Зоряні війни, russian edition. Протисупутникова зброя росії
росія планує запустити в космос ядерку. Вони будуть знищувати супутники. Це серйозна загроза нацбезпеці США. Приблизно така інформація різного ступеня істеричності циркулює світом останнім часом.
Спробуємо розібратися, чи справді рф має такий космічний потенціал. Для початку відкотимось трохи в минуле.
Система «Скіф-Д» (вона же «Полюс», вона же «17Ф19Д») була результатом всієї Холодної Війни. То були страшні часи, коли безкінечна гонка озброєнь вибралася за межі атмосфери у космос. Це була відповідь на програму «Зоряні Війни» (офіційна назва – Стратегічна Оборонна Ініціатива, СОІ) від Сполучених Штатів. Рейган сказав, що США розгорнуть декілька ешелонів космічної зброї, які зможуть збивати всі тисячі радянських боєголовок. У відповідь совок створив свого вбивцю супутників. Того самого Скіфа.
37 метрова дура вагою понад 80 тон, мультифункціональна платформа для лазерної зброї, яка повинна була літати по орбіті та вибірково знищувати ворожі супутники. Планувалося встановлення на систему газодинамічного лазера потужністю 1 мегават. Це прям дуже дофіга, навіть в атмосфері, а в космічному вакуумі потужність лазерної зброї набагато більша, бо цілі, які б уражував Скіф, не мали б ніякого бронювання. Бо це супутники, там кожен грам важливий, броню не поставиш.
15 травня 1987 року СРСР запустив «Скіф-ДМ» на орбіту. ДМ розшифровується як динамічний макет. На цих словах ті, хто шарять, вже все зрозуміли.
Ніякого вбивці супутників у совка не було. Динамічний макет – це просто болванка, яка не несла на собі бойового лазеру. Вона взагалі не так багато на собі несла. Виявилося, що газодинамічний лазер сам по собі збиває орієнтацію платформи, а хронічне відставання совку в мікроелектроніці не дозволяло стабілізувати апарат. До того ж саме космічного лазеру у совка не було, планувалося встановити авіаційний, який і в атмосфері працював не дуже. Загалом вдесятеро менш потужний лазер для цієї системи пройшов тільки стендові випробування вже в росії лише в 2011 році. Залишалася і проблема, де взяти енергію для роботи такого лазеру, бо генератор на орбіту не відправиш.
Окрім того, совок вже помирав, і в авральному режимі навіть масогабаритний макет вивести на орбіту не вийшло. Під час розвороту Скіф, через помилки в комутації електроніки, розвертався довше, ніж треба, в результаті не вийшов на орбіту і впав у Тихий океан. Стало остаточно зрозуміло, що навіть радянська система не здатна конкурувати зы США у космосі. Потім совок помер, а росія в космосі досі не може піднятися на рівень совку.
Загалом різні протисупутникові системи випробували і до появи Скіфа, Скіф був просто наймасштабнішим із задумів.
Багато людей і в радянські часи розуміли, що космічну гонку зі США совок витягнути не здатен. Рейган, анонсувавши СОІ, натякав, що скоро США стануть невразливі для радянської ядерної зброї, бо за допомогою космічного угрупування зможуть збивати ядерні боєголовки совку у космосі. Програма СОІ не виглядала реалістичною (саме тому в народі її і прозвали Зоряни Війни, це був стьоб) і загалом реалістичною, скоріш за все, не була. Бо навіть зараз, попри весь розвиток електроніки та космічних технологій, США будують свою ПРО на перехоплювачах, які повинні запускатися з кораблів та землі. Розмістити потужні лазери в космосі дуже дорого і дуже складно. Пізніше виникне версія, що СОІ була лише засобом втягнути СРСР у безперспективну гонку озброєнь заради того, аби підірвати радянську економіку. Може, так і було.
Розумні люди у совку були. І перспективи втягування совку в таку гонку озброєнь багато хто розумів. Тому по інтернетах досі бродить легенда, що совок планував у випадку, якщо США вдасться розгорнути СОІ, перший ядерний удар нанести саме по ній.
Метод в легенді описувався дуже простий. Але варварський. Пропонувалося запустити на певні орбіти ракети з кількома тонами умовно цвяхів і тактичний ядерний заряд у спеціальному контейнері. Контейнер повинен був передати кінетичну енергію вибуху цвяхам, але повинен був захистити їх від випаровування після ядерного вибуху. Після підриву ядерного заряду тони скрєпок засирали би орбіти, на яких розгорталося СОІ. На орбітальних швидкостях (кілометри на секунду, набагато швидше ніж пуля) вони би просто прошивали наскрізь супутники і, відповідно, виводили б їх з ладу.
Проблема цієї системи була в тому, що вона не могла обирати цілі. Совок би знищив ВСІ супутники всіх країн на певних орбітах, включно з власними. До того ж тривалий час загалом польоти у космос ставали би дуже ризикованими, бо окремі уламки могли літати по орбітах десятиріччями, або навіть століттями. Тим не менш, це НЕ БУЛО проблемою для такого рішення, бо це був би перший акт взаємного ядерного знищення (ну або спроби його зробити). І суть в тому, що використання цього методу фактично дорівнює використанню ядерної зброї проти ворога, у якого ядерна зброя є. Це початок ядерної війни, які там наслідки від неї б були, можна сперечатися, але треба розуміти, що ядерної війни ніхто не бажав. Тому, за легендою, совок мав лише поставити таку систему на озброєння (у випадку розгортання СОІ від США), а використовувати її не збирався.
В чому ідея?
Умовно кажучи, існування високоефективної ПРО (протиракетна оборона) нівелює захист, який країні дає ядерна зброя. І лякати всіх ядерною зброєю, захоплюючи сусідні неядерні країни, неможливо, бо по тобі можуть ввалити. А якщо ти випустиш у відповідь ядерні ракети – їх всі зібʼють. Ну типу як росія зараз робить – робити не вийде, стримування від наявності ядерної зброї зникає. Але у випадку, якщо ви можете знищити ПРО у першу чергу, сама можливість цього знищення знов повертає стримування від наявності ядерної зброї у гру.
Звісно, легенда про скрєпки та цвяхі – то легенда. Совку у 80-х не треба було нічого вигадувати. Бо все вже вигадали, і не в совку, а в США, і не в 80-х, а в 50-х. І не просто вигадали, а навіть перевірили.
І коли зараз ми чуємо, що росія знову починає проєкт розгортання протисупутникової зброї, мова не про цвяхи та ядерний заряд. Ну і не про Скіфів, звісно, бо грошей нема, і роскосмос поповнює підводні угрупування супутників краще, ніж космічні. Якщо совок не зміг, то у росії без шансів.
Плани росії дуже схвилювали Захід. Не будемо казати про європейців, але все настільки серйозно, що голова комітету по розвідці конгресмен Майк Тернер вимагає від Байдена розсекретити дані про розробку рф протисупутникової зброї.
CNN пише, що основним фактором ураження росія обрала не умовні цвяхи (тобто не кінетичні об’єкти), а електромагнітний імпульс (ЕМІ), який, за задумом росіян, буде знищувати електроніку супутників. Ця інформація викликає певні запитання, бо на відміну від кінетичних об’єктів, які літають по орбітах безкінечно (поки не згорять або не впадуть), ЕМІ все ж має певні обмеження по дальності дії. І загалом для тотального ефекту росії знадобляться десятки, а може й сотні ракет, зі специфічними боєголовками.
На це є відповідь. Та сама з 50-х років. Той же Скіф, окрім безпосереднього ураження супутників лазером, випробовував систему, яка повинна була створювати цілі шари іонізованого газу, який міг впливати на роботу супутників. Щось типу штучного поясу Ван Алена, але у вигляді високоіонізованих хмар.
Інформації небагато, але схоже, що в СРСР планували використати так званий ефект Крістофілоса. Суть його в тому, що високоенергетичні електрони після ядерного вибуху у розрідженій атмосфері або у вакуумі достатньо довго можуть літати по орбіті та наводити токи у космічній електроніці. Це стається завдяки магнітному полю Землі, яке в даному випадку буде працювати для електронів від бета-розпаду як дзеркало. Сам Крістофілос у 1957 році вважав, що це дозволить знищувати ворожі боєголовки, коли вони будуть пролітати через створені власними ядерними вибухами пастки в космосі. Ця інформація дуже зацікавила військових у США, і вони в авральному режимі провели операцію Аргус. Де і перевірили ідеї Крістофілоса. Ці цікаві досліди виявили, що навряд чи ефект сильно буде впливати суто на боєголовки. А от супутникам буде торба. Та і загалом вся система попередження про ядерні пуски та випробування буде осліплена. І відповідно і радянська ПРО залишиться щонайменше без радарів.
Звісно, ця зброя також не є вибірковою. Окрім того вона також може мати достатньо довготривалий ефект на космічну безпеку. Тобто загалом використання такої зброї навряд чи буде мати менші наслідки, ніж тони цвяхів розігнаних ядерним вибухом по орбітах. І звісно, ця система уразить і російські супутники, навіть у тому випадку, якщо спрацює штатно. Але зараз рф може казати, що їх власним супутниковим перспективам все одно торба, тому “не доставайся же ти нікому, клятий космос”. Це виглядає достатньо реалістично на тлі випробувань російської ракети на ядерних дровах. Запуск якої буде мати десь такий самий ефект за перспективою наслідків. Але ту ракету ще треба створити, і ,загалом, мало хто вірить, що росія зможе. Тому всім пофіг. А от простий ядерний вибух на орбіті це можливо.
Саме тому всі так збудилися. Бо схоже на правду, а у путіна залишається не так вже і багато засобів підвищувати ставки.
Тим не менш, всі старі проблеми від використання невибіркової зброї в космосі залишаються. Використання такої зброї – це початок ядерної війни і хрест на космічних програмах багатьох країн. Ну і про супутники на багатьох орбітах доведеться забути, в залежності від того, що саме росіяни планують уразити.
Саме тому Блінкен вже звернувся до Китаю та Індії з проханням вплинути на плани рф по розгортанню такої зброї. Тому що використання такої зброї вплине на всіх без виключень. Якщо ця зброя не буде знаходитися на землі, а буде розміщена у космосі штатно, то ризики зростають кратно. Бо російське вундервафе може бахнути і само. А після цього ефект може триматися дуже довго (а може і не триматися, залежить від потужності та типу вибуху). Тим не менш, деякий час після вибуху електрони будуть руйнувати на орбіті все.
Цікаво буде подивитися на реакцію китайців та індусів. Може, хоч це призведе до якихось висновків про наслідки співпраці з поїхавшим режимом?
Без надії сподіваємося.
