілецьких батальйонів.
Можливо, за невеликим виключенням стосовно підрозділів та частин, які “зосереджуються та розгортаються” у рамках “нарощування зусиль” на тому чи іншому напрямку.
Типовий приклад – угрупування прикриття кордону зі складу УВ “Запад” (а це, нагадаю, зразу 3 “незалежних” угрупування “Белгород”, “Брянск” та “Курск”), яке формально має у резерві першої черги 1 мсп та 1 мсб. А всього, насправді, десь до 800 “тушок” особового складу, від 30 до 32 танків, майже стільки же ББМ та до 30 одиниць АС.
Тобто, по суті, являє собою “зведену тактичну групу” з двох “посилених батальйонів” із обмеженою боєздатністю, яка повинна у разі “прориву кордону значними силами ЗСУ” бути здатною першою “ефективно відреагувати” зразу на території ТРЬОХ російських прикордонних областей.
“Накладіть” ці “резерви” на “майбутній наступ на Харків” або згадайте, як рейдові дії РДК, ЛСР та Сиббата, що “не мали ніякого військового значення”, примусили противника “временно отказаться от продолжения наступления на Купянск”.
З наведеного мною вище розподілу резервного компонента противника стає очевидним, що основний його обсяг сконцентрований російським командуванням на декількох напрямках:
– На Куп’янському – до 5 мсп\тп (це пояснюється тим фактом, що тут діє “повнокровна” танкова армія противника, а також “розгорнутий” 11-й АК зі штатною 18-ю мсд).
– На Покровському напрямку – до 3 мсп (також зрозуміло чому, тут противник зараз “докладає головних зусиль”, і діє УВ “Центр” у складі 2-х ЗВА та окремої танкової дивізії).
– По 2 “резервних” мсп мають Краматорський та Времіївський напрямки, де противник зараз проводить (або збирається найближчим часом розпочати) локальні наступальні операції задля досягнення “проміжних” цілей.
У цьому відношенні показово, що на Курахівському напрямку, де противник також намагається активно “просунутись на захід”, майже усе, “що є”, ВЖЕ введено у бій.
Але це цілком логічно. Тому що противнику треба якомога швидше вийти на Курахове, бо інакше доведеться “вносити корективи” у всю кампанію 2024 року стосовно південної частини Східної операційної зони (що явно не є “бажаним” для нього).
Підсумуємо…
Обсяг та розмір “резерва І черги” противника загалом цілком співставний “по людях” із чисельністю одного якогось із його оперативних угрупувань військ (УВ). Наприклад, із УВ”Восток” (до 53 тисяч). Однак, існують певні “нюанси”:
– резервний компонент противника по суті “розмазаний” по всіх операційних зонах та напрямках, хоча, очевидно, його розміщення, до певної міри, відповідає ПОТОЧНИМ планам командування противника;
– його розподіл і стан свідчать про те, що командування противника, в першу чергу, у сенсі укомплектування особовим складом та ОВТ надає перевагу вже розгорнутим і безпосередньо введеним у бій частинам та з’єднанням своїх військ, резерви явно доукомплектовуються “по остаточному принципу”.
Тобто, з точки зору подальшого планування та організації ведення бойових дій, командування противника, як на мене, виявляє, скажімо так, не зовсім далекоглядні підходи.
Ішими словами, воно дуже поспішає (прагнучи досягнути запланованих цілей та завдань прямо “тут и сейчас”), “вкладаючись” переважно у вже розгорнуті та введені безпосередньо у бій частини та з’єднання. В той час коли резерви, які можуть знадобитись в силу тих чи інших обставин трохи згодом, у них “поки почекають”.
До чого все це може привести?
Ну, наприклад, на Покровському напрямку противник, аби “наростити зусилля”, ВЖЕ почав вводити у бій частиии та підрозділи явно недоформованої 27-ї мсд і явно через відсутність інших резервів потрібного рівня боєздатності.
Або на Куп’янському довелося “ротірувати” (по суті вивести на відновлення) окремі підрозділи 11-го АК у базовий район і відповідно перетягувати їм на заміну з Лиманського напрямку частини та підрозділи своєї 47-ї танкової дивізії (тд), які там були зовсім не зайвими, що явно “трохи затримало” продовження наступу в районі Синьківки та Табаївки.
А якби у командування противника в обох випадках був у достатній кількості резерв І черги у потрібному стані боєздатності на відповідних напрямках, то всі ці заходи виглядали би трохи по-іншому.
