російська нація існує – і це дуже погана новина
Насправді в заголовку мали бути слова “дуже погана нація”, але я б не хотів втратити свою сторінку, тому так.
Детальніше про те, що я розумію під “нацією” – дивися в попередньому дописі.
Отже, я з необережності вступив у близький емоційний контакт із російським націонал-демократом – і був за це жорстоко покараний.
Але виніс для себе важливий урок: коли в тобі зашито програму “російська нація”, і вона активована, – ти небезпечний для оточуючих народів, навіть якщо поділяєш зовні цілком пристойні демократичні погляди і ототожнюєш себе з європейською цивілізацією.
Чому так?
Бо у тебе просто немає простору для маневру. Так утворено цю програму. Оскільки це програма з закритим вихідним кодом, ти не в змозі її переписати, щоб покращити. В той же час не існує жодної функціонуючої альтернативної програми, яку ти міг би встановити.
Припускаю, що таку програму врешті-решт може бути написано. Але це вимагає зміни рівня тектонічного зсуву.
Щодо того контакту, з якого я почав. Шукаючи матеріали на тему “Що не так із російською нацією”, неможливо було пройти повз історика Сєргєя Сєргєєва, бо його головна тема – “відсутність російської нації”.
Якщо коротко, він вважає націю в першу чергу політичним суб’єктом, оскільки ж росіяни, на думку Сєргєєва, ніколи ним не були в своїй історії, єдиним політичним суб’єктом завжди виступала надзаконна і необмежена суверенна влада, відповідно, казати про існування російської нації не випадає.
Мене підкупила ця думка, яка супроводжувалася багатьма цікавими спостереженнями, фактами, цитатами. До певного моменту він виглядав цілком об’єктивним: про що не знаю – не кажу, тези підкріплюю посиланнями на джерела, міфотворчістю не займаюся.
Одне слово, він мені встиг сподобатися. Але щойно я від його статей перейшов до книги, де він розповідає “історію російського народу”, на мене чекала прикра несподіванка. Якби книга була паперовою, я б кинув її у багаття або шваркнув об стіну, їй-бо. Телефон було шкода.
Не наводитиму багато цитат, бо попередній допис через його розмір мало хто прочитав, а я не хотів би писати для самого себе. Обмежуся лише однією:
“Указанное настолько очевидно свидетельствует об изначальном русском единстве Киевской Руси, что останавливаться на полемике с теми политически ангажированными авторами, которые уже тогда обнаруживают на её территории Украину и Беларусь, не вижу смысла”.
І все.
В одну мить розумна, освічена, критично мисляча особистість перетворилася на тупого та агресивного невігласа.
А Росія там вже існувала. Три ха-ха чотири рази.
Найзабавніше, що далі він раптом вмикає критично мислячу особистість і пише, що не випадає казати про існування “єдиної російської протонації” на території КР. Але потім знову критична мисляча особистість моуд офф – і достатньо лише того, що фінські та балтські племена, мовляв, розпустилися у “давньоросійської народності” майже без сліду, тому це було моноетнічне “слов’янське” утворення, та й по тому.
Коли далі почалося про польсько-литовську окупацію “російських земель”, я вже не здивувався. Просто кинув читати.
От що я маю сказати з цього приводу. Жодних “хороших росіян” не з’явиться, поки:
1) Історію Росії не почнуть писати з моменту підйому Московського царства, яке посилилося завдяки муткам із Золотою Ордою;
2) Існування “давньоруської народності” буде забуто;
3) Буде визнано строкатий етнічний состав російських земель;
4) Про “Русь” якщо писатимуть, то обов’язково згадають Пургасову Русь, де не було жодних “моноетнічних слов’ян”, а знаходилося об’єднання мордовських племен;
5) Всі історичні зазіхання на території сучасних України та Білорусі стануть табу;
6) Більшість території Росії в міжнародно визнаних кордонах, включно із землями Новгородської та Псковської республік, буде визнано тим, чим вони були – завойованими.
Це програма-мінімум. Без її виконання діла не буде. Вважаю, що це варто довести на міжнародному рівні.
Тепер щодо “російської нації”. Сєргєй Сєргєєв змусив мене переконатися в протилежному від того, що він намагається довести. А саме в тому, що російська нація існує. Він до неї належить, ба більше, є активним її “проповідником”, отже – співучасником злочинів.
Попри те, що я не знайшов доказів його підтримки “СВО”, а до того гібридної агресії на Донбасі та навіть анексії Криму, дещо вказує на протилежне, в останні роки він навіть перестав називати себе “націоналістом”, я вважаю, що цього геть недостатньо.
Багато хто з росіян відчув, що їх висмикнули з зони комфорту. Бо відібрали маня-мірок, де вони відчували себе представниками великої нації, з якою рахуються і яку багато хто поважає у світі. Маня-мірок, де можна було спокійно розсусолювати з аристократичною витонченістю на всілякі теоретичні теми, які надавали їм почуття самозадоволення, без ризиків для життя та здоров’я.
Це все закінчилося. І тому вони почуваються розгубленими.
Якщо хочете насправді повернути собі гідність, просто почніть цю важливу роботу – знищення програми-віруса “російської нації” в існуючому вигляді.
А якщо ні – “украинская почтовая марка с нецензурным жестом”.
На заставці: звільнений Херсон, 14 листопада 2022 р. Фото: КримРеалії
Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Крим.Реалії (Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода)
