Вісті з фронтів. 21.02.2024
Сьогодні про “бахмутські справи”…
На Бахмутському напрямку противник продовжує спроби пробитися до каналу “Сіверський Донець – Донбас”. Основними напрямками його зусиль тут є:
– Дирекція Богданівка – Часів Яр, тут противник атакує на двох основних ділянках – через власне с. Богданівка (північно-східну частину якого він, очевидно, вже взяв під контроль) та вздовж дороги 00506.
– Іванівське – Ступочки, діючи північніше та північно-східніше с. Іванівське.
– Намагається знову обійти руїни с. Кліщіївка північніше та північно-західніше них через висоти.
Окрім цього, противник час від часу атакує східніше Кліщіївки та в районі Андріївка (чи краще сказати, того, що від нього залишилось). Тобто намагається просунутись ЗА відтинок залізниці між Бахмутом і Горлівкою у загальному західному напрямку.
Як ми пам’ятаємо, наступ противника в районі м. Бахмут розпочався зразу після того, як йому вдалося зупинити просування наших військ південніше міста. Коли наші передові підрозділи взяли під контроль Кліщіївку та Андріївку, а також вийшли впритул до Зеленопілля та Курдюмівки, й виникла реальна можливість перерізати рокадні комунікації противника південніше міста.
Саме в цей момент, провівши перегрупування своїх сил і засобів у м. Бахмут та північніше нього й зосередивши тут основні сили свого 2-го та 3-го армійських корпусів (АК), а також не менше 2-х дивізій повітряно-десантних військ (98-у та 106-у повітряно-десантні\пдд) та визначені сили 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), зокрема її 150-ї мотострілецької дивізії, противник сам перейшов у наступ з рубежу Дубово-Василівка – Берхівка, в районі Ягідне та Хромове у загальному південно-західному напрямку (тобто акцентовано у напрямку на м. Часів Яр).
Причому противник поступово нарощував сили, введенні у бій. Наприклад, спочатку 98-а пдд діяла одним полком (331-м парашутно-десантним\пдп), але потім ввела у бій і два інших – 217-й та 299-й пдп, поступово переміщені сюди з Лиманського напрямку.
Так само відбувалось і з силами 2-го та 3-го АК, які були задіяні противником на Бахмутському напрямку, – із 83-ю та 88-ю окремими мотострілецькими бригадами (омсбр) 2-го АК та 3-м АК (спочатку діяла одна його 72-а омсбр, а потім почалося введення у бій полків всієї 6-ї мсд).
Тобто, по суті, відбувалось те, що вкладалося у ту “схему”, яка, очевидно, була розроблена українським командуванням під час планування та організації літньо-осінньої кампанії 2023 року. А саме, користуючись тим фактом, що противник так чи інакше буде вимушений докладати максимум зусиль задля утримання м. Бахмут (навіть із суспільно-політичної доцільності), відтягнути частину сил противника на Бахмутський напрямок і, в свою чергу, провести ряд активних, наступальних дій на інших напрямках, наприклад, у Південній операційній зоні.
Однак, судячи зі всього, командування противника прорахувало це й зробило те, що від нього й очікували – зосередило тут угрупування своїх повітряно-десантних військ (пдв) і значну частину 3-го АК, які при інших “розкладах” могли опинитись або на Лиманському напрямку, або десь на півдні (наприклад, на Бердянському чи Мелітопольскому напрямках).
Але зробили те росіяни з цілком свідомою “оттяжкой по времени”, тобто дочекавшись слушного моменту. Якого?
А цілком зрозумілого – виснаження наступальних спроможностей наших військ в районі Бахмуту.
Більше того, зараз власне росіяни використовують (точніше, використовували) у якості “допоміжного” цей наступ для відтягування вже частини наших сил з Донецького напрямку.
На даний момент ситуація на цьому напрямку виглядає наступним чином:
– В районі с. Іванівське противник наступає силами 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мотострілецької дивізі (мсд), порівняно нещодавно введенного у бій.
– Північніше, по напрямку Богданівське – Часів Яр та північніше Іванівського оперують підрозділи 331-го та 217-го пдп (тобто підрозділи та частини 98-ї пдд продовжують виконувати роль “основної штурмової сили” у наступальних діях противника по напрямку на “часік”).
– В районі північно-західніше та східніше Кліщіївки й далі на південь до Андріївки оперують мотострілецькі полки територіальних військ (мсп ТрВ) 6-ї мотострілецької дивізії (мсд) 3-го АК, зокрема, 1008-й та 1194-й мсп ТрВ, а також цілий “набір” підрозділів 83-ї та 88-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 2-го АК 8-ї загальновійськової армії (ЗВА).
Але для загального розуміння ситуації варто пам’ятати, що вживання терміну “Бахмутський напрямок” насправді трохи ширше, ніж власне ситуація поблизу та навколо цього міста. Це й ситуація північніше міста (по суті, південний фас Сіверського виступу) й південніше нього. Тобто, коли ми кажемо “Бахмутський напрямок”, треба розуміти, що мова йде за “трохи більшу” ділянку ЛБЗ, ніж власне бої навколо міста.
Наприклад, активні (наступальні) дії 106-ї пдд противника разом із підрозділами 123-ї омсбр по напрямках на Роздолівку та Виїмку, північніше та північно-східніше м. Соледар також відносяться до цього напрямку й впливають безпосередньо на ситуацію навколо Бахмуту.
На завершення дещо про кількісний склад сил противника, які ним зосереджені та діють (або перебувають у резерві) на цьому напрямку, десь на ранок 20.02.2024 р.:
– окремих мотострілецьких бригад (омсбр), окремих десантно-штурмових бригад (одшбр) – 18, це навіть трохи більше ніж на Авдіївському напрямку;
– мотострілецьких, парашутно-десантних, танкових і окремих стрілецьких полків (мсп, тп, пдп та осп) – 21;
– мотострілецьких, танкових, стрілецьких і окремих стрілецьких батальйонів (мсб, тб, сб, осб) – 15;
– зведених тактичних загонів, включаючи типу БАРС, а також підрозділи так званого “добровольческого штурмового корпуса” (ДШК) – 19 (абсолютний рекорд серед “активно діючих” операційних напрямків).
В резерві так званої “первой очереди” у противника на цьому напрямку зосереджений один десантно-штурмовий полк і два резервних батальйони якогось невизначеного “загальновійськового” характеру (скоріш за все, стрілецьки).
Підсумуємо…
Як на мене, Бахмутський напрямок має всі перспективи розглядатися командуванням противника як “наступна заміна” Авдіївському на найближчий час зразу за кількома ознаками. Але про них – якось іншим разом.
История с “асвабаждением” Крынок становится всё более фееричной, чем можно было бы себе представить, даже хорошо зная российскую пропаганду и желание генералов выслужиться перед путиным.
Как вы помните, я указывал, что оккупация Авдеевки и вытеснение украинских подразделений с плацдарма в Крынках – это основные цели РОВ до выступления путина перед федеральным собранием. С Авдеевкой справились, а вот с Крынками всё никак не получалось.
Не смотря на то, что у Теплинского в распоряжении был увесистый ресурс ГВ «Днепр», он так и не смог выдавить подразделения СОУ из Крынок, хотя даже продолжал получать подкрепление, особенно в компоненте ББМ.
На днях, правда, штурмы подразделений 810-й ОБр МП и 328-го ДШП 104-й ДШД интенсифицировались, но без существенного результата. И вот внезапно путин при встрече с шойгу заявляет о контроле над Крынками, что героический оленевод, ничтоже сумняшеся, подтвердил. А затем по российским площадкам понеслось не менее героическое видео, как два морпеха-суицидника устанавливают российские тряпки в Крынках. Правда, у этого видео было продолжение о том, как суицидники бегут от места “героического прорыва”, отрицательно закрепившись на позиции.
Собственно, похоже, проблему с Крынками решили решить виртуально, чтобы бледный дед был доволен. В одном кармане Авдеевка, в другом Крынки, можно смело выступать перед федеральным собранием и идти на выборы аки победоносный Цезарь.
Вот только нюанс в том, что в боях за Авдеевку было уничтожено россиян и российской техники больше, чем за период наступления РОВ на Киев! А что до Крынок, так тут и вовсе виртуальная победа.
Но весь цимес в том, что мы очень много говорим про Крынки как наиболее упоминаемый в информационном пространстве плацдарм на левом берегу Херсонской области, который там не единственный. И речь даже идёт не о виртуализации решения проблемы, а о сокрытии факта её расширения.
Диктатор начинает жить не просто иллюзиями, а в самой иллюзии. В целом, это неплохо.
Слава нації.
Фото: Генштаб ЗСУ
